Рішення

від 28.08.2020 по справі 910/8551/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2020 р.Справа № 910/8551/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя"

про стягнення 345 777,77 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" (відповідач) про стягнення 345 777,77 грн., з яких 210 019,77 грн. основного боргу, 75 486,00 грн. пені, 44 117,00 грн. штрафу, 7 866,00 грн. 3% річних, 8 289,00 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №71 від 11.03.2019 р. у зв`язку з чим з посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума основного боргу, пеня, штраф, 3% річних та інфляційні витрати.

Ухвалою від 26.06.2020 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, жодних заяв чи клопотань через відділ діловодства суду не надходило; про розгляд даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим відправленням №0105474274124, яке повернулось на адресу суду.

Судом враховано, що відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" було доповнено пунктом 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020 р., пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З огляду на викладене, суд встановив, що 06.08.2020 р. закінчились продовжені у зв`язку із карантином строки, з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.03.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" (Покупець) укладено Договір №71 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві металопродукцію (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений Товар.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), а також строки та умови поставки, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, визначаються специфікаціями або у Рахунках Постачальника.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору ціна за одиницю Товару та загальна вартість кожної партії Товару узгоджується сторонами і вказується в специфікації або у Рахунку Постачальника. Загальна сума Договору складає загальну вартість поставленого Товару, яка зазначена в усіх Рахунках, які були виставлені Постачальником для оплати Покупцю по Договору, та/або у видаткових накладних Постачальника.

Згідно з п. п. 4.1., 4.4. Договору, поставка Товару може здійснюватися партіями або одноразово на умовах, зазначених в Специфікації або у Рахунку Постачальника. Датою поставки Товару є дата підписання накладної або товарно-транспортної накладної уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п. 2.3., 2.5. Договору Покупець здійснює оплату протягом 3 банківських днів з дня отримання партії Товару від Постачальника. Одномоментний ліміт заборгованості Покупця перед Постачальником не може перевищувати 100 000 грн. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

За умовами п. 2.8. Договору при оплаті Покупцем Товару, якщо згідно з призначенням платежу неможливо визначити, за яку саме партію Товару здійснюється оплата, такі перераховані ним кошти йдуть в першу чергу на погашення заборгованості Покупця перед Постачальником, яка виникла раніше за цим Договором, згідно з документами і виконання умов цього Договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на підставі видаткових накладних та актів надання послуг №№ КФ28-03-32 від 28 березня 2019 р., КФ28-03-33 від 28 березня 2019 р., КФ28-03-34 від 28 березня 2019 р., КФ28-03-35 від 28 березня 2019 р., КФ29-03-64 від 29 березня 2019 р., КФ29-03-91 від 29 березня 2019 р., КФ02-04-33 від 02 квітня 2019 р., КФ02-04-34 від 02 квітня 2019 р. , КФ04-04-51 від 04 квітня 2019 р., КФ12-04-24 від 12 квітня 2019 р., КФ17-04-44 від 17 квітня 2019 р., КФ27-05-76 від 27 травня 2019 р., позивач передав відповідачу металопродукцію та надав послуги загальною вартістю 517 733,88 грн.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача викладеними у позовній заяві та наявними у матеріалах справи вищевказаними видатковими накладними та актами надання послуг, які підписані уповноваженими представниками Сторін.

Жодних доказів наявності у відповідача претензій чи повідомлень про порушення позивачем умов Договору щодо поставки визначених Товарів до матеріалів справи не надано.

Згідно з п. 2.3. Договору, Покупець повинен був здійснити оплату протягом 3 банківських днів з дня отримання партії Товару від Постачальника.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити одержаний за договором товар після його прийняття на підставі вищевказаних видаткових накладних протягом 3 банківських днів, проте оплату за поставлений товар здійснив частково, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Поясненнями позивача викладеними у позовній заяві, наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків за період з 28.03.2019 - 15.06.2020 рр., наданими платіжними дорученнями, стверджується факт часткової оплати відповідачем отриманого товару у розмірі 307 583,84 грн.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду, за відповідачем обліковувалась заборгованість у розмірі 210 019,77 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за поставлений товар суду не надано та враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 210 019,77 грн., а відповідач належними і допустимими доказами не довів суду належного виконання ним своїх зобов`язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 210 019,77 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з п. 6.1. Договору за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки, в тому числі втрачену вигоду та не отриманий прибуток в порядку, передбаченому чинним законодавством, та понесені затрати, пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням Сторонами своїх зобов`язань. Порушення Договору є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до п. п. 6.3., 6.3.- 6.5. Договору, за прострочення строків оплати Товару, встановлених в Договорі та додатках до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення.

За кожний випадок порушення обов`язку згідно п. 3.2.1. Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості поставленого Товару. При цьому передбачено, що сплата пені та штрафів не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань згідно умов цього Договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до наданого розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 44 117,00 грн за несвоєчасну оплату поставленого товару по видаткових накладних та пеню в розмірі 75 486,00 грн за прострочення строків оплати за отриманий товар.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив його правильність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 44 117,00 грн штрафу та 75 486,00 грн пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 7 866,00 грн., та інфляційні втрати у розмірі 8 289, 00 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача 7 866,00 грн 3% річних та 8 289, 00 грн інфляційних втрат.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30240, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження факту реального понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 240,00 грн. не було надано жодного доказу, а відтак, вимоги про покладення на відповідача таких витрат не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог щодо сплати заборгованості за зобов`язанням, судовий збір в розмірі 5 186,67 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 39, код ЄДРПОУ 39683499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81, оф. 522, код ЄДРПОУ 31760612) 210 019,77 (двісті десять тисяч дев`ятнадцять гривень) 77 копійок заборгованості, пені в розмірі 75 486,00 (сімдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень) 00 копійок, штрафу в розмірі 44 117,00 (сорок чотири тисячі сто сімнадцять гривень) 00 копійок, 3% річних у розмірі 7 866,00 (сім тисяч вісімсот шістдесят шість гривень) 00 копійок, інфляційних втрат у розмірі 8 289,00 (вісім тисяч двісті вісімдесят дев`ять гривень) 00 копійок та 5 186,67 (п`ять тисяч сто вісімдесят шість гривень) 67 копійок судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду в строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна