Рішення

від 27.08.2020 по справі 168/437/20

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/437/20

Провадження № 2/168/178/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в смт. Стара Вижівка в залі суду у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соколищенської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , мотивуючи позов тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном, звернулась до приватного нотаріуса, проте отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріуса не може в зв`язку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документа на житловий будинок. Вважає, що за таких підстав має право на дане спадкове майно.

Позивач в підготовче засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, подав заяву, в якій позов визнає повністю та просить справу розглядати за його відсутності.

Враховуючи, що в підготовче засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, спадкової справи, приходить до висновку, що позов слід задоволити з таких підстав.

Ч.3 ст.200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с. 11).

Відповідно до п.п. 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до спірних правовідносин щодо питань про прийняття спадщини слід застосовувати законодавство, що діяло на час відкриття спадщини, тобто Цивільний Кодекс 1963 року (далі -ЦК 1963 року).

За змістом ст.ст. 524, 548 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з ч.2 ст.553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст. 549 цього Кодексу).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої, окрім іншого майна, входить житловий будинок, збудований у 1953 р., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , у якому вона постійно проживала і була зареєстрована. Позивач прийняла спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном. Вказані будівлі збудовані у сільській місцевості і зареєстровані у погосподарській книзі сільської ради, а тому є підстави вважати, що вони прийняті в експлуатацію і не є самовільним будівництвом та належали спадкодавцю (а.с. 37).

За життя ОСОБА_2 05.07.1996 р. склала заповіт, відповідно до якого все майно заповіла пропорційно своїй дочці ОСОБА_1 і своєму синові ОСОБА_3 (а.с. 37 на звороті - 38).

Заповіт, складений спадкодавцем ОСОБА_2 05.07.1996 р., не змінювався і є дійсним (а.с. 37, 44).

Спадкоємець ОСОБА_3 спадщини не прийняв (а.с. 39 на звороті).

Позивач звернулася до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок (а.с. 33 на звороті).

Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно (а.с. 42).

Інших спадкоємців які претендують на спадщину немає, що підтверджуються дослідженою судом копією спадкової справи №17-2020 до майна померлої ОСОБА_2 .

Враховуючи, що за життя спадкодавець правовстановлюючих документів на житловий будинок не мала, в суді не встановлено обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набула право власності на житловий будинок неправомірно або, що на спадкове майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, та з огляду на те, що захистити свої права позивач може лише шляхом звернення до суду, позов слід задовольнити, визнавши за позивачем право власності на вказане спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 524, 548, 549, 553 ЦК УРСР, ст.ст. 200, 206, 247, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду безпосередньо або через Старовижівський районний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Соколищенська сільська рада, адреса місця знаходження: вул. Незалежності, 30, с. Соколище, Старовижівський район, Волинська область, код за ЄДРПОУ 04332816.

Повний текст рішення складено 27.08.2020р.

Суддя О. Й. Хаврона