Рішення

від 19.08.2020 по справі 908/677/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/47/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2020 Справа № 908/677/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОВ"ЯНСЬКА ХОХЛУШКА" (юридична адреса: 84137 Донецька область, Словянський район, с. Маяки, вул. Лісна, б. 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 40734352).

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДРЕЗЕРВ-Україна" (70403 Запорізька область, Запорізький район, с. Августинівка, вул. Миру, буд. 11-Е, ідентифікаційний код юридичної особи 35672525)

про стягнення 113 820 грн. 55 коп.

За участю представників сторін:

представник позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛОВ"ЯНСЬКА ХОХЛУШКА" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДРЕЗЕРВ-Україна" 98 244 грн. 21 коп. заборгованості за товар отриманий за договором № 106 від 09.09.2019, 15 576 грн. 34 коп. штрафу.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/677/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 17.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/677/20, присвоєно справі номер провадження 27/47/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 15.04.2020.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.04.2020, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, строк розгляду справи № 908/677/20 продовжено. Судове засідання відкладено до скасування карантину.

Ухвалою суду від 29.05.2020 призначено судове засідання у справі № 908/677/20 на 17.06.2020.

17.06.2020 судом проведено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2020, на підставі ст. 216 ГПК України, у зв`язку з запровадженням карантину, розгляд справи було відкладено на 06.07.2020.

Ухвалою суду від 06.07.2020 продовжено строк розгляду справи № 908/677/20 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, розгляд справи відкладено на 19.08.2020.

Від позивача 19.08.2020 електронною поштою без електронного цифрового підпису надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 19.08.2020 справу розглянуто.

Відповідач у судове засідання 19.08.2020 не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

В матеріалах справи міститься заява відповідача (вх. № 11557/08-08/20 від 17.06.2020) про закриття провадження у справі № 908/677/20 в частині стягнення 98 244 грн. 21 коп., у зв`язку з погашенням заборгованості. З наданих представником копій платіжних документів вбачається, що підприємством відповідача на рахунки підприємства позивача 20.03.2020 було перераховано 5 000 грн. 00 коп. (фільтрована виписка банку за період з 01.01.2020 по 09.06.2020 та 09.06.2020) платіжним дорученням № 529 перераховано 93 244 грн. 21 коп.

Крім того, відповідач просив суд розглянути справу без його участі.

Клопотання відповідача прийнято судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОВ"ЯНСЬКА ХОХЛУШКА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДРЕЗЕРВ-Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 106.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник передає покупцеві, а покупець оплачує курей-несучок у кількості 37 800 шт.

Згідно п. 1.2 договору продавець зобов`язується передати товар у власність покупцю у кількості та в асортименті у відповідності видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що розрахунки здійснюються покупцем шляхом попередньої перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесенням в касу підприємства, але в будь-якому разі не пізніше дня фактичного відвантаження товару.

Ціна за одиницю товару складає 10,008 грн. з ПДВ (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору загальна сума договору визначається сумою всіх видаткових накладних на відпуск товару покупцю за весь період дії цього договору.

Згідно п. 3.4 договору оплата вважається здійсненою на дату находження грошових коштів на банківський рахунок або касу постачальника.

Відповідно до умов договору постачальник поставив на адресу покупця товар на загальну суму 305 524 грн. 21 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- за видатковою накладною № 85 від 02 листопада 2019 року на адресу покупця поставлено товар (кури-несучки) у кількості 7 488 голів вагою 10 932,48 кг на загальну суму 74939,90 грн.;

- за видатковою накладною № 87 від 03 листопада 2019 року на адресу покупця поставлено товар (кури-несучки) у кількості 7 488 голів вагою 10 932,48 кг на загальну суму 74939,90 грн.;

- за видатковою накладною № 88 від 04 листопада 2019 року на адресу покупця поставлено товар (кури-несучки) у кількості 7 488 голів вагою 10 932,48 кг на загальну суму 74939,90 грн.;

- за видатковою накладною № 92 від 05 листопада 2019 року на адресу покупця поставлено товар (кури-несучки) у кількості 8 064 голів вагою 11 773,44 кг на загальну суму 80 704,51 грн.

Відповідач в супереч умовам договору отриманий товар оплатив частково, а саме:

- 01.11.2019 в рахунок оплати товару по договору покупець сплатив 74 880,00 грн. (п/д № 3551 від 01.11.2019);

- 04.11.2019 в рахунок оплати товару по договору покупець сплатив 50 000,00 грн. (п/д № 3548 від 04.11.2019);

- 05.11.2019 в рахунок оплати товару по договору покупець сплатив 24 880,00 грн. (п/д № 3548 від 05.11.2019);

- 19.11.2019 в рахунок оплати товару по договору покупець сплатив 10 000,00 грн. (п/д № 3562 від 19.11.2019);

- 20.11.2019 в рахунок оплати товару по договору покупець сплатив 10 000,00 грн. (п/д № 3572 від 20.11.2019);

- 22.11.2019 в рахунок оплати товару по договору покупець сплатив 10 000,00 грн. (п/д № 3575 від 22.11.2019);

21.12.2019 в рахунок оплати товару по договору покупець сплатив 25 520,00 грн. (п/д № 3623 від 21.12.2019);

14.02.2020 в рахунок оплати товару по договору покупець сплатив 2 000,00 грн. (п/д № 3964 від 14.02.2020).

Отже, станом на день звернення позивача з позовом до суду, відповідачем лише частково було сплачено вартість отриманого товару в розмірі 207 208 грн. 00 коп., сума боргу в розмірі 98 244 грн. 21 коп. залишилися не сплаченою, що змусило позивача звернутися з позовом до суду.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Правовідносини сторін врегульовано договором № 106 від 09.09.2019, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем під час розгляду справи оплачено суму основного боргу в розмірі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 20.03.2020 та 93 244 грн. 21 коп. що підтверджується платіжним дорученням № 529 від 09.06.2020, що разом складає 98 244 грн. 21 коп.

Відповідно до норм п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 98 244 грн. 21 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмета спору.

У зв`язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі у визначений договором строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 15 576 грн. 34 коп. штрафу.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 4.3 договору при порушенні строків оплати, понад 5 календарних днів від дати платежу, покупець сплачує штраф у розмірі 10 % вартості поставленого, але не оплаченого товару.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування штрафу, встановлено, що заявлена до стягнення сума штрафу є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 15 576 грн. 34 коп.

Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором № 106 від 09.09.2019 в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Таким чином, із урахуванням вимог ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивач не позбавлений права, у зв`язку з закриттям провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору в частині стягнення 98 244 грн. 21 коп. основного боргу, подати до суду клопотання про повернення з державного бюджету 1 814 грн. 34 коп. судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 576 грн. 34 коп. задоволено, судові збір в сумі 287 грн. 66 коп. (тобто в частині задоволених позовних вимог), відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судом покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОВ"ЯНСЬКА ХОХЛУШКА", с. Маяки, Словянський район, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДРЕЗЕРВ-Україна", с. Августинівка, Запорізький район, Запорізька область задовольнити частково.

Закрити провадження у справі № 908/677/20 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 98 244 грн. 21 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДРЕЗЕРВ-Україна" (70403 Запорізька область, Запорізький район, с. Августинівка, вул. Миру, буд. 11-Е, ідентифікаційний код юридичної особи 35672525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОВ"ЯНСЬКА ХОХЛУШКА" (юридична адреса: 84137 Донецька область, Словянський район, с. Маяки, вул. Лісна, б. 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 40734352) 15 576 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) 34 коп. штрафу, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 66 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 27.08.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова