Рішення

від 11.08.2020 по справі 922/927/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/927/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємство "Явірське", с. Явірське, Харківська область до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт. Васищеве Харківської області; , 2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

Позивача - не з`явився;

1го Відповідача - не з`явився;

2го Відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Явірське" 27.03.2020 р. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" та ОСОБА_1 заборгованість за договором поставки № 0058СК від 28.09.2018 р. в розмірі 7618345,46 грн. (що складається з суми боргу в сумі 7206977,06 грн., інфляційні витрати в сумі 13156,98 грн., пеню в розмірі 358470,85 грн. та 3% річних в сумі 39740,57 грн.);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП "Явірське" штраф за договором поруки від 18.10.2019 р. в сумі 2631395,41 грн;

- стягнути з ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" на користь ПП "Явірське" 57137,59 грн. судового збору;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Явірське" 96608,52 грн. судового збору;

- покласти на відповідачів витрати ПП "Явірське" на професійну правничу допомогу.

01.04.2020 р. господарський суд Харківської області надав запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Харківській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) (доступ до персональних даних) громадянина ОСОБА_1 .

14.04.2020 р. до суду надійшла відповідь щодо реєстрації ОСОБА_1 , з якої вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.04.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та підготовче засідання призначено на 14.05.2020 р. о 10:20. Ухвалою суду від 14.05.2020 р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження до 26.06.2020 р. та підготовче засідання відкладено на 09.06.2020 р. о 10:15. Ухвалою суду від 09.06.2020 р. підготовче засідання відкладено на 23.06.2020 р. о 10:30.

Підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "14" липня 2020 р. о 11:30 ухвалою суду від 23.06.2020 р.

Ухвалою суду від 14.07.2020 р. було повідомлено про наступне судове засідання на 23.07.2020 р. о 12:00. Ухвалою суду від 23.07.2020 р. було повідомлено про наступне судове засідання на 06.08.2020 р. о 12:30. В судовому засіданні 06.08.2020 р. було оголошено перерву до 11.08.2020 р. о 10:30.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, але в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Першого Відповідача у судове засідання не з`явився, але 06.08.2020 р. через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить зменшити розмір пені на 50% до 179235,42 грн. та при постановленні рішення врахувати майновий стан Відповідача та надати розстрочку виконання рішення суду.

Представник Другого Відповідача в судове засідання не з`явився, але 10.08.2020 р. через канцелярію суду надав клопотання про зменшення розміру штрафу на 50% до 1315697,05 грн., яке суд долучає до матеріалів справи.

Згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З урахуванням наведеного, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

28.09.2018 р. між ПП "Явірське" (постачальником) та ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" (покупцем) було укладено договір поставки № 0058СК, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату пролукції - соняшник врожаю 2018 р. в порядку та на умовах цього договору.

За п.п. 2.1. - 2.3. договору, загальна сума договору складається з сум окремих партій продукції, визначених в додатках (специфікаціях) до даного договору, згідно з якими була поставлена продукція протягом дії даного договору. Обсяг кожної партії пролукції згідно договору визначається у специфікаціях до договору. Ціна за одну тонну продукції визначається у специфікаціях до договору. Покупець проводить оплату пролукції на умовах, які зазначені в специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в специфікації.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.6. договору поставки продукція поставляється покупцю окремими партіями в термін, що зазначений в специфікації до договору. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної. Перехід права власності на пролукцію від постачальника до покупця здійснюється в момент фактичної передачі пролукції покупцю та підписання видаткових накладних.

Додатковою угодою № 1 від 31.07.2019 р. передбачено, що строк дії договору було продовжено до 31.12.2019 р., а в разі несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань.

Так, сторони підписали специфікації № 1 від 02.10.2018 р., № 1 від 11.12.2018 р., № 2 від 17.12.2018 р., № 3 від 03.01.2019 р., № 4 від 16.01.2019 р., № 5 від 06.02.2019 р., № 6 від 20.02.2019 р., № 7 від 01.03.2019 р., № 8 від 12.03.2019 р., № 9 від 21.03.2019 р. та додаткову угоду № 1 від 27.06.2019 р.

Згідно п. 4 першої специфікації до договоур поставки сторони домовились про перегляд ціни даної партії пролукції за цією специфікацією у лютому-червні 2019 р.

П. 6 специфікації до договору поставки № 7 від 01.03.2019 р., покупець перераховує на рахунок постачальника оплату за продукцію протягом семи банківських днів з моменту отримання продукції Перехід права власності на пролукцію від постачальника до покупця здійснюється в момент фактичної передачі пролукції покупцю на складі покупця.

Так, на виконання договоур поставки позивач поставив ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" пролукцію на загальну суму 22333706,73 грн., але Відповідач не виконав свій обов`язок з поставки пролукції.

В період з 10.10.2019 р. по 28.10.2019 р. поставив ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" продукцію на суму 13156977,06 грн., що оформлено наступними документами:

- видатковою накладною № 44 від 10.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 138,82 т. соняшника на суму 1308017,57 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 10.10.2019 р. № 167315, 167316, 167317, 167318 та оплата мала бути проведена до 22.10.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 45 від 11.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 66,18 т. соняшника на суму 623574,43 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 11.10.2019 р. № 199322, 199323, 199324, 199325 та оплата мала бути проведена до 23.10.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 46 від 16.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 123,44 т. соняшника на суму 1156470,85 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 16.10.2019 р. № 199343, 199362, 199344, 199361 та оплата мала бути проведена до 25.10.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 48 від 17.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 123,2 т. соняшника на суму 1157822,27 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 17.10.2019 р. № 199331, 199363, 199346, 199345 та оплата мала бути проведена до 28.10.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 47 від 18.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 126,44 т. соняшника на суму 1188072,72 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 18.10.2019 р. № 199359, 199360, 199347, 167321 та оплата мала бути проведена до 29.10.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 49 від 21.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 132,52 т. соняшника на суму 1245757,44 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 21.10.2019 р. № 199349, 238159, 199358, 199357 та оплата мала бути проведена до 31.10.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 50 від 22.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 141,64 т. соняшника на суму 1325272,79 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 22.10.2019 р. № 199333, 199334, 199356, 199355 та оплата мала бути проведена до 31.10.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 51 від 23.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 134,64 т. соняшника на суму 1257726,10 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 23.10.2019 р. № 199336, 199335, 199353, 199354 та оплата мала бути проведена до 01.11.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 52 від 24.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 142,24 т. соняшника на суму 1328881,19 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 2410.2019 р. № 199337, 199338, 199351, 199352 та оплата мала бути проведена до 04.11.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 53 від 25.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 139,44 т. соняшника на суму 1292341,08 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 25.10.2019 р. № 199328, 199329, 199339, 199340 та оплата мала бути проведена до 05.11.2019 р. включно;

- видатковою накладною № 54 від 28.10.2019 р., згідно якої позивачем поставлено 138,62 т. соняшника на суму 1273040,62 грн. та перевезення продукції оформлено товарно-транспортними накладними від 28.10.2019 р. № 199330, 199332, 199342, 199341 та оплата мала бути проведена до 06.11.2019 р. включно.

ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" не здійснив повної оплати пролукції, поставленої йому позивачем з 10.10.2019 р. по 28.10.2019 р.

Починаючи з 29.11.2019 р. Відповідач 1 сплатив 5950000,00 грн., отже сума заборгованості складає 7206977,06 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

18.10.2019 р. між ПП "Явірське" (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем) був укладений договір поруки, згідно п. 1.1. якого поручитель поручається перед укредитором з метою забезпечення виконання обов`язку ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" щодо повернення грошових коштів відповідно до п. 2 договору поставки та специфікацій № 1 від 02.10.2018 р. та № 7 від 01.03.2019 р.

Згідно п. 1.2. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за сплату боржником всіх належним кредиторові сум: вартості продукції, неустойки, штрафів, інших платежів.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, поручитель зобов`язаний в разі порушення (прострочення) боржником обов`язку за основним договором самостійно виконати обов`язок боржника перед кредитором в строк 10 днів з дати такого порушення (прострочення). Виконання здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Поручитель підтверджує, що він ретельно ознайомлений з умовами основного договору.

Ч. 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

На виконання п. 3.1. договору поруки, протягом 10 днів з дати порушення ОСОБА_1 як поручитель зобов`язаний був виконати обов`язок першого відповідача зі сплати позивачу 13156977,06 грн. вартості продукції за договором поставки.

Також п. 3.5. договору поруки передбачено, що при невиконанні (неналежному виконанні) платежів згідно зі строками, що погоджені в договорі, поручитель сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф в розмірі 20% від прозміру несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми за таким платежем.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс1 1).

Як передбачено нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі - Закон) та Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (надалі - Постанова) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення (ст. 1). Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (ст. 3 Закону). Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 4 Закону). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (п. 1 Постанови).

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні. Індекс інфляції застосовується для індексації грошових доходів населення, для розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів, які виплачується у разі затримки їх виплати більше, ніж на один місяць, для переоцінки об`єктів основних засобів, для індексації збитків від крадіжок, недостачі, псування (втрати) матеріальних цінностей, індексації нормативної грошової оцінки землі, індексації величини орендної плати за землю і ще в деяких інших випадках.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього. Також, не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, що Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, в офіційних періодичних виданнях

Вищий господарський суд України інформаційним листом 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" визначив щодо частини другої статті 625 ЦК України у розгляді справ зі спорів, пов`язаних з визначенням суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Виходячи з переліку зазначених норм та норм встановлених у статтях 73, 74, 76, 77 та 86 ГПК України, суд вважає за доцільне зазначити, що зазначена Позивачем сума індексу інфляції у позові не має жодного обґрунтування та посилання, що прострочення грошового зобов`язання від Відповідача, виступає способом захисту майнового права у вигляді відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та на підставі чого Позивачем (кредитором) повинно бути отримано компенсацію (плату) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Тому суд не вбачає правових підстав в задоволенні в даному позові щодо стягнення з Відповідача індексу інфляції, як такої що спричинило Позивачеві матеріальні втрати (збитки) саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями (ч. 1 ст. 232 ГК України). Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 ГК України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Суд також вважає за необхідне зменшити стягнення штрафу з другого відповідача, ОСОБА_1 , зазначаючи наступне.

Ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В п. 2.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають мають істотне значення.

П. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, вирішуючи в т.ч. й з власної ініціативи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують уваги, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу на 30% та стягнути з Агавердієва Анара Фаіддіновича штраф за договором поруки від 18.10.2019 р. в розмірі 1841976,78 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи № 922/927/20 судом встановлено, що 18.03.2020 р. між ПП "Явірське" та адвокатським бюром "Святослава Халабурдіна" було укладено Договір про надання правової допомоги б/н, згідно умов якого бюро зобов`язується власними та/або залученими силами надавати клієнту правову допомогу, пов`язану з захистом прав та законних інтересів клієнта у зв`язку з підготовкою та поданням позову до господарського суду Харківської області про стягнення боргу з ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" та ОСОБА_1 .

На підтвердження обсягу наданої правової допомоги та фактичної вартості таких послуг, сторони договору підписали акт наданих послуг від 11.08.2020 р.

Отже, остаточна сума судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем у справі № 922/927/20 становить 15000,00 грн., про що детально зазначено в акті наданих послуг.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язуєтьмя оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей, суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині солідарного стягнення з Відповідачів заборгованості за договором поставки № 0058СК від 28.09.2018 р. 7605188,48 грн. (що складається з суми основного боргу в розмірі 7206977,06 грн., пені в розмірі 358470,85 грн., 3% річних в сумі 39740,57 грн.); стягнення з другого відповідача штрафу в розмірі 1841976,78 грн.; стягнення з відповідачів витрат на правничу правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. А в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 13156,98 грн. та стягнення штрафу в сумі 789418,63 грн. суд відмовляє в позові.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 9 статті 129 ГПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 610, 612, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 224-229, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, код ЄДРПОУ 37431314) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Явірське" (64224, Харківська область, Балаклійський район, с. Явірське, вул. Центральна, 71, код ЄДРПОУ 33201387) суму основного боргу в розмірі 7206977,06 грн., пеню в розмірі 358470,85 грн., 3% річних в сумі 39740,57 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Явірське" (64224, Харківська область, Балаклійський район, с. Явірське, вул. Центральна, 71, код ЄДРПОУ 33201387) штраф за договором поруки від 18.10.2019 р. в сумі 1841976,78 грн. та 96608,52 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, код ЄДРПОУ 37431314) на користь Приватного підприємства "Явірське" (64224, Харківська область, Балаклійський район, с. Явірське, вул. Центральна, 71, код ЄДРПОУ 33201387) 57137,59 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 13156,98 грн. та стягнення штрафу в сумі 789418,63 грн. суд відмовляє в позові.

Повне рішення складено "21" серпня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін