Рішення

від 27.08.2020 по справі 910/4488/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2020Справа № 910/4488/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Рона"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини"

про стягнення 827 651, 05 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Рона" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" про стягнення 827 651, 05 грн, з яких 807 615,14 основного боргу, 20 035, 91 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 1909/2019-2 від 19.09.2019 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі № 910/4488/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Рона" залишено без руху.

04.05.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2020 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 05.05.2020р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем не було надано суду доказів погодження сторонами перевезень та їх вартості у заявках, як то передбачено умовами договору №1909/2019-2 від 19.09.2019р. Одночасно, у відзиві вказано, що відповідачем було частково виконано свої зобов`язання перед позивачем та сплачено 100 000 грн., а отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" становить 697 649,17 грн. Також відповідач надав заперечення проти наведеного розрахунку пені.

Позивачем було подано відповідь на відзив.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Рона" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" (замовник) було укладено договір №1909/2019-2 про надання транспортно-експедиторських послуг, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням сільськогосподарської продукції та/або надати транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок до цього Договору.

Згідно п. 2.2 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. найменування (вид) послуг експедитора та істоті умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень) в т.ч., але не виключно: найменування (вид), кількість/вага вантажу; пункти відправлення та призначення вантажу; найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; дата завантаження та розвантаження) термін перевезення) вантажу; тип, кількість, державні/реєстраційні номери транспортних засобів; умови перевезення; особливі вказівки замовника чи інші умови узгоджуються сторонами в заявках до цього договору. Узгоджена сторонами заявка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1.1 договору п. 2.2 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. експедитор має право самостійно здійснювати перевезення вантажів замовника на умовах цього договору та/або залучати перевізників. Експедитор має право для виконання доручення замовника здійснювати самостійний добір перевізників та інших третіх осіб та укладати правочини з такими третіми особами від свого імені. У відносинах із третіми особами, залученими експедитором до процесу надання транспортно-експедиційних послуг, експедитор діє в інтересах замовника виключно в рамках цього договору.

У п. 3.1.3 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. вказано, що експедитор зобов`язується надати замовнику за фактом виконання доручення оригінал рахунку на оплату, акт прийому-передачі наданих послуг, транспортну накладну з відміткою (відбиток печатки/офіційного штампу) вантажоодержувача про отримання вантажу. Податкова накладна складається в електронному вигляді в порядку та строк, що передбачені чинним законодавством України. Податкова накладна, має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, що передбачений чинним законодавством України.

За умовами п. 3.2.3 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. замовник зобов`язаний сплачувати рахунки експедитора (вартість наданих послуг) на умовах, передбачених у цьому договорі та в розмірі, узгодженому сторонами в заявках (або додатках) до цього договору.

Пунктом 3.2.4 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. передбачено, що за фактом надання експедитором послуг, сторони підписують акт прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 4.1 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. вартість послуг експедитора погоджується сторонами в заявках (або додатках) до цього договору. В цю суму включено витрати на оплату рахунків залучених до виконання перевезення третіх осіб та всі інші витрати експедитора пов`язані з виконання доручення замовника, а також винагорода експедитора (плата за надані ним послуги) з урахуванням податку на додану вартість.

За умовами п. 4.2 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. оплата здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з моменту вивантаження та отримання сканів документів на оплату. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора, що вказано в цьому договорі.

У п. 5.1 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. зазначено, що надання послуг за цим договором (в тому числі, здійснення перевезення вантажів) здійснюється на підставі заявки замовника. Така заява може бути передана експедитору наступним чином: електронною поштою, на наступну адресу експедитора: ronaukraine@gmail.com .

Пунктом 5.2 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. передбачено, що експедитор зобов`язується протягом двох годин з моменту надання замовником заявки:

- у разі прийняття заявки до виконання: заповнити в ній всі необхідні для заповнення експедитором дані,підписати в уповноваженої особи, засвідчити печаткою експедитора та у відсканованому вигляді направити замовнику на наступну електронну адресу: tetiana-s22@ukr.net ;

- у разі неприйняття заявки до виконання, повідомити про це замовника на вказану в цьому пункті електронну адресу.

Відповідно до п.3.5 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. у випадку порушення замовником п.4.2 договору він зобов`язаний сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 10% вартості послуг, вказаної у відповідній заявці та/або акті прийому-передачі виконаних послуг.

Строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за даним договором (п. 8.1 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р.).

У п. 9.5 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. сторони дійшли згоди про можливість здійснення листування (в тому числі, передання сканованих копій документів) за допомогою електронної пошти. Таке листування здійснюється за наступними адресами: для експедитора - ronaukraine@gmail.com , ПІБ контактної особи - Шишлаков О.О., для замовника: tetiana-s22@ukr.net , ПІБ контактної особи - Бровченко Т.В.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1909/2019-2 від 19.02.2019р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання транспортно-експедиторських послуг.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. позивачем у період з 11.10.2019р. по 17.11.2019р. було надано послуги з перевезення вантажів на загальну суму 907 615,14 грн., на підтвердження чого надано товарно-транспортні накладні №15 від 11.10.2019р., №6 від 11.10.2019р., №13 від 11.10.2019р., №14 від 11.10.2019р., №33 від 12.10.2019р., №25 від 12.10.2019р., №43 від 12.10.2019р., №49 від 12.10.2019р., №32 від 12.10.2019р., №34 від 12.10.2019р., №51 від 12.10.2019р., №52 від 12.10.2019р., №69 від 13.10.2019р., №61 від 13.10.2019р., №65 від 13.10.2019р., №70 від 13.10.2019р., №64 від 13.10.2019р., №71 від 13.10.2019р., №77 від 14.10.2019р., №82 від 14.10.2019р., №84 від 14.10.2019р., №73 від 14.10.2019р., №79 від 14.10.2019р., №78 від 14.10.2019р., №72 від 14.10.2019р., №85 від 14.10.2019р., №97 від 15.10.2019р., №105 від 15.10.2019р., №90 від 15.10.2019р., №91 від 15.10.2019р., №100 від 15.10.2019р., №95 від 15.10.2019р., №94 від 15.10.2019р., №93 від 15.10.2019р., №103 від 15.10.2019р., №109 від 16.10.2019р., №121 від 16.10.2019р., №108 від 16.10.2019р., №129 від 16.10.2019р., №122 від 16.10.2019р., №107 від 16.10.2019р., №113 від 16.10.2019р., №115 від 16.10.2019р., №119 від 16.10.2019р., №120 від 16.10.2019р., №137 від 17.10.2019р., №138 від 17.10.2019р., №130 від 17.10.2019р., №127 від 17.10.2019р., №133 від 17.10.2019р., №128 від 17.10.2019р. Вказані товарно-транспортні накладні містять містять підписи та печатки вантажовідправника, експедитора та вантажоотримувача.

Одночасно, за наслідками надання послуг позивачем було складено акти наданих послуг на загальну суму 907 615,14 грн., з яких №195 від 17.10.2019р. на суму 393 621,67 грн., №199 від 22.10.2019р. на суму 428 675,28 грн. та №210 від 28.10.2019р. на суму 85 318,19 грн., а також рахунки-фактури №194 від 22.10.2019р., №205 від 28.10.2019р. та №188 від 11.10.2019р. За поясненнями позивача, вказані документи було направлено на адресу відповідача електронною поштою. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, вказані акти та рахунки-фактури було скеровано позивачем на адресу замовника кур`єрською доставкою Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , що підтверджується експрес-накладною №59000482431230 від 29.01.2020р. За даними відстеження посилки Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , остання була отримана відповідачем 30.01.2020р.

За наслідками здійснення господарських операцій позивачем також було складено та зареєстровано податкові накладні, на підтвердження чого також надано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, за поясненнями позивача, відповідачем акти наданих послуг підписано та повернуто експедитору не було, в повному обсязі послуги, які було надано у період з 11.10.2019р. по 17.11.2019р. не оплачено, а перераховано 15.10.2019р. грошові кошти в сумі 100 000 грн., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" утворилась заборгованість в сумі 807 615,14 грн., що і стало підставою для нарахування пені та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що суми заборгованості та дані, зазначені в актах виконаних робіт, не відповідають фактичним обставинам, оскільки відстані, зазначені в актаї приймання-передачі виконаних робіт не відповідають даним ТТН, які були складені перевізником, відправником та отримувачем, та згідно розрахунку відповідача вартість наданих послуг складала 797 649,17 грн., з яких замовником сплачено 100 000 грн., а отже, сума заборгованості становить 697 649,17 грн. Крім того, відповідач також зазначив, що сторонами не узгоджувалися заявки до договору в порядку п. п.2.1, 2.2.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, господарський суд вважає що позов підлягає задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище, пунктом 3.2.4 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. передбачено, що за фактом надання експедитором послуг, сторони підписують акт прийому-передачі наданих послуг.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем складено акти наданих послуг на загальну суму 907 615,14 грн., з яких №195 від 17.10.2019р. на суму 393 621,67 грн., №199 від 22.10.2019р. на суму 428 675,28 грн. та №210 від 28.10.2019р. на суму 85 318,19 грн., а також рахунки-фактури №194 від 22.10.2019р., №205 від 28.10.2019р. та №188 від 11.10.2019р. Вказані акти та рахунки-фактури було скеровано позивачем на адресу замовника кур`єрською доставкою Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , що підтверджується експрес-накладною №59000482431230 від 29.01.2020р. За даними відстеження посилки Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , остання була отримана 30.01.2020р. представником відповідача - Бровченко Тетяною Василівною, яка визначена представником замовника у п.9.5 укладеного між сторонами правочину.

Проте, судом вище було встановлено, що відповідач підписані зі свого боку акти наданих послуг позивачу не повернув, проте, жодних заперечень з приводу їх змісту щодо обсягів та вартості наданих послуг не надав.

Крім того, судом враховано, що умовами укладеного між сторонами правочину визначено обов`язок експедитора щодо податкового обліку. Зокрема, визначено, що податкова накладна складається в електронному вигляді в порядку та строк, що передбачені чинним законодавством України. Податкова накладна, має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, що передбачений чинним законодавством України.

Судом вище було встановлено, що за наслідками здійснення господарських операцій позивачем також було складено та зареєстровано податкові накладні, на підтвердження чого також надано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що за приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Оцінюючи представлені позивачем до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що останні є належними та допустимими доказами надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Рона" Товариству з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" в межах договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. у період з 11.10.2019р. по 17.11.2019р. послуг з перевезення вантажів на суму 907 615,14 грн.

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на неузгодження заявок до договору не спростовують обставин фактичного надання позивачем та прийняття відповідачем без зауважень послуг за вказаний вище період, оскільки встановлені обставини щодо часткової оплати послуг без узгодження заявок, відсутності заперечень з приводу актів наданих послуг та реєстрація податкових зобов`язань позивачем й відсутність доказів їх відхилення відповідачем, вказують на наявність підстав вважати погодженими Товариством з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" в межах договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. у період з 11.10.2019р. по 17.11.2019р. послуги з перевезення вантажів на суму 907 615,14 грн. Доказів висловлення відповідачем будь-яких заперечень з приводу вказаних обставин до моменту звернення позивача до суду з розглядуваним позовом матеріали справи не містять.

При цьому, суд зазначає, що при визначенні суми заборгованості, позивачем було враховано суму часткової оплати, яка була внесена відповідачем.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п. 3.2.3 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. замовник зобов`язаний сплачувати рахунки експедитора (вартість наданих послуг) на умовах, передбачених у цьому Договорі та в розмірі, узгодженому сторонами в заявках (або додатках) до цього договору.

За умовами п. 4.2 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. оплата здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з моменту вивантаження та отримання сканів документів на оплату. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора, що вказано в цьому Договорі.

Судом вище було встановлено, що за наслідками надання послуг за договором №1909/2019-2 від 19.02.2019р. складено товарно-транспортні накладні №15 від 11.10.2019р., №6 від 11.10.2019р., №13 від 11.10.2019р., №14 від 11.10.2019р., №33 від 12.10.2019р., №25 від 12.10.2019р., №43 від 12.10.2019р., №49 від 12.10.2019р., №32 від 12.10.2019р., №34 від 12.10.2019р., №51 від 12.10.2019р., №52 від 12.10.2019р., №69 від 13.10.2019р., №61 від 13.10.2019р., №65 від 13.10.2019р., №70 від 13.10.2019р., №64 від 13.10.2019р., №71 від 13.10.2019р., №77 від 14.10.2019р., №82 від 14.10.2019р., №84 від 14.10.2019р., №73 від 14.10.2019р., №79 від 14.10.2019р., №78 від 14.10.2019р., №72 від 14.10.2019р., №85 від 14.10.2019р., №97 від 15.10.2019р., №105 від 15.10.2019р., №90 від 15.10.2019р., №91 від 15.10.2019р., №100 від 15.10.2019р., №95 від 15.10.2019р., №94 від 15.10.2019р., №93 від 15.10.2019р., №103 від 15.10.2019р., №109 від 16.10.2019р., №121 від 16.10.2019р., №108 від 16.10.2019р., №129 від 16.10.2019р., №122 від 16.10.2019р., №107 від 16.10.2019р., №113 від 16.10.2019р., №115 від 16.10.2019р., №119 від 16.10.2019р., №120 від 16.10.2019р., №137 від 17.10.2019р., №138 від 17.10.2019р., №130 від 17.10.2019р., №127 від 17.10.2019р., №133 від 17.10.2019р., №128 від 17.10.2019р. Вказані товарно-транспортні накладні містять містять підписи та печатки вантажовідправника, експедитора та вантажоотримувача.

Одночасно, позивачем було складено акти наданих послуг на загальну суму 907 615,14 грн., з яких №195 від 17.10.2019р. на суму 393 621,67 грн., №199 від 22.10.2019р. на суму 428 675,28 грн. та №210 від 28.10.2019р. на суму 85 318,19 грн., а також рахунки-фактури №194 від 22.10.2019р., №205 від 28.10.2019р. та №188 від 11.10.2019р. До того, вказані акти та рахунки-фактури було скеровано позивачем на адресу замовника кур`єрською доставкою Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , що підтверджується експрес-накладною №59000482431230 від 29.01.2020р. За даними відстеження посилки Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , остання була отримана відповідачем 30.01.2020р.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, які було надано позивачем у період з 11.10.2019р. по 17.11.2019р., настав.

Проте, як було встановлено вище, відповідачем своїх грошових зобов`язань в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" утворилась заборгованість в сумі 807 615,14 грн.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо доказової обґрунтованості та наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Рона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" в частині стягнення 827 651, 05 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 20035,91 При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.3.5 договору №1909/2019-2 від 19.02.2019р. у випадку порушення замовником п.4.2 договору він зобов`язаний сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 10% вартості послуг, вказаної у відповідній заявці та/або акті прийому-передачі виконаних послуг.

З огляду на порушення відповідачем строків розрахунків за договором, позивачем за період з 08.02.2020р. по 20.03.2020р. було нараховано та заявлено до стягнення пеню на суму 20 035,91 грн.

Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення пені такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" (01033, місто Київ, вул.Жилянська, будинок 47 Д, ЄДРПОУ 41325839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Рона" (02232, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 68, оф.233, ЄДРПОУ 39997748) основний борг в сумі 807 615,14 грн., пеню в розмірі 20035,91 грн. та судовий збір в сумі 12 414,77 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Суддя Спичак О.М.