Рішення

від 18.08.2020 по справі 908/1480/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/106/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2020 Справа № 908/1480/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РКЦ-БУД» (49005 м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 21, к. 405-б, ідентифікаційний код юридичної особи 35863210)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Укрпостачальник» (69008 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 9, кімната 14, ідентифікаційний код юридичної особи 40332614)

про стягнення 99 043 грн. 88 коп.

За участю представників сторін:

представник позивача: Сириця О.В., наказ № 17 від 05.11.2018

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

15.06.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РКЦ-БУД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Укрпостачальник» 72 717 грн. 73 коп. основного боргу, 4 827 грн. 98 коп. пені, 946 грн. 48 коп. інфляційного збільшення, 6 008 грн. 15 коп. 24 % річних, 14 543 грн. 54 коп. 20 % штрафу.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1480/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 18.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1480/20, присвоєно справі номер провадження 27/106/20 розгляд справи по суті призначено на 03.07.2020.

Ухвалою суду від 03.07.2020 розгляд справи відкладався на 18.08.2020

У судовому засіданні 18.08.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 18.08.2020, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач заявлені вимоги підтримав, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 72 717 грн. 73 коп. основного боргу, 4 827 грн. 98 коп. пені, 946 грн. 48 коп. інфляційного збільшення, 6 008 грн. 15 коп. 24 % річних, 14 543 грн. 54 коп. 20 % штрафу.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

17.08.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, в зв`язку з неможливістю присутності адвоката, який знаходиться в іншому місті. Документальних доказів в обґрунтування зазначеного клопотання відповідачем суду не надано.

Розглянувши клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Дана справа розглядається в спрощеному позовному провадженні.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Позовна заява надійшла до суду 15.06.2020., провадження у справі було відкрито 18.06.2020, з наведеного вбачається, що строк розгляду даної справи, з урахуванням особливостей при спрощеному позовному провадженні закінчується.

Також слід зазначити, що право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

На обґрунтування свого клопотання відповідачем не додано жодних документальних доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручі до уваги обмеженість строку розгляду даної справи, відсутність доказів на обґрунтування поданого клопотання та достатність часу для надання відзиву, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РКЦ-БУД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Укрпостачальник» (покупець) укладено договір поставки № 024 З.

Відповідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар та здійснити його оплату на умовах цього договору.

Асортимент, кількість та вартість товару зазначаються у накладних (специфікаціях), які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна на товар вказується у видаткових накладних до цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець здійснює оплату товару не пізніше 21днів з дати підписання видаткової накладної на товар.

Оплата покупцем товару проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті, України на рахунок постачальника. Обов`язки покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 2.3 договору).

Згідно п. 2.4 договору ціною договору є загальна сума товару, згідно накладних, які є невід`ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме бікроеласт ЕКП 4,0 (сланець сірий), бікроеласт ЕПП 2,5, праймер бітумний Техноніколь № 01 (відро 20л), на загальну суму 93 676 грн. 65 коп. разом з ПДВ.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною № РБ-0000018 від 02.01.2020.

На виконання договору та виставленого рахунку-фактури № РБ_0041327 від 29.11.2019 відповідачем 15.01.2020 було сплачено частково сплачено вартість отриманого товару в розмірі 10 000 грн. 00 коп. та 31.01.2020 було сплачено 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

02.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю РКЦ-БУД було здійснено бухгалтерську операцію щодо перезаліку-бартеру № 0000002 на суму 958 грн. 92 коп. в рамках здійснених поставок товару по договору поставки № 024 З від 01.08.2019 з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Укрпостачальник» , в зв`язку з чим сума заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № РБ-0000018 від 02.01.2020 зменшились на 958 грн. 92 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином, здійснив поставку товару.

Відповідач в порушення п. 2.2 договору не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, в результаті чого сума заборгованості за поставлений товар склала 72 717 грн. 73 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Правовідносини сторін врегульовано договором № 024 З від 01.08.2019, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У зв`язку з несплатою відповідачем повної вартості отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією № 27/03-02 від 27.03.2020 про сплату заборгованості в розмірі 72 727 грн. 73 коп.

Відповідач неодноразово листами повідомляв позивача про неможливість сплатити дану заборгованість у зв`язку з відсутністю фінансування, оскільки підприємство відповідача займається будівництвом, яке фінансується бюджетом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав умови договору № 024 З від 01.08.2019 в частині оплати вартості отриманого товару у розмірі 72 717 грн. 73 коп., факт виконання зобов`язань за договором відповідач належним чином не довів.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Укрпостачальник» 72 717 грн. 73 коп. основного боргу.

У зв`язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 4 827 грн. 98 коп. пені, 946 грн. 48 коп. інфляційного збільшення, 6 008 грн. 15 коп. 24 % річних, 14 543 грн. 54 коп. 20 % штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 7.1 договору за порушення термінів оплати згідно п. 2.2 цього договору, покупець зобов`язується виплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, .і (двадцять чотири) процентів річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується з дня порушення термінів оплати до дня належного виконання покупцем своїх обов`язків за цим договором. У випадку прострочення оплати товару на строк більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець зобов`язаний також сплатити Постачальнику штраф в розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості товару. Застосування до покупця зазначених у договорі заходів відповідальності, стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом, а не обов`язком постачальника.

Наданий розрахунок пені перевірений судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, судом задовольняється сума, яка отримана після перерахунку, а саме стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 4 816 грн. 06 коп.

Вимога щодо стягнення 11 грн. 92 коп. пені не підлягає задоволенню.

Наданий розрахунок інфляційного збільшення та 24 % річних перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв`язку з порушенням умов договору не суперечать нормам діючого законодавства України, розрахунок є вірним, тому судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 946 грн. 48 коп. інфляційного збільшення та 6 008 грн. 15 коп. 24 % річних.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування штрафу, встановлено, що заявлена до стягнення сума штрафу є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 14 543 грн. 54 коп.

Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором № 024 З від 01.08.2019 в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, не заперечив проти позовних вимог.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РКЦ-БУД» , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Укрпостачальник» , м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Укрпостачальник» (69008 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 9, кімната 14, ідентифікаційний код юридичної особи 40332614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РКЦ-БУД» (49005 м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 21, к. 405-б, ідентифікаційний код юридичної особи 35863210) 72 717 (сімдесят дві тисячі сімсот сімнадцять) грн. 73 коп. основного боргу, 4 816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 06 коп. пені, 946 (дев`ятсот сорок шість) грн. 48 коп. інфляційного збільшення, 6 008 (шість тисяч вісім) грн. 15 коп. 24 % річних, 14 543 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок три) грн. 54 коп. 20 % штрафу, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 75 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 28.08.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова