Рішення

від 27.08.2020 по справі 911/980/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/980/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агромельник , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп , м. Ірпінь Київської області,

про стягнення 115 508,71 грн.

без виклику представників учасників справи,

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Агромельник , м. Київ (далі по тексту - ТОВ Агромельник ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.04.2020 № 14 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп , м. Ірпінь Київської області (далі по тексту - ТОВ Астерс Груп ), в якому просить суд стягнути з відповідача 115 508,71 грн., в тому числі: 93 759,81 грн. пені, 15 396,04 грн. процентів річних та інфляційні втрати в сумі 6 352,86 грн. (розраховані за період з 24.07.2019 по 13.04.2020), та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем - ТОВ Астерс Груп взятих на себе зобов`язань за договорами від 01.08.2018 №№ 11038659,11038660. Позивач зазначає, що оплату за поставлений товар відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договорами, чим порушив умови взятого на себе зобов`язання за договором, у зв`язку із чим ТОВ Агромельник було подано позов до господарського суду Київської області про стягнення з ТОВ Астерс Груп заборгованості за спірними договорами в сумі 707 621,20 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 707 621,20 грн., неустойка в сумі 110 509,37 грн., 3% річних сумі 18 165,70 грн. та інфляційне збільшення боргу на суму 27 206,24 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.10.2019 у справі №911/1857/19 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 707 621,20 грн. основного боргу, 110 509,37 грн. пені, 11 655,80 грн. процентів річних, 25 849,63 грн. інфляційних втрат та 12 834,54 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 рішення господарського суду Київської області від 03.10.2019 у справі № 911/1857/19 залишено без змін.

Позивач зазначає, що відповідач сплатив суму основної заборгованості лише 13.04.2020. Ураховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договорами, позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня у сумі 93 759,81 грн. (за період з 24.07.2019 по 13.04.2020), 3% річних у сумі 15 396,04 грн. (за період з 24.07.2019 по 13.04.2020) та інфляційні втрати на суму 6 352,86 грн. (за період серпень 2019 по лютий 2020), тобто за період, який не був предметом розгляду у справі № 911/1857/1 до фактичного погашення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2020 позовну ТОВ Агромельник прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/980/20, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників справи. Цією ж ухвалою відповідача в порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали подати суду документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірними договорами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали про відкриття провадження від 23.04.2020 отримав 04.05.2020.

04.05.2020 до господарського суду Київської області надійшов лист ТОВ Агромельник від 29.04.2020 № 15 разом з додатковими доказами в обґрунтування своїх позовних вимог.

Пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України №540-ІХ продовжено процесуальні строки, зокрема строк на подання відзиву, на строк дії запровадженого на території України карантину.

Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX).

Відтак, продовжений процесуальний строк для надання відповідачем відзиву у справі 911/980/20 сплив 07.08.2020.

Станом на 27.08.2020 відповідач, який належно повідомлявся судом про судовий розгляд, відзив на позов не подав, не заявив клопотання про продовження строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

01.08.2018 між ТОВ Агромельник (постачальник) та ТОВ Астерс Груп (покупець) було укладено Договір № 11038659 (далі - Договір 1) та Договір № 11038660 (далі - Договір 2), згідно з якими постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар покупцю, а покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в Специфікації/Акційній специфікації чинній на момент замовлення товару. За умовами Договору 1 та Договору 2:

- постачальник поставляє товари згідно Замовлень (ORDERS) покупця на поставку товару, поданих за посередництва сертифікованих EDI-провайдерів, за вибором постачальника. Постачальник зобов`язаний поставити товар належної якості, з урахуванням достатнього і необхідного обсягу інформації про нього у відповідності до вимог, передбачених чинним законодавством України (п. 3.1. Договору 1, 2);

- після приймання товару Покупець направляє Постачальнику через EDI-провайдера електронний документ Накладна (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару Покупцем, завіряється ЄЦП Покупця (підпис відповідальної особи та печатка підприємства) і відправляється Постачальнику через EDI-провайдера. Дата електронного документу Накладна (COMDOC) повинна відповідати даті фактичної поставки товару. Постачальник після отримання від Покупця через EDI-провайдера електронний документ Накладна (COMDOC), зі свого боку завіряє Накладна ЕЦП (підпис відповідальної особи за передачу товару та печатку підприємства) і, не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів відправляє Покупцю через EDI-провайдера. Заборгованість покупця за поставлений товар виникає з моменту отримання від постачальника електронного документа Накладна (COMDOC) завірену ЕЦП постачальника (підпис відповідальної особи за передачу товару та печатку підприємства (п. 3.7. Договору 1, 2);

- перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент фактичного приймання-передач товару на складі покупця, з обов`язковим складанням покупцем електронного документа Накладна (COMDOC) з ЕЦП покупця та відправленням постачальнику через EDI-провайдера протягом одного календарного дня з моменту фактичного приймання-передачі товару (п. 5.1. Договору 1, 2);

- покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в Специфікації/Акційній специфікації - (PRODUKTLIST), що збережені у системі електронного документообороту (Портал Специфікацій на платформі EDIN-PRICE ) та підтвердженими у Накладних (COMDOC). Ціна на товар в Специфікації/Акційній специфікації (PRODUKTLIST) вказується в гривнях. Ціна кожного артикулу товару зазначається в Накладній (COMDOC) і повинна відповідати ціні, яка узгоджена сторонами в Специфікації/Акційній специфікації - (PRODUKTLIST). Введення нових артикулів товару виконується шляхом оформлення окремих Специфікацій/Акційній специфікації - (PRODUKTLIST), що збережені у системі електронного документообороту (Портал Специфікацій на платформі EDIN-PRICE ) (п. 7.1. Договору 1, 2);

- загальна сума цього Договору складається з сум Накладних (COMDOC), за якими була здійснена поставка товару (п. 7.8. Договору 1, 2);

- підставою для здійснення покупцем оплати за поставлений товар є виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, зокрема, обов`язок надати покупцю через EDI-провайдера електронний документ Накладна (COMDOC) завірений ЕЦП постачальника, та обов`язок зареєструвати Податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням умов цього Договору, на дату настання строку оплати за товар. Покупець здійснює оплату постачальнику за поставлений товар через 14 (чотирнадцять) днів з моменту отримання покупцем через EDI-провайдера від постачальника електронного документу Накладна (COMDOC) завіреного ЕЦП постачальника, та за умови наявності зареєстрованої постачальником Податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше ніж за 2 (два) календарних днів до настання строку оплати за товар (п. 7.9. Договору 1);

- підставою для здійснення покупцем оплати за поставлений товар є виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, зокрема, обов`язок надати покупцю через EDI-провайдера електронний документ Накладна (COMDOC) завірений ЕЦП постачальника, та обов`язок зареєструвати Податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням умов цього Договору, на дату настання строку оплати за товар. Покупець здійснює оплату постачальнику за поставлений товар через 20 (двадцять) днів з моменту отримання покупцем через EDI-провайдера від постачальника електронного документу Накладна (COMDOC) завіреного ЕЦП постачальника, та за умови наявності зареєстрованої постачальником Податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше ніж за 2 (два) календарних днів до настання строку оплати за товар (п. 7.9. Договору 2);

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 (п. 11.1. Договору 1, 2).

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач та встановлено судом у рішенні господарського суду Київської області від 03.10.2019 у справі №911/1857/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, ТОВ Астерс Груп неналежно виконував грошові зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару. Вказаним рішенням стягнуто з ТОВ Астерс Груп на користь ТОВ Агромельник 707 621,20 грн. основного боргу, 110 509,37 грн. пені, 11 655,80 грн. процентів річних, 25 849,63 грн. інфляційних втрат та 12 834,54 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Отже, факти встановлені рішенням у справі № 911/1857/19 не доказуються при розгляді даної справи.

Як вбачається з поданої позивачем банківської виписки від 13.04.2020, кошти на виконання рішення суду у справі № 911/1857/19 фактично надійшли на рахунок позивача 13.04.2020 в процесі примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №61790559.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи розрахунками позовних вимог у справі № 911/980/20, позивачем заявлено у цій справі до стягнення пеня в сумі 93 759,81 грн., інфляційні втрати в сумі 6 352,86 грн. та 3% річних в сумі 15 396,04 грн. за періоди, що не були предметом розгляду у справі № 911/1857/19.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 Цивільного кодексу України.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом враховано, що статті 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , обмежують максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. У наведених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Умовами договорів (пункт 8.11) встановлено виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, що є меншим від подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період, відтак, пеня має бути розрахована виходячи саме із договірної ставки 0,05% в день.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договорами не встановлено.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач неправильно визначив період нарахування, а саме нарахував пеню за період, який перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зауважує, що у рішенні суду у справі № 911/1857/19 встановлено, що строк оплати виконання зобов`язання за видатковими накладними:

від 14.09.2018 № 6 на суму 249 600,00 грн. є таким, що настав 28.09.2018, першим днем прострочення є 29.09.2018;

від 18.09.2018 № 7 на суму 106 200,00 грн. є таким, що настав 02.10.2018, першим днем прострочення є 03.10.2018;

від 10.10.2018 № 14 на суму 246 000,00 грн. є таким, що настав 24.10.2018, першим днем прострочення є 25.10.2018;

від 19.10.2018 № 15 на суму 106 200,00 грн. є таким, що настав 02.11.2018, першим днем прострочення є 03.11.2018;

від 23.10.2018 № 17 на суму 247 200,00 грн. є таким, що настав 06.11.2018, першим днем прострочення є 07.11.2018;

від 19.12.2018 № 42 на суму 261 240,00 грн. є таким, що настав 02.01.2019, першим днем прострочення є 03.01.2019;

від 13.03.2019 № 54 на суму 285 789,00 грн. є таким, що настав 27.03.2019, першим днем прострочення є 28.03.2019;

від 20.03.2019 № 56 на суму 286 440,00 грн. є таким, що настав 03.04.2019, першим днем прострочення є 04.04.2019;

від 27.03.2019 № 57 на суму 166 800,00 грн. є таким, що настав 10.04.2019, першим днем прострочення є 11.04.2019;

від 18.05.2019 № 70 на суму 274 248,00 грн. є таким, що настав 01.06.2019, першим днем прострочення є 02.06.2019;

від 19.10.2018 № 16 на суму 137 760,00 грн. є таким, що настав 09.11.2018, першим днем прострочення є 10.11.2018;

від 20.05.2019 № 71 на суму 267 300,00 грн. є таким, що настав 10.06.2019, першим днем прострочення є 11.06.2019.

Рішенням суду у справі № 911/1857/19 стягнуто з відповідача пеню в загальному розмірі 110 509.37 грн., яка була розрахована станом на 24.07.2019, таким чином нарахування пені можливо здійснювати по кожній окремій видатковій накладній з наступного дня - 25.07.2019 та в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, за висновками суду розрахунок розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача необхідно здійснювати наступним чином:

за видатковою накладною від 13.03.2019 № 54 за період прострочення 25.07.2019 - 28.09.2019 на суму боргу 285 789,00 грн. пеня становить 9 431,04 грн.,

за видатковою накладною від 20.03.2019 № 56 за період прострочення 25.07.2019 - 04.10.2019 на суму боргу 286 440,00 грн. пеня становить 10 311,84 грн.,

за видатковою накладною від 27.03.2019 № 57 за період прострочення 25.07.2019 - 11.10.2019 на суму боргу 166 800,00 грн. пеня становить6 588,60 грн.,

за видатковою накладною від 18.05.2019 № 70 за період прострочення 25.07.2019 - 02.12.2019 на суму боргу 274 248,00 грн. пеня становить 17 963,24 грн.,

за видатковою накладною від 20.05.2019 № 71 за період прострочення 25.07.2019 - 11.12.2019 на суму 267 300,00 грн. пеня становить 18 711,00 грн.

Відтак, здійснивши власний розрахунок пені, зо кожною накладною окремо, врахувавши встановлений судовим рішенням у справі № 911/1857/19 строк оплати та відповідно дату прострочення за кожною із спірних накладних, не виходячи за межі шестимісячного строку нарахування пені у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд встановив, що вірно розрахований розмір пені становить 63 005,72 грн., у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені належить до задоволення частково.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до 3% річних не застосовується.

Ураховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки у такому випадку зобов`язання відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України припинилося внаслідок його виконання.

Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.

Отже, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних до фактичного погашення заборгованості відповідає вимогам ст. ст. 526, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком, доданого до позовної заяви, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат у сумі 6 352,86 грн. на заборгованість в розмірі 707 621,20 грн. за період серпень 2019 - лютий 2020 року включно. Нарахування 3% річних у сумі 15 396,04 грн. здійснено позивачем на заборгованість 707 621,20 грн. за загальний період з 24.07.2019 по 13.04.2020.

Перевіривши розрахунок 3%, суд встановив, що він не є вірним, оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування процентів річних, що не були заявлені у справі № 911/1857/19. Так, позивач обраховує 3% річних за прострочення грошового зобов`язання в сумі 707 621,20 грн. починаючи з 24.07.2019, тоді як рішенням суду у справі № 911/1857/19 було розраховано та стягнуто з відповідача проценти річних станом на 24.07.2019 (включно).

Відтак, суд здійснив власний розрахунок процентів річних за період з 25.07.2019 (з наступного дня після закінчення періоду нарахування 3% в межах справи 911/1857/19 (24.07.2019) по 12.04.2020 (день, що передував фактичному надходженню коштів на рахунок позивача) (263 дні), та встановив, що розмір 3% річних становить 15 279,88 грн., у зв`язку з чим вказану вимога належить задовольнити частково.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення розміру інфляційних втрат за період серпень 2019 року - лютий 2020 року включно, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становлять 12 064,65 грн., суд ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю в заявленому розмірі 6 352,86 грн.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ТОВ Агромельник частково, приймає рішення про стягнення з ТОВ Астерс Груп 63 005,72 грн. пені, 15 279,88 грн. 3% річних та 6 352,86 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку з тим, що спір у справі виник в результаті неправильних дій відповідача, який прострочив оплату за отриманий товар, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та нести додаткові судові витрати, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі повністю.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Агромельник задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код ЄДРПОУ 35995595)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агромельник (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 41, офіс 304/2, код ЄДРПОУ 41925206)

63 005,72 грн. (шістдесят три тисячі п`ять гривень сімдесят дві копійки) пені,

15 279,88 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень вісімдесят вісім копійок) 3% річних,

6 352,86 грн. (шість тисяч триста п`ятдесят дві гривні вісімдесят шість копійок) інфляційних втрат,

2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 27.08.2020.

Суддя О.В. Конюх