Рішення

від 27.08.2020 по справі 914/1071/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2020 справа № 914/1071/20

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш оберіг» , м.Львів

про стягнення 15 007,88 грн

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Пукач М.В.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш оберіг» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 15 007,88 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.06.2020 року, сторонам у справі встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала про відкриття провадження надіслана позивачу та відповідачу на адреси зазначені у позовній заяві, що підтверджено списком розсилки поштової кореспонденції.

19.06.2020 року від позивача на електронну адресу господарського суду Львівської області надійшло клопотання за вх.№20066/20 від 19.06.2020 року про розгляд справи без участі представника позивача, та повідомляє, що позивач повідомив про всі обставини, які йому відомі та подав всі докази, на які посилається у справі, відтак просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.06.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 23.07.2020 о 11 год. 00хв.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.07.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 27.08.2020 року для надання сторонам можливості реалізувати свої права та обов`язки та здійснення процесуальних дій по справі.

У судове засідання 27.08.2020 року сторони явку повноважних представників не забезпечили. Від відповідача станом на час розгляду справи відзиву не поступало.

В судове засідання позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (27.07.2020 року) повідомив позивача про день та час розгляду справи по суті, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції.

В судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (27.07.2020 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи по суті, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції. Проте відповідач не подав у встановлені судом строки заперечень проти позову, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.

Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав.

Запровадження карантинних заходів не є безумовною підставою задля відкладення розгляду справи та задля безпідставного затягування судового процесу.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд).

Крім того, статтею 64 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції України наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Відповідно до листа від 16.03.2020 №9рс-186/20 Рада суддів України рекомендувала учасникам процесу: всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду; рекомендує учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами; утримуватися від відвідування приміщення суду.

Так, ухвалами від 25.06.2020 та від 23.07.2020 розгляд справи відкладено з підстав зазначених в ухвалах. При цьому ухвалою від 23.07.2020 явку в судове засідання повноважних представників сторін справи визнано не обов`язковою (на власний розсуд).

Господарський суд Львівської області наголошує, що відповідачу надано можливість всі необхідні документи надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався.

Отже, відповідачу неодноразово надано можливість подати до господарського суду всі можливі докази на обґрунтування обраної правової позиції, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.

Рекомендація Ради суддів України утриматися від участі у судових засіданнях не є тотожною ігноруванню рекомендацій суду.

Доступ до приміщення Господарського суду Львівської області є дозволений, зокрема, для сторін та їх представників, які з`явилися для участі у судових засіданнях, проте відповідач вказаною можливістю не скористався.

Карантинні заходи послаблено, зокрема дозволено діяльність адвокатів з 11.05.2020, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 та є додатковим свідченням того, що відповідач мав і час, і право задля отримання правової допомоги, а відтак подачі всіх доказів на обґрунтування обраної правової позиції та документів, які вважав за потрібне в електронному вигляді на електронну адресу Суду.

З приводу неподання відповідачем відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву не є абсолютним, подаючи відзив на позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо його подання.

Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч.4 ст.161 ГПК України, подання заяв по суті, у тому числі відзиву на позовну заяву (відзиву), є правом учасників справи.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з ч.1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі.

Як встановлено судом, згідно із матеріалами справи, ухвала про відкриття провадження винесена 12.05.2020, якою зобов`язано відповідача впродовж 15 календарних днів подати відзив та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку , чи з ініціативи суду.

Відповідач, у відповідності до ст.165 ГПК України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав.

Отже, явка відповідача (його представника) в судове засідання 27.08.2020 не визнавалася судом обов`язковою, а відтак не перешкоджає розгляду справи по суті, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення доказів

Суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Аргументи сторін.

Позиція позивача.

Відповідач у порушення умов договору постачання природного газу від 21.12.2015 року №1277/16-ТЕ-21, не виконав свого обов`язку зі своєчасної оплати вартості отриманого газу, внаслідок чого позивач здійснив нарахування 10605,16 грн пені, 926,22 грн 3% річних та 3476,50 грн інфляційних втрат.

Отже, предметом позову є стягнення:

- 10605,16 грн пені,

- 926,22 грн 3% річних,

- 3476,50 грн інфляційних втрат.

Підставою позову є порушення відповідачем умов постачання природного газу від 21.12.2015 року №1277/16-ТЕ-21 в частині несвоєчасної оплати отриманого газу.

Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 2102 грн.

Позиція відповідача.

Заяв по суті справи та інших процесуальних документів не подано.

Фактичні обставини справи.

21.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Наш оберіг» (надалі по тесту рішення - відповідач, згідно з договором - споживач) укладено договір на постачання природного газу № 1277/16-ТЕ-21, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. (п. 1.1, п.1.2).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4)

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторонами укладено додаткові угоди до договору № 1277/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 року, зокрема: від 31.12.2015 року №1, від 29.01.2016 року №2, від 31.03.2016 року №3, у яких сторонами вносились зміни до договору, а саме щодо п. 5.1, п. 5.2 визначення ціни природного газу.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 року, від 29.02.2016 року, від 31.03.2016 року, від 30.04.2016 року, постачальником по договору № 1277/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 року поставлено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Наш оберіг» природний газ у січні 2016 року - вартістю 42 843,17 грн., у лютому 2016 року - вартістю 29 425,47 грн., у березні 2016 року - вартістю 28 777,94 грн, у квітні 2016 року - вартістю 142,37 грн., тобто, всього на суму 101 188,95 грн. Акти підписані представниками обох сторін та скріплені печатками постачальника та покупця.

Згідно з виписками по рахунку Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» споживачем здійснено оплату договору № 1277/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 року в сумі всього на суму 101 188,95 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

Норми права та висновки суду .

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір № 1277/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 року постачання природного газу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 року на суму 42 843,17 грн., від 29.02.2016 року на суму 29 425,47 грн., від 31.03.2016 року на суму 28 777,94 грн, від 30.04.2016 року на суму 142,37 грн., які підписані сторонами без зауважень.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 10 605,16 грн., 3% річних в сумі 926,22 грн., та інфляційні втрати в сумі 3 476,50 грн.

Додатково слід зазначити щодо правильності нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 3 476,50грн., а саме позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

26.06.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об`єднана палата дійшла висновку що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеня в сумі 10 605,16грн., 3% річних в сумі 926,22 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 476,50 грн. нараховані правильно.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача належить 10 605,16 грн. пені, 926,22 грн. 3 % річних та 3476,50грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 327, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш оберіг» , (79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, буд. 153 А, ідентифікаційний код 36183057) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 10 605,16 грн. пені, 926,22 грн. 3% річних, 3476,50 грн. інфляційних втрат та 2 102 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Рішення складено та підписано 28.08.2020 року.

Суддя С.М. Коссак