Рішення

від 25.08.2020 по справі 380/4750/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4750/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: пл..Маланюка, 6, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 13817458) звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» (місцезнаходження: вул.Студентська, 8/18, м.Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 41645452), в якій просять стягнути борг в сумі 26 404,96 грн.

Посилається на те, що відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , для підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною першою статті 19 вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Згідно з ч. 11 ст.19 Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю визначається виключно цим Законом. Позивач вказує, що таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив працевлаштування осіб з інвалідністю та порядок його обчислення. Окрім того зазначає, що 27 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ). Згідно із наданим Звітом, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році у ТзОВ «Стоун Дхендж» (код рядка 01) становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для Відповідача становив 1 особу. Отже відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 23.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 27 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ). Згідно із наданим Звітом, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році у ТзОВ «Стоун Дхендж» (код рядка 01) становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Зазначає, що звіт поданий за 2019 рік, проте станом на 16.09.2019 на підприємстві працювало лише 6 працівників. Крім того, зазначає, що наказом №1 від 16.09.2019 у зв`язку з прийняттям 7-го працівника створено робоче місце інваліда, про що повідомлено позивача. У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.08.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій посилається на те, що згідно із відомостями Львівського обласного центру зайнятості від 17.06.2020 №07-2065/20 слідує, що ТзОВ «Стоун Дхендж» не проінформовано обласний центр зайнятості, який на сьогодні є активним посередником на ринку праці між роботодавцями і шукачами роботи, шляхом подання звітності Форми 3-ПН, а отже не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

27 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ).

Згідно із наданим Звітом, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році у ТзОВ «Стоун Дхендж» (код рядка 01) становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для відповідача становив 1 особу.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік у Відповідача становила 52 464,00 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році було 15 квітня 2020 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2020 по 07.05.2020 (22 дні) складає 173, 14 грн.

Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатив вищезазначені суми, заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році становить 26 404,96 грн. (АГС - 26 231,82 грн., пеня - 173,14 грн).

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх прав, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1-3, 9 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 на реалізацію статей 19, 20 Закону № 875-XII, затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 2 цієї статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Як слідує з матеріалів справи, ТзОВ «Стоун Дхендж» відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

27.02.2020 відповідачем подано до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (поштова-річна) за формою N 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики №42 від 10.02.2007.

Відповідно до цього Звіту середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році у ТзОВ «Стоун Дхендж» (код рядка 01) становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для Відповідача становив 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік у Відповідача становила 52 464,00 грн.

Отже, ТзОВ «Стоун Дхендж» у 2019 році не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особа.

Суд звертає увагу на те, що єдиною підставою, яка звільняє суб`єкта господарювання від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю є виконання усіх залежних від нього законодавчо-визначених заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вже зазначалось судом, стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб інвалідністю в Україні» регламентує для підприємств, установ, організації фізичних осіб, які використовують найману працю, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №136 Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання Форма № 3-ПН подається з наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як встановлено судом, згідно із відомостями Львівського обласного центру зайнятості від 17.06.2020 №07-2065/20, ТзОВ «Стоун Дхендж» упродовж 2019 року звітність за формою 3-ПН для працевлаштування осіб з інвалідністю до центрів зайнятості не подавало.

Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році для Відповідача становив 1 особа, а розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника становить 52 464,00 грн., тому відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII ТзОВ «Стоун Дхендж» повинно сплатити адміністративно-господарські санкцій за 2019 рік в сумі 26 404,96 грн. Строк сплати цих санкцій відповідно до статті 20 Закону №875-XII сплив 15.04.2020.

Враховуючи те, що Відповідач добровільно не сплатив адміністративно-господарські санкції у встановлені законом строки, Позивач нарахував пеню відповідно до облікової ставки НБУ (в розмірі 17% річних) за період з 16.04.2020 по 07.05.2020 в сумі 173,14 грн.

Станом на дату розгляду справи ТзОВ «Стоун Дхендж» не сплатило адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік та пені на загальну суму 26 404,96 грн.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» (місцезнаходження: вул.Студентська, 8/18, м.Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 41645452) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 79005, Львівська область, місто Львів, пл. Маланюка, буд. 6; код ЄДРПОУ 13817458) борг в сумі 26 404 (двадцять шість тисяч чотириста чотири) грн 96 коп.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 28 серпня 2020 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна