Рішення

від 27.08.2020 по справі 910/4965/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2020Справа № 910/4965/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного підприємства "Артембуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укртрансбуд"

про стягнення 144 559,19 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Артембуд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укртрансбуд" про стягнення 144 559,19 грн, з яких 120 000, 00 грн основної заборгованості, 20 528,20 грн пені, 828,00 грн інфляційних збитків, 3 202, 97 грн суми відсотків за користування грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №25/04 від 25.04.2019 підряду в частині оплати робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4965/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 13.04.2020р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019р. між Приватним підприємством "Артембуд" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Укртрансбуд" (замовник) було укладено договір підряду №25/04, за умовами п.1.1 якого підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати ямковий ремонт території підприємства за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 49/2, відповідно до умов, що визначені цим договором.

Згідно п.3.1 договору №25/04 від 25.04.2019р. загальна вартість договору складає 180 000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 20% - 30 000 грн.

Перед початком робіт замовник перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі 50%, що становить 90 000 грн. (п.3.4 договору №25/04 від 25.04.2019р.).

Відповідно до п.3.5, 3.6 договору №25/04 від 25.04.2019р. остаточний розрахунок здійснюється замовником після виконання робіт згідно фактично виконаних об`ємів. Перерахування коштів замовник здійснює відповідно до складених та підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт, складених по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на протязі 5 робочих днів з дати підписання.

У п.4.1 договору №25/04 від 25.04.2019р. вказано, що прийом-передача виконаних підрядником робіт здійснюється сторонами шляхом підписання акту прийому- передачі виконаних робіт після виконання підрядником всього обсягу робіт.

За умовами п.7.4 договору №25/04 від 25.04.2019р. за несвоєчасне виконання замовником зобов`язань, передбачених п.3.4-3.5 договору, замовник сплачує на користь підрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона нараховується, від загальної вартості договору, за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п.11.1 договору №25/04 від 25.04.2019р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №25/04 від 25.04.2019р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з виконання робіт.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матерів справи, на виконання умов договору №25/04 від 25.04.2019р. Приватним підприємством "Артембуд" було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Укртрансбуд" прийнято роботи на суму 180 000 грн., про що сторонами складено та підписано акт №1 від 06.05.2019р. приймання-передачі виконаних будівельних робіт.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Укртрансбуд" було лише частково здійснено розрахунок за виконі позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом утворилась заборгованість в сумі 120 000 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом вище вказувалось, що відповідно до п.3.5, 3.6 договору №25/04 від 25.04.2019р. остаточний розрахунок здійснюється замовником після виконання робіт згідно фактично виконаних об`ємів. Перерахування коштів замовник здійснює відповідно до складених та підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт, складених по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на протязі 5 робочих днів з дати підписання.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що строк оплати робіт (остаточного розрахунку) за договором №25/04 від 25.04.2019р. настав.

Судом вище було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Укртрансбуд" було лише частково здійснено розрахунок за виконі позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом утворилась заборгованість в сумі 120 000 грн.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати в повному обсязі робіт за договором №25/04 від 25.04.2019р. не надано.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 120 000 грн. в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 20 528,20 грн пені, 828,00 грн інфляційних збитків, 3 202, 97 грн суми відсотків за користування грошовими коштами. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було встановлено, що за умовами п.7.4 договору №25/04 від 25.04.2019р. за несвоєчасне виконання замовником зобов`язань, передбачених п.3.4-3.5 договору, замовник сплачує на користь підрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона нараховується, від загальної вартості договору, за кожен день прострочення.

З огляду на порушення відповідачем строків остаточного розрахунку за виконані позивачем роботи, останнім було нараховано та заявлено до стягнення 20 528,20 грн пені, 828,00 грн інфляційних збитків, 3 202, 97 грн 3% річних.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що останній містить помилку у визначенні початкової дати прострочення грошового зобов`язання.

Зокрема, позивачем не враховано, що за приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд зазначає, що пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Після здійснення власного перерахунку, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 20413,15 грн. та 3% річних в розмірі 3193,11 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат також не є обґрунтованим з урахуванням наступного.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18.

Проте, наведене позивачем при нарахуванні інфляційних втрат враховано не було, зокрема, безпідставно нараховано інфляційні втрати за травень 2019р.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки сукупний індекс інфляції за період 06.2019р. по 02.2020р. становив 99,79092842, тобто мала місце дефляція.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укртрансбуд" (04111, Україна, Київ, м. Київ, вулиця Вільгельма Піка, будинок 3/56, квартира 13, ЄДРПОУ 40052908) на користь Приватного підприємства "Артембуд" (66502, Одеська обл., Любашівський район, селище міського типу Любашівка вул.Леніна, будинок 89, ЄДРПОУ 36856010) основний борг в сумі 120 000 грн., пеню в розмірі 20413,15 грн., 3% річних в розмірі 3193,11 грн. та судовий збір в сумі 2154,09 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Суддя Спичак О.М.