Рішення

від 28.08.2020 по справі 918/641/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/641/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Імперіал Плюс" (19900, смт. Чорнобай, вул. Центральна, 177, Чорнобаївський р-н, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 30284277)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНЧІЗ" (33024, вул. Михайла Старицького, буд. 37 А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 39575580)

про стягнення заборгованості в сумі 543 951,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 ПП "Імперіал Плюс" (далі Підприємство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНЧІЗ" (далі Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 543 951,51 грн, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №06/06/2019/2 від 06.06.2019, з яких: 376 973,20 грн основного боргу, 147 282,00 грн штрафу, 13 787,14 грн пені, 2490,90 грн 3% річних та 3418,27 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу відповідно до статті 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову - протягом 15 денного строку з дня вручення ухвали.

Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Приписами ч.ч. 1, 2, 6, 8, 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У свою чергу, як вбачається за матеріалів справи, відповідач ухвалу суду від 30.06.2020 отримав 15.07.2020, однак станом на час ухвалення рішення своїми процесуальними правами не скористався, відзиву на позов чи будь-яких заяв (клопотань) до суду не подав.

За таких обставин відповідач мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, а суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

06.06.2019 між Підприємством (Постачальник) та Товариством (Покупець) було укладено договір поставки №06/06/2019/2 (далі Договір, а.с. 12-14), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар в асортименті згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних, що свідчать про прийом-передачу товару від постачальника до покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим Договором. Кількість та ціна товару провадиться по узгодженню сторін (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. поставка товару здійснюється автотранспортом покупця чи постачальника по домовленості сторін на умовах EXW або на умовах СРТ або згідно інших міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Відповідно до п. п. 2.6, 2.7 Договору право власності на товар переходить до покупця у момент передачі товару, оформленням відповідних документів у відповідності до умов даного договору. Датою поставки товару сторони визнають дату зазначену у видатковій накладній постачальника.

Розділом 3 Договору сторони узгодили умови та порядок розрахунків, відповідно до яких розрахунок за даним договором проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів покупця на рахунок постачальника або в готівковій формі з подальшим оформленням відповідних документів (п. 3.3 Договору). Умови оплати товару: відтермінування платежу протягом 14 календарних днів з дати отримання товару (п. 3.4 Договору).

У відповідності п. 8.6 Договору він вступив в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019, а в частині виконання зобов`язань до повного його виконання. В разі, якщо кожна зі сторін даного договору не підтвердила письмово про припинення дії цього договору за 30 календарних днів до дати такого припинення - він автоматично пролонговується на наступний календарний рік.

Договір підписаний представниками позивача та відповідача і скріплений печатками цих юридичних осіб.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення будь-якої з сторін про припинення дії Договору за 30 календарних днів до закінчення строку на який він укладався, відтак, на підставі п. 8.6 дія Договору автоматично продовжилась на наступний календарний рік.

Так, в період дії Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 420 807,60 грн, що підтверджується наступними видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи (15-28), які містять підписи уповноважених осіб та відтиски печаток Постачальника та Покупця:

- видаткова накладна №137 від 24.01.2020 на суму 49 428,00 грн та товарно-транспортна накладна від 24.01.2020;

- видаткова накладна №275 від 14.02.2020 на суму 47 946,60 грн та товарно-транспортна накладна від 14.02.2020;

- видаткова накладна №330 від 21.02.2020 на суму 49 537,80 грн та товарно-транспортна накладна від 21.02.2020;

- видаткова накладна №477 від 11.03.2020 на суму 80 212,80 грн та товарно-транспортна накладна від 11.03.2020;

- видаткова накладна №590 від 03.04.2020 на суму 68 031,00 грн та товарно-транспортна накладна від 03.04.2020;

- видаткова накладна №633 від 10.04.2020 на суму 66 806,40 грн та товарно-транспортна накладна від 10.04.2020;

- видаткова накладна №668 від 17.04.2020 на суму 58 845,00 грн та товарно-транспортна накладна від 17.04.2020.

Відповідачем отримано товар без зауважень, однак, Товариство розрахувалося за отриманий ним товар лише частково в сумі 43 833,60 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 29, 34).

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо оплати за отриманий товар на момент звернення з даним позовом до суду, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за Договором у сумі 376 973,20 грн.

Товар на вказану суму був отриманий представниками відповідача за видатковими та товарно-транспортними накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Доказів оплати боргу у розмірі 376 973,20 грн за Договором відповідач суду не надав.

Позивач звертався до Відповідача з вимогою погасити вказану заборгованість. Так, 18.05.2020 Позивачем було направлено претензію про погашення заборгованості, на що відповідачем надіслано лист №36 від 19.05.2020, яким останній гарантував повернення заборгованості до 04.08.2020 (а.с.31-33). Однак, станом на момент прийняття даного рішення, докази про погашення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 376 973,20 грн за Договором у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець за порушення строків оплати за поставлений товар сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення, а за прострочення оплати понад 5 календарних днів, встановленого строку п. 3.4 Договору покупець додатково сплачує штраф в розмірі 35 відсотків від вартості неоплаченого товару.

На підставі пункту 4.2 Договору, позивач нарахував відповідачу 147 282 грн штрафу та 13 787,14 грн пені (за періоди починаючи з: 08.02.2020 по 22.06.2020).

Також, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач просив стягнути з відповідача 3 418,27 грн інфляційних втрат ( за періоди починаючи з: лютого по травень 2020) та 2 490,90 грн. відсотків річних (за періоди починаючи з: 08.02.2020 по 22.06.2020) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України врегульовано наступне: якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відтак, заборгованість в сумі 376 973,20 грн яка виникла на підставі Договору, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Так, згідно ч.ч. 1 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідач порушував терміни оплати Товару згідно умов п.3.4. Договору, тобто здійснював чергові платежі з простроченням понад 5 (п`ять) календарних днів, або не здійснив по дату прийняття рішення.

Тому за всі випадки порушення термінів оплати чергових платежів, передбачених пунктом 3.4 Договору позивач нарахував відповідачу 147 282,00 грн штрафу (розрахунок наведений у позовній заяві, а.с. 3, 4).

Враховуючи викладені обставини справи, положення чинного законодавства та умови Договору, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 147 282,00 грн штрафу, оскільки розрахунок є вірним.

Також судом перевірено розрахунок пені та 3% річних долучений позивачем до справи (а.с. 5, 7, 35-48,63-76), та встановлено, що останні є не в повній мірі вірними. Так, зокрема, позивачем не враховано, що термін оплати за видатковою накладною №668 від 17.04.2020, з урахуванням умов Договору, виникає з 02.05.2020, а не з 30.04.2020, як зазначив позивач у розрахунку.

Відтак, за розрахунком суду (розрахунок додається до рішення) підставним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 13 640,13 грн пені та 2 474,46 грн - 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 147,01 грн пені та 16,44 грн 3% річних суд відмовляє.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат долучений позивачем до справи (а.с. 7, 49-62), та встановлено, що останній є арифметично вірним та проведений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 418,27 грн інфляційних втрат.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Підприємства до Товариства, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 376 973,20 грн боргу за Договором, 147 282,00 грн штрафу, 13 640,13 грн пені, 2 474,46 грн - 3% річних та 3 418,27 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 147,01 грн пені та 16,44 грн 3% річних необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 178, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Імперіал Плюс" (19900, смт. Чорнобай, вул. Центральна, 177, Чорнобаївський р-н, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 30284277) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНЧІЗ" (33024, вул. Михайла Старицького, буд. 37 А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 39575580) про стягнення заборгованості в сумі 543 951,51 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНЧІЗ" (33024, вул. Михайла Старицького, буд. 37 А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 39575580) на користь Приватного підприємства "Імперіал Плюс" (19900, смт. Чорнобай, вул. Центральна, 177, Чорнобаївський р-н, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 30284277) 376 973 (триста сімдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн 20 коп. боргу, 147 282 (сто сорок сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн 00 коп. штрафу, 13 640 (тринадцять тисяч шістсот сорок) грн 13 коп. пені, 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 46 коп. - 3% річних, 3 418 (три тисячі чотириста вісімнадцять) грн 27 коп. інфляційних втрат та 8 156 (вісім тисяч сто п`ятдесят шість) грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНЧІЗ" на користь Приватного підприємства "Імперіал Плюс" 147,01 грн пені та 16,44 грн 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2020.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич