Рішення

від 28.08.2020 по справі 910/8383/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2020Справа № 910/8383/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні системи"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 118 181,77 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожні системи" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 118 895,74 грн, з яких 99 588, 00 грн основного боргу, 13 950, 51 грн пені, 2 234, 59 грн 3% річних, 3 122, 64 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх обов`язків з оплати поставленого товару за договором №52/19-390 від 11.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8383/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 22.06.2020р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат надав заперечення, посилаючись на не вірно здійснений позивачем розрахунок.

Позивачем 24.07.2020р. було подано відповідь на відзив, в якій висловлено погодження із запереченнями відповідача, з урахування чого позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 99 588, 00 грн основного боргу, 13 950, 51 грн пені, 2 234, 59 грн 3% річних, 2408,67 грн інфляційних втрат. Означені вимоги було прийнято судом у відповідності до приписів ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні системи" (постачальник) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець) було укладено договір №52.19-390, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю Дорожнє обладнання код 34920000-2 за ДК 021:2015 (дорожні знаки), а покупець - сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які визначені у специфікації до договору, що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

У п.3.1 договору №52.19-390 від 11.07.2019р. вказано, що сума цього договору визначається згідно зі специфікацією (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору, і становить 82 990 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 16 598 грн., разом ціна договору становить 99 588 грн. з податком на додану вартість.

Згідно п.4.1 договору №52.19-390 від 11.07.2019р. розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену партію товару.

Пунктом 7.3 договору №52.19-390 від 11.07.2019р. визначено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019р. включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.11.1 договору №52.19-390 від 11.07.2019р.).

У додатку №1 до договору №52.19-390 від 11.07.2019р. сторонами затверджено специфікацію.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №52.19-390 від 11.07.2019р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №52.19-390 від 11.07.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні системи" було поставлено, а Комунальним підприємством "Київпастранс" прийнято товар на загальну суму 99 588 грн., про що сторонами складено та підписано видаткову накладну №190 від 17.07.2019р.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача у відзиві не заперечувались, останнім розрахунків за отриманий товар проведено не було, внаслідок чого у Комунального підприємства "Київпастранс" утворилась заборгованість в сумі 99 588 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019р. по справі №904/2164/18.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно п.4.1 договору №52.19-390 від 11.07.2019р. розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену партію товару.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на приписи ст.692 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, настав.

Проте, як було встановлено судом вище, відповідачем не було проведено розрахунок за договором, внаслідок чого у Комунального підприємства "Київпастранс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні системи" утворилась заборгованість в сумі 99 588 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання своїх обов`язків за договором №52.19-390 від 11.07.2019р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні системи" до Комунального підприємства "Київпастранс" в частині стягнення основного боргу в сумі 99 588 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 13 950, 51 грн пені, 2 234, 59 грн 3% річних, 2408,67 грн інфляційних втрат. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було встановлено, що пунктом 7.3 договору №52.19-390 від 11.07.2019р. визначено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення.

З огляду на порушення відповідачем строків розрахунку за поставлений позивачем товар, останнім було нараховано та заявлено до стягнення 13 950, 51 грн пені, 2 234, 59 грн 3% річних, 2408,67 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що останній містить помилку у визначенні початкової дати прострочення грошового зобов`язання.

Зокрема, позивачем не враховано, що за приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд зазначає, що пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Після здійснення власного перерахунку, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 13 847,09 та 3% річних в розмірі 2230,86 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Одночасно, наведений позивачем у відповіді на відзив розрахунок інфляційних втрат є обґрунтованим з урахуванням наступного.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18.

Отже, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем з відповідача інфляційних втрат на суму 2408,67 грн., внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Набережне Шосе, будинок 2, ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні системи" (04209, м.Київ, Оболонський район, вул.Богатирська, будинок 11, ЄДРПОУ 41036887) основний борг в сумі 99588 грн., пеню в розмірі 13 847,09 грн., 3% річних в сумі 2230,86 грн., інфляційні втрати в сумі 2408,67 грн. та судовий збір в сумі 2089,38 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Спичак О.М.