Постанова

від 23.08.2007 по справі 1/1249-13/396

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/1249-13/396

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 серпня 2007 р.                                                                                   № 1/1249-13/396  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:Ткаченко Н.Г.,

суддів:Рибака В.В.,Дерепи В.І.

                                      за участю представників сторін:

від позивача –не з'явилися;

від відповідача –не з'явилися;

розглянувши  матеріали касаційної  скарги  

ПП "Ворол"

на  постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007р.

у справі№1/1249-13/396 господарського суду Львівської області

за позовомДержавного територіально - галузевого об"єднання "Львівська залізниця"

доПП "Ворол"

прозобов"язання звільнити приміщення та стягнення 2380,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально - галузеве об"єднання "Львівська залізниця" звернулося з позовною заявою до господарського суду Львівської області про зобов'язання ПП "Ворол" звільнити приміщення по вул. Повітряній, 68 у м.Львові, яке воно орендувало на підставі договору оренди від 01.10. 2001р. № 50, а також стягнути неустойку в розмірі 2380,12 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2007р. у справі № 1/1249-13/396 позов задоволено. Зобов'язано ПП "Ворол" звільнити вище зазначене приміщення.  Стягнуто неустойку в розмірі 2380,12 грн. та судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

          У поданій касаційній скарзі ПП “Ворол” просить скасувати судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права посилаючись, зокрема, на те, що протягом жовтня 2006 року від позивача не надходило жодних заяв, які б свідчили про його намір припинити чи змінити умови договору оренди нерухомого майна № 50 від 01.10.2001р.

          Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судами норм матеріального та процесуального права, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Як свідчать матеріали справи та було предметом дослідження попередніх судових інстанцій між Львівською державною залізницею (перейменованою у Державне територіально-галузеве об'єднання “Львівська залізниця”) та ПП “Ворол” було укладено договір оренди № 50 від 01.10.2001р., згідно якого залізницею передано в оренду відповідачу нежитлове приміщення площею 209,83 кв.м., розташоване по вул. Повітряній, 68 у м. Львові терміном на один рік.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п.2 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” закінчення строку договору, на який його було укладено, є однією з підстав його припинення.

Таку підставу припинення договору оренди передбачено і п.10.8 договору.

Позивач листом № 1614 від 31.08.2006р. завчасно повідомив відповідача про те, що після завершення терміну дії договору його буде припинено.

Частиною другою статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.

За приписом ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зазначене свідчить про повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

                                  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007р. у справі № 1/1249-13/396  - без зміни.

Головуючий, суддя                                                                   Н.Ткаченко

Судді                                                                                                   В.Рибак

                                                                                                     В.Дерепа