Ухвала

від 27.08.2020 по справі 469/8/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.08.20

22-ц/812/1395/20

Справа № 469/8/17

Провадження № 22-ц/812/1395/20

У Х В А Л А

27 серпня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі судді Коломієць В.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Манаєнко Маріанною Миколаївною - на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Березанська РДА) до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі Коблівська сільрада), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року задоволено позовні вимоги першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації. Визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №28 від 19 вересня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2719 га з кадастровим номером 4820982200:12:041:0004 для ведення особистого селянського господарства із земель, не наданих у власність та постійне користування в межах території населеного пункту с. Коблеве, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, біля Аквапарку. Визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №25 від 14 грудня 2012 року в частині затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,2719 га з кадастровим номером 4820982200:12:041:0004 в межах населеного пункту с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, відведеної у власність ОСОБА_2 , з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування обєктів торгівлі. Визнано недійсним та скасовано виданий 29 грудня 2012 року ОСОБА_2 державний акт серії ЯО № 303901 на право власності на земельну ділянку площею з кадастровим номером 4820982200:12:041:0004. Витребувано від ОСОБА_3 у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,2719 га з кадастровим номером 4820982200:12:041:0004, розташовану в с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Розподілено судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року, а рішення суду залишено без змін.

22 березня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням порушені його права та законні інтереси, оскільки він є чоловіком ОСОБА_3 і витребувана судом спірна земельна ділянка є їх спільною сумісною власністю.

Як на поважність причин пропуску строку посилається на те, що участі у справі він не приймав, 06 грудня 2017 року він отримав копію повного тексту рішення, після чого 20 грудня 2017 року подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 02 січня 2018 року його апеляційна скарга була залишена без руху, а ухвалою від 17 квітня 2018 року - повернута, як неподана. Зазначає, що ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 02 січня 2018 року та від 17 квітня 2018 року він не отримував та про їх існування дізнався від свого представника та представника дружини - адвоката Манаєнко М.М. - 13 березня 2019 року, після чого ним було усунено недоліки та сплачено судовий збір, а тому 22 березня 2019 року він вдруге звернувся до суду з даною апеляційною скаргою. Посилаючись на те, що повернення апеляційної скарги не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя, просив поновити йому строк на усунення недоліків, зазначених в ухвалі апеляційного суду Миколаївської області від 02 січня 2018 року та відкрити апеляційне провадження.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку відмовлено та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року.

Постановою Верховного суду від від 01 липня 2020 року ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 березня 2019 року скасовано, а справу передано для розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. Скасовуючи зазначену ухвалу апеляційного суду Верховний суд виходив з того, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції помилково не залишив апеляційну скаргу без руху та не запропонував зазначити інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів, як передбачено статтею 357 ЦПК України, а у разі повторного визнання зазначених заявником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року наведені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку від 22 березня 2019 року підстави були визнані неповажними, дану апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків, а саме подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку.

19 серпня 2020 року на адресу Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_1 подано заяву, в якій він просить визнати поважною причину пропуску строку на усунення недоліків, зазначених в ухвалі апеляційного суду Миколаївської області від 02 січня 2018 року, та поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року. Вказує, що строк на апеляційне оскарження при повторному зверненні з апеляційною скаргою був пропущений в зв`язку із неврученням йому оскаржуваної ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху від 02 січня 2018 року, що позбавило його можливості своєчасно усунути зазначені у ній недоліки.

Вважаю, що викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід визнати неповажними, а у відкритті апеляційного провадження відмовити, виходячи з наступного.

Так, 28 червня 2018 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі Осовська та інші проти України , у якому встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з недотриманням принципу юридичної визначеності. При цьому у пункта 26, 27 рішення Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі Брумареску проти Румунії пункт 61). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії пункт 52).

Хоча, перш за все, саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справах Пономарьов проти України пункт 41, та Устименко проти України пункт 47).

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення ; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.

Отже, відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах "Александр Шевченко проти України" п. 27, та "Трух проти України").

З матеріалів справи вбачається, що апеляційним судом неодноразово направлялися на зазначену в апеляційній скарзі адресу ОСОБА_1 копії ухвали від 02 січня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, проте вони були повернуті до апеляційного суду із відміткою пошти про невручення поштового відправлення із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання (а.с. 305-306, 308-309).

Обставин, які б свідчили про добросовісну реалізацію апелянтом своїх процесуальних прав та належного виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження за його апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не зазначено, відомостей про це матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість часу, що минув з дати першого звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою - 18 грудня 2017 року - до дати його повторного звернення до суду з апеляційної скаргою - 22 березня 2019 року, та не встановлення існування особливих обставин непереборної сили, які б виправдовували повторне відкриття проваджень у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , не можна вважати, що поновлення строку на оскарження судового рішення із зазначених апелянтом підстав буде співвідносним та виправданим стосовно втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження - необізнаність про залишення його апеляційної скарги від 18 грудня 2017 грудня без руху ухвалою апеляційного суду Миколаївської області було визнано неповажними та запропоновано вказати інші причини поважності пропуску строку.

Проте, ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку від 19 серпня 2020 року посилається на ті ж самі причини пропуску строку, що були визнані судом неповажними, а інших причин поважності такого строку не було зазначено.

За змістом частин 3, 4 статті 357 ЦПК України у випадку, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, апеляційна скарга залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на викладене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Манаєнко Маріанною Миколаївною - на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.В. Коломієць