Рішення

від 25.08.2020 по справі 906/668/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/668/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Кувшин І.Р., адвокат, довіреність №15 від 25.08.2020

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Трейд" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології" (м.Житомир)

про стягнення 149825,89грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Трейд" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології" про стягнення 149825,89грн, з яких: 126020,16грн основного боргу, 18675,43грн пені, 2601,99грн інфляційних втрат та 2528,31грн 3% річних, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №ЕТ-78/19 від 16.09.2019 постачання товарів.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.08.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 25.08.2020 подав довідку №16 від 25.08.2020 про стан заборгованості, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 25.08.2020 не направив, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До Господарського суду Житомирської області повернулась копія ухвали Господарського суду Житомирської області від 16.06.2020, яка направлялась на адресу відповідача - ТОВ "БК Сучасні Технології": 10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Чехова, буд.1, офіс 10 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.32-35).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача та неподання ним письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Трейд" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології" (відповідач) існували правовідносини з поставки товару.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за видатковими накладними: №ЕТ01379 від 19.08.2019 на суму 11700,72грн та №ЕТ01647 від 06.09.2019 на суму 79473,07грн відповідачем було отримано від позивача товар (плита техноплекс 35-250, sweetondale гідроізоляція для фундаменту) на загальну суму 91173,79грн (а.с.11-12).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Трейд" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології" (покупець/відповідач) було укладено договір №ЕТ-78/19 від 16.09.2019 постачання товарів (далі - договір) (а.с.8-10).

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 договору, постачальник зобов`язується впродовж дії цього договору передавати у власність покупцю товари в асортименті (надалі - товар), кількості та за ціною зазначеними в рахунках-фактурах чи видаткових накладних постачальника, а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату отриманого товару на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, асортимент, ціна та кількість товару обумовлюються сторонами при узгодженні заявки і зазначаються у відповідній видатковій накладній та/чи рахунку - фактурі постачальника.

Загальна сума цього договору складається з вартості товару, що поставляється протягом терміну дії договору (пункт 1.3 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару та загальна вартість товару узгоджуються сторонами при його замовлені зазначається у видаткових накладних постачальника та/чи його рахунках - фактурах.

Відповідно до пункту 6.1 договору, за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує вправній стороні спричинені цим збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством та даним договором.

Відповідно до пункту 8.3 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року. Якщо за 15 календарі днів до закінчення строку даного договору від однієї із сторін не надійде письмове повідомлення про його розірвання, то договір вважаться автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Договір підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору постачання товарів №ЕТ-78/19 від 16.09.2019 та в період його дії, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 34846,37грн, а покупцем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень, що підтверджується видатковими накладними: №ЕТ01746 від 18.09.2019 на суму 6835,56грн, №ЕТ1878/3 від 01.10.2019 на суму 9963,58грн, №ЕТ01884/2 від 02.10.2019 на суму 18047,23грн (а.с.13-15).

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за товар поставлений за видатковими накладними: №ЕТ01379 від 19.08.2019, №ЕТ01647 від 06.09.2019 та видатковими накладними №ЕТ01746 від 18.09.2019, №ЕТ1878/3 від 01.10.2019, №ЕТ01884/2 від 02.10.2019 товар за якими поставлявся за договором №ЕТ-78/19 від 16.09.2019, просить стягнути з відповідача 126020,16грн боргу, 18675,43грн пені, 2601,99грн інфляційних втрат та 2528,31грн 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2 ст.202 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У частині 2 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання, в силу якого відповідач повинен оплатити одержаний товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Як було встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 126020,16грн, а відповідачем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.11-15). При цьому, товар поставлявся позивачем як до укладення договору (видаткові накладні №ЕТ01379 від 19.08.2019 на суму 11700,72грн та №ЕТ01647 від 06.09.2019 на суму 79473,07грн) так і на виконання умов договору №ЕТ-78/19 від 16.09.2019 (видаткові накладні №ЕТ01746 від 18.09.2019 на суму 6835,56грн, №ЕТ1878/3 від 01.10.2019 на суму 9963,58грн, №ЕТ01884/2 від 02.10.2019 на суму 18047,23грн).

У видаткових накладних №ЕТ01379 від 19.08.2019 на суму 11700,72грн та №ЕТ01647 від 06.09.2019 на суму 79473,07грн сторонами не було визначено строк оплати отриманого відповідачем товару.

У зв`язку з цим норма, якою слід керуватися у разі не встановлення строку виконання зобов`язання, що й має місце у даному випадку, наведена у ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами пункту 3.3 договору, оплата отриманого товару проводиться покупцем впродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати вказаної у видатковій накладній постачальника.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення готівки в його касу (пункт 3.5 договору).

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, відповідно до положень ч.1 ст.530, ст. 692 ЦК України, узгоджених в п.3.3 договору №ЕТ-78/19 від 16.09.2019 постачання товарів та видаткових накладних умов щодо строків оплати, відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий від позивача товар за видатковими накладними в такі строки: №ЕТ01379 від 19.08.2019 на суму 11700,72грн - в строк до 19.08.2019; №ЕТ01647 від 06.09.2019 на суму 79473,07грн - в строк до 06.09.2019; №ЕТ01746 від 18.09.2019 на суму 6835,56грн - в строк до 02.10.2019; №ЕТ1878/3 від 01.10.2019 на суму 9963,58грн - в строк до 15.10.2019; №ЕТ01884/2 від 02.10.2019 на суму 18047,23грн - в строк до 16.10.2019.

Отже, враховуючи поставку відповідачу товару на суму 126020,16грн, відсутність доказів оплати отриманого відповідачем товару, неоплаченим станом на час розгляду справи залишився товар на суму 126020,16грн, отриманий відповідачем за видатковими накладними №ЕТ01379 від 19.08.2019, №ЕТ01647 від 06.09.2019 та видатковими накладними №ЕТ01746 від 18.09.2019, №ЕТ1878/3 від 01.10.2019, №ЕТ01884/2 від 02.10.2019 за договором №ЕТ-78/19 від 16.09.2019 постачання товарів.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не виконав, доказів сплати заборгованості в сумі 126020,16грн суду не надав, що підтверджується довідкою позивача №16 від 25.08.2020 (а.с.36). В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 126020,16грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 18675,43грн пені, 2601,99грн інфляційних втрат та 2528,31грн 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом пункту 6.2 договору, за порушення строків оплати вказаних в п.3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від інших зобов`язань за цим договором. При порушенні покупцем строків оплати вказаних в п.3.3. даного договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені передбаченої п.6.2. договору, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Також постачальник залишає за собою право призупинити відпуск товару до повної оплати попередніх партій.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 18675,43грн (розрахунок а.с.16-17).

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних суд встановив, що позивачем при їх нарахуванні помилково включено в розрахунок день поставки товару. Так, відповідно до положень ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а тому прострочка оплати товару починається з дня наступного після його отримання.

При цьому, судом також встановлено, що нарахування позивачем пені за видатковими накладними №ЕТ01379 від 19.08.2019 на суму 11700,72грн та №ЕТ01647 від 06.09.2019 на суму 79473,07грн є помилковим, оскільки поставка за ними здійснювалась до укладення договору №ЕТ-78/19 від 16.09.2019, тому умови пункт 6.2 договору щодо нарахування пені за прострочення оплати товару за вказаними накладними не можуть бути застосовані.

Відповідно, з урахуванням викладеного, здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань пені суд встановив, що правомірним є нарахування пені в сумі 4474,00грн, а саме:

1) за видатковою накладною №ЕТ01746 від 18.09.2019 на суму боргу 6835,56грн у період з 03.10.2019 по 02.04.2020 - у розмірі 888,23грн (обґрунтованою є сума 919,21грн, однак заявлено позивачем до стягнення меншу суму, що є його правом);

2) за видатковою накладною №ЕТ1878/3 від 01.10.2019 на суму боргу 9963,58грн у період з 16.10.2019 по 15.04.2020 - у розмірі 1264,18грн (обґрунтованою є сума 1293,52грн, однак заявлено позивачем до стягнення меншу суму, що є його правом);

3) за видатковою накладною №ЕТ01884/2 від 02.10.2019 на суму боргу 18047,23грн у період з 17.10.2019 по 16.04.2020 у розмірі 2321,59грн (обґрунтованою є сума 2336,53грн, однак заявлено позивачем до стягнення меншу суму, що є його правом);

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4474,00грн (888,23грн+1264,18грн+2321,59грн). В частині стягнення з відповідача пені в сумі 14201,43грн (18675,43грн - 4474,00грн = 14201,43грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

За ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за накладними, суд вважає, що правомірним є нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 2532,50грн та 3% річних в загальній сумі 2528,31грн, нараховані наступним чином:

на заборгованість в сумі 11700,72грн за період з 03.09.2019 по 27.05.2020, сума інфляційних втрат становить 327,62грн, 3% річних - 254,15грн;

на заборгованість в сумі 79473,07грн за період з 21.09.2019 по 27.05.2020, сума інфляційних втрат становить 1668,93грн, 3% річних - 1628,55грн;

на заборгованість в сумі 6835,56грн за період з 03.10.2019 по 27.05.2020, сума інфляційних втрат становить 143,55рн, 3% річних - 132,79грн;

на заборгованість в сумі 9963,58грн за період з 16.10.2019 по 27.05.2020, сума інфляційних втрат становить 139,74грн, 3% річних - 182,94грн;

на заборгованість в сумі 18047,23грн за період з 17.10.2019 по 27.05.2020, сума інфляційних втрат становить 252,66грн, 3% річних - 329,88грн.

Отже, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2532,50грн та 3% річних в сумі 2528,31грн. В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 69,49грн (2601,99грн - 2532,50грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 126020,16грн основного боргу, 4474,00грн пені, 2528,31грн 3% річних, 2532,50грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 14201,43грн пені та 69,49грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології" (10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Чехова, буд. 1, офіс 10; ідентифікаційний код 40904358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Трейд" (10001, Житомирська область, м.Житомир, проспект Незалежності, буд.75; ідентифікаційний код 40032771):

- 126020,16грн основного боргу,

- 4474,00грн пені,

- 2528,31грн 3% річних,

- 2532,50грн інфляційних втрат,

- 2033,33грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.08.20

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).