Ухвала

від 17.08.2020 по справі 522/980/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1280/20

Номер справи місцевого суду: 522/980/18 1-кс/522/7660/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника третьої особи ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах третьої особи ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017160000000847 від 20.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, -

встановив:

Оскарженою ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2018 року було частково задоволено клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,5 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5123755200:02:002:0207, шляхом заборони відчуження зазначеного майна.

Своє рішення про накладення арешту на зазначене майно слідчий суддя мотивував тим, що зазначена земельна ділянка є доказом злочину та може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою збереження речового доказу, та для забезпечення дієвості і об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді адвокат ОСОБА_8 , діюча в інтересах третьої особи ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість зазначеної ухвали слідчого судді про арешт майна, просить її скасувати та відмовити у задоволенні клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 в повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що слідчий суддя не впевнився в тому, що органи досудового розслідування до цього часу не повідомили жодній особі про підозру у вчиненні будь якого кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність на теперішній час підстав стверджувати, що взагалі мало місце кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, за яким проводиться досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні. Зазначає, що в ухвалі слідчого судді не зазначено підозрюваного, до якого може бути подано цивільний позов в кримінальному провадженні, не вказано, конкретно яким чином вказане майно може бути використане як знаряддя вчинення злочину, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.

17.08.2020 року на адресу апеляційного суду надійшла заява адвоката ОСОБА_10 , яка діє в інтересах ТОВ «Одесоблпостачзбут», за заявою якого розпочато досудове розслідування кримінального провадження, а також за клопотанням якого слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт земельної ділянки, в якій вона вказує, що ТОВ «Одесоблпостачзбут» не заперечує проти задоволення апеляційної скарги та скасування накладеного арешту на земельну ділянку.

Заслухавши суддю-доповідача; адвоката ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; прокурора, який частково визнав доводи апеляційної скарги та вказав, що на даний час відпала необхідність в накладенні арешту на земельну ділянку; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя не дотримався вищевказаних вимог Закону та практики ЄСПЛ, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно у рамках зазначеного кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів провадження, 20.10.2017 року за заявою Голови правління ПАТ «Одесоблпостачзбут» ОСОБА_11 внесено відомості до ЄРДР за фактом щодо шахрайських дій ОСОБА_12 , який незаконно заволодів частиною майна ПАТ «Одесоблпостачзбут» у кримінальному провадженні №12017160000000847, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ (ПАТ) «ОДЕСОБЛПОСТАЧЗБУТ» користується земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 12б на підставі Рішенням Виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих від 15.09.1970 року № 482 починаючи з 1970 року.

У 1973 році ТОВ «ОДЕСОБЛПОСТАЧЗБУТ» на вказаній земельній ділянці проведено будівництво об`єктів нерухомого майна, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова., 12б.

У 2006 році рішенням №112-IV Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та рішенням № 480-IV від 30 листопада 2007 року, ТОВ «ОДЕСОБЛПОСТАЧЗБУТ» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 5 років земельної ділянки приблизною площею 2,98 га (забудовані землі), за рахунок земель смт. Авангард, що знаходяться у користуванні ТОВ «ОДЕСОБЛПОСТАЧЗБУТ» з категорією земель «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» для ведення виробничої та комерційної діяльності в смт. Авангард по вул. Базовій, 12б.

Сесією Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 29.12.2011 року прийнято рішення №325-V «Про надання споживчому товариству «ЕКО-ДОМ» в короткострокову оренду земельної ділянки загальною площею 1,3823 га для обслуговування будівель та споруд виробничо-складської бази за адресою: Овідіопольський район, с. Авангард, вул. Базова, 12б». Окрім того, на підставі наведеного рішення виділеній земельній ділянці тимчасово (на час дії договору - тобто на 1 рік) присвоєно наступну адресу: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 12б/1. На підставі вказаного рішення між СТ «ЕКО-ДОМ» та Авангардівською селищною радою укладено тимчасовий договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,3823 га для обслуговування будівель та споруд виробничо-складської бази за адресою: Овідіопольський район, с. Авангард, вул. Базова, 12б (база, враховуючи дату реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт 16.07.2012 року - ще навіть не існувала). 18.07.2012 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулася Прокуратура Одеської області із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування вказаного рішення Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (справа № 1570/4394/2012) посилаючись на те, що 29.11.2011 року без розроблення землевпорядної документації та проекту щодо відведення у користування земельної ділянки селищна рада передала у користування СТ «ЕКО- ДОМ» частину земельної ділянки ТОВ «ОДЕСОБЛПОСТАЧЗБУТ» та самостійно, як вони зазначають, лише на один рік присвоїла останній нову адресу: с. Авангард, вул. Базова, 12б/1.

Натомість, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області надала до суду копію рішення від 29.11.2012 року №593-V, яким вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення №325-V від 29.12.2011 року «Про надання споживчому товариству «ЕКО-ДОМ» в короткострокову оренду земельної ділянки загальною площею 1,3823 га для обслуговування будівель та споруд виробничо-складської бази за адресою: Овідіопольський район, с. Авангард, вул. Базова, 12б», коли вже фактично шляхом одночасного винесення інших рішень стосовно СТ «ЕКО-ДОМ» надала дозвіл на оформлення права власності останнього на майно та частину земельної ділянки. В результаті наведених обставин у прокуратури Одеської області так і у судді Одеського окружного адміністративного суду складається помилкове враження, що Авангардівська селищна рада з метою дотримання вимог законодавства та усунення порушень визнає рішення таким, що втратило чинність. Після чого прокуратура Одеської області звернулася до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду.

Авангардівською селищною радою 09.11.2012 року за № 438 винесено рішення «Про видачу та реєстрацію свідоцтва про право власності на нерухоме майно (виробничі та невиробничі будівлі) СТ «ЕКО-ДОМ» відповідно до якого на підставі заяви директора СТ «ЕКО-ДОМ» від 06.11.2012 року та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 31.10.2012 року №ОД 1431220511, що зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області вирішено:

- видати та зареєструвати свідоцтво про право власності на нерухоме майно СТ «ЕКО-ДОМ», а саме на виробничі та невиробничі будівлі загальною площею - кв.м., в т.ч. літ. Б - склад 2353,8 кв.м.; літ.В - склад - 4066,8 кв.м.; літ.Е - склад - 72,8 кв.м.; споруди -І, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- доручити КП «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації» зареєструвати у встановленому порядку вищенаведений окремий об`єкт нерухомого майна.

Також встановлено, що у реєстрі дозвільних документів ДАБІ України не міститься будь-якої інформації стосовно реєстрації Інспекцією ДАБК в Одеській області Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 31.10.2012 року №ОД 1431220511. У той самий час 29.11.2012 року Авангардівська селищна рада приймає паралельне рішення №596-V «Про надання дозволу СТ «ЕКО-ДОМ» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування виробничих та невиробничих будівель та споруд (складської бази).

05.04.2013 року сесією Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області виносить ще одне рішення № 674-V «Про внесення змін до рішення Авангардівської селищної ради № 596-V від 29.11.2012 року «Про надання дозволу СТ «ЕКО-ДОМ» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування виробничих та невиробничих будівель та споруд (складська база)». Відповідно до вказаних змін площу земельної ділянки, яка передається СТ «ЕКО-ДОМ» змінено на 0,5885 га.

Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області 30.04.2015 року рішенням № 1303-V «Про надання СТ «ЕКО-ДОМ» в оренду земельної ділянки загальною площею 0,5000 га для будівництва та обслуговування виробничих та невиробничих будівель та споруд (складської бази)» затвердила Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки СТ «ЕКО-ДОМ» в оренду терміном на 5 років та передала в оренду вказану земельну ділянку з вже присвоєним кадастровим окремим номером 5123755200:02:002:0207.

11.05.2018 року за договором купівлі-продажу СТ «ЕКО-ДОМ» передав у власність ОСОБА_13 та ОСОБА_7 у рівних частках, виробничі і невиробничі будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташовані на земельній ділянці кадастровий номер: 5123755200:02:002:0207.

В клопотанні слідчого про арешт майна, а також в оскаржуваній ухвалі слідчого судді правовою підставою для арешту майна були зазначені приписи ч.2 ст.170 КПК України, зокрема, що зазначена земельна ділянка є доказом злочину та може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що в фабулі кримінального правопорушення, відомості про яке були внесені 20.10.2017 року до ЕРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, по факту заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, зазначено тільки про факт шахрайських дій ОСОБА_12 щодо незаконного заволодіння частиною майна ТОВ «Одесоблпостачзбут», з вказівкою про користування цим підприємством земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 12б, на підставі Рішенням Виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих від 15.09.1970 року № 482.

Під час розгляду апеляційного провадження було встановлено з пояснень прокурора та представника апелянта, що земельна ділянка ніколи не належала на праві власності ТОВ «Одесоблпостачзбут», СТ «ЕКО-ДОМ» або ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , а тільки передавалася рішеннями Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області зазначеним особам в оренду.

Таким чином, до ЕРДР фактично не внесені відомості по факту шахрайських дій ОСОБА_12 щодо незаконного заволодіння майном ТОВ «Одесоблпостачзбут» у вигляді земельної ділянки, яка не належала цьому підприємству або іншим особам на праві власності.

При розгляді апеляційної скарги сторони пояснили, що Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області є обізнаною про наявність даного кримінального провадження, оскільки при проведенні досудового розслідування з селищної ради були витребувані певні документи, а також в суді першої інстанції триває розгляд цивільної справи щодо зазначених рішень про передачу земельної ділянки в оренду, де селищна рада є відповідачем.

Апеляційним судом враховано, що фактично земельна ділянка не вибула з володіння селищної ради, а посадові особи Авангардівської селищної ради, як зазначив в судовому засіданні прокурор, не звертались до прокуратури про внесення в ЕРДР відомостей з приводу незаконного заволодіння землею.

Також в судовому засіданні прокурор пояснив, що зазначена земельна ділянка не була визнана речовим доказом та у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру.

На підставі наведеного апеляційний суд прийшов до висновку про те , що стороною обвинувачення не було доведено, що зазначена земельна ділянка є предметом злочину, а також може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в зв`язку з чим відсутня правова підстава та мета для накладення арешту на майно, передбачена ч.2 ст.170 КПК України, яка була зазначена в клопотанні слідчого про арешт майна та встановлена в оскаржуваній ухвалі слідчого судді.

Крім того, адвокат ОСОБА_8 , діюча в інтересах ОСОБА_7 , до апеляційної скарги долучила копію договору від 03.04.2020 року, укладеного між ТОВ «ОДЕСОБЛПОСТАЧЗБУТ» та ОСОБА_7 і ОСОБА_13 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, відповідно до якого сторони дійшли згоди стосовно меж земельних ділянок та зобов`язались безперешкодно допускати одна одного до експлуатації та обслуговування відповідних частин будівель, розташованих на земельній ділянці, а також надали згоду на укладання договорів оренди або оформлення права власності на визначені земельні ділянки у розмірах та в межах визначених в плані фактичних меж земельної ділянки.

Представник власника майна також пояснила, що ОСОБА_7 на законних підставах є володільцем виробничих і невиробничих будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці, на яку накладено арешт, що підтверджується долученими до апеляційної скарги Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Одночасно представник пояснила, що на розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває спір щодо права власності на будівлі, розташовані на арештованій земельній ділянці між ТОВ «Одесоблпостачзбут», ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , 3-я особа СТ «Еко-Дом», що вказує на цивільно-правовий характер виниклих відносин.

Апеляційний суд приймає до уваги обставини справи та копію долученого до матеріалів провадження договору від 03.04.2020 року, укладеного між ТОВ «ОДЕСОБЛПОСТАЧЗБУТ» та ОСОБА_7 і ОСОБА_13 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, які свідчать про цивільно-правовий характер відносин щодо спірної земельної ділянки між сторонами, які не є власниками земельної ділянки, оскільки земельна ділянка перебуває у власності Авангардівської селищної ради.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність прийнятого слідчим суддею рішення про накладення арешту на вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З урахуванням наведеного, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити, ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2018 року про накладення арешту на земельну ділянку розміром 0.5 га за адресою: АДРЕСА_1 скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно - відмовити.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4