Постанова
від 25.08.2020 по справі 360/4289/19
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року справа №360/4289/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання - Ашумова Т.Е., за участю представників позивача Суткового А.М., Усової К.В., Іващенко О.С., Григоровського С.М. , представника відповідача Свердловської І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 р. (у повному обсязі складено 13 березня 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/4289/19 (головуючий І інстанції суддя Н.М. Басова) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СЗХНО" до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30 вересня 2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 29.08.2019 № 00000501413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4310221,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 29.08.2019 № 00000511413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3145926,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 29.08.2019 № 00000521413, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 651701,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.09.2019 № 00000041403, яким збільшено суму грошового зобов`язання на податок на прибуток іноземних осіб на 157000,48 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.09.2019 № 00000031403, яким застосовано штрафну санкцію за неподання звіту про виплачені доходи утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у розмірі 340,00 грн. (т. 1 а.с. 3-36).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 року у справі № 360/4289/19 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням ДПС у Луганській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання СЗХНО :

- від 29.08.2019 № 00000501413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4310221,25 грн.;

- від 29.08.2019 № 00000511413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3145926,25 грн.;

- від 29.08.2019 № 00000521413, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 651701,00 грн.;

- від 04.09.2019 № 00000041403, яким збільшено суму грошового зобов`язання на податок на прибуток іноземних осіб у розмірі 157000,48 грн.;

- від 04.09.2019 № 00000031403, яким застосовано штрафну санкцію за неподання звіту про виплачені доходи утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у розмірі 340,00 грн.

Вирішено питання судових витрат (т. 3 а.с. 118-134).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75., ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних перевірок на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області від 21.03.2019 року № 289 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ НВО СЗХНО з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 25.07.2019 року.

Щодо нереальності господарських операцій між ТОВ НВО СЗХНО з ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР та ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ , зазначає, що проведеним аналізом податкової інформації встановлено неможливість здійснення ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР задекларованих обсягів фінансово-господарської діяльності. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР є фігурантом кримінального провадження від 09.06.2016 року № 32016100100000064 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України. В рамках зазначеного кримінального провадження встановлено, що … впродовж 2016-2019 років, група осіб, діючи у м. Києві, використовували реквізити зареєстрованих на підставних осіб підприємства ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ та ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР з метою покриття незаконної діяльності, яка полягає у наданні послуг службовим особам реально діючих підприємств з мінімізації податкових зобов`язань .

Окрім встановлення неможливості проведення господарських операцій ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ та ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР аналізом баз даних податкових органів в узагальнених податкових інформаціях, відсутність основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортно-торгівельного обладнання для здійснення господарської діяльності, відсутність підприємств за податковою адресою, відсутність трудових ресурсів у зазначених контрагентів позивача встановлено досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 у період з 15.07.2019 року по 29.07.2019 року була у відпустці, а перевірка позивача тривала з 27.06.2019 року по 18.07.2019 року. Тобто, на час закінчення перевірки та на час складання акту перевірки ОСОБА_1 перебувала у відпустці, що унеможливило підписання нею акта перевірки. Апелянт зауважує, що наявність порушення щодо оформлення акта не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, погоджуючись з висновками суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ НВО СЗХНО , код ЄДРПОУ 35487040, зареєстровано 16.10.2007 в Сєвєродонецькій міській раді Луганської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 16.10.2007 № 13821020000014026; місцезнаходження платника податків: 93404 Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5-Д6/1; взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.10.2007 за № 1486, станом на 23.07.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Луганській області; основним видом економічної діяльності є 25.29 виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів (т.1 а.с.83).

Відповідно до пп.20.1.4, п.20.1, ст.20, п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), плану-графіку проведення документальних перевірок на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 21.03.2019 № 289 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ НВО СЗХНО з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Копію наказу ГУ ДФС у Луганській області 21.03.2019 № 289 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВО СЗХНО та письмове повідомлення від 21.03.2019 № 48 направлено 21.03.2018 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення, які вручені 22.03.2019 за довіреністю Рясненко (т.2 а.с.116-119).

Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 02.04.2019 № 358, у зв`язку з неможливістю проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВО СЗХНО , призначеної згідно наказу ГУ ДФС у Луганській області від 21.03.2019 № 289, з причини надходження листа підприємства від 28.03.2019 № 510 про пошкодження первинних документів, керуючись п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України терміни проведення документальної планової виїзної перевірки перенесено до дати відновлення в межах строків, визначених абз. 3 п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України та надання до перевірки документів фінансово-господарської діяльності та надано строк для відновлення втрачених документів протягом 90 календарних днів з 29.03.2019 (т.2 а.с.122,123-125).

З урахуванням спливу терміну, наданого на відновлення документів, на підставі наказу № 289 від 21.03.2019 та наказу № 358 від 02.04.2019 документальна планова виїзна перевірка ТОВ "НВО "СЗХНО" розпочата з 27.06.2019. Перевірка проводилась з 27.06.2019 по 11.07.2019. Термін перевірки подовжувався з 12.07.2019 по 18.07.2019 на підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області від 09.07.2019 № 824 (т.2 а.с.120).

Копію наказу ГУ ДФС у Луганській області 02.04.2019 № 358 про перенесення терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВО СЗХНО вручено 02.04.2019 бухгалтеру ОСОБА_2 , про що свідчить її особистий підпис (т.2 а.с.122).

Копію листа ГУ ДФС у Луганській області від 24.06.2019 № 6009/10/12-32-14-13-11 про поновлення терміну проведення перевірки вручено 27.06.2019 бухгалтеру ОСОБА_2 , що також підтверджується її особистим підписом (т.2 а.с.120).

За результатами проведення перевірки Головним управлінням ДФС у Луганській області складено акт № 501/12-32-14-13-05/35487040 від 25.07.2019 (т.1 а.с.37-92).

Під час перевірки серед інших вказано на наступні порушення ТОВ НВО СЗХНО :

1.п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.2, ст.44 розділу І Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.1 ст.9, ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, п.6, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року, п. З Положення (стандарту) бухгалтерського обліку З "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3448177 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 468000 грн., за півріччя 2018 року у сумі 1032 грн., за три квартали 2018 року у сумі 1032 грн., за 2018 рік у сумі 2980177 грн.

За результатами вказаного порушення винесене податкове повідомлення - рішення від 29.08.2019 № 00000501413 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4310221,25 грн., з них основного платежу 3448177,00 грн. та штрафних санкцій 862044,25 грн.

2.п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами і доповненнями), п.4, 5 р.V, п.6 розд. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість всього на суму 2 516 741 грн., в тому числі за вересень 2018 року на суму 14950 грн., за грудень 2018 року на суму 2501791 грн.

За результатами вказаного порушення винесене податкове повідомлення - рішення від 29.08.2019 № 00000511412 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3145926,25 грн., з них основного платежу 2516741,00 грн. та штрафних санкцій 629185,25 грн.;

- завищено від`ємне значення за грудень 2018 рік на суму 651701 грн. (рядок 21 податкової декларації з ПДВ сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ).

За результатами вказаного порушення винесене податкове повідомлення - рішення від 29.08.2019 №.00000521413 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 651 701,00 грн.

3. п. 103.2 ст.103, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України в частині не утримання та не сплати до бюджету податку на доходи нерезидентів при виплаті доходів на користь нерезидентів з джерелом їх походження з України у виді штрафних санкцій на загальну 126.600,38 грн, у т.ч.:

- 1 квартал 2018 року - 11,666,07 грн.;

- II квартал 2018 року - 35.033,50 грн.;

- III квартал 2018 року - 78.900,81 грн.

За результатами вказаного порушення винесене податкове повідомлення - рішення від 04.09.2019 № 00000041403 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 157000,48 грн., з них основного платежу 125600,38 грн. та штрафних санкцій 31400,10 грн.

4.п.103.9. ст.103, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, наказу Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року № 872 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (із змінами і доповненнями) в частині не подання контролюючому органу за своїм місцезнаходженням звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2018 рік (додаток ПН Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України до рядку 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємств) за операціями з виплати доходів на користь нерезидентів ТОО АльянеЭнергоПром (Республіка Казахстан) і ООО ПКФ ПромЭнергоМаш (Російська Федерація).

За результатами вказаного порушення винесене податкове повідомлення - рішення від 04.09.2019 № 00000031403 про застосування штрафних санкцій у сумі 340,00 грн.

28.08.2019 позивач подав заперечення за вих.№ 1795 на вказаний акт перевірки, однак вже 03.09.2019 відкликав їх заявою за вих.№ 1926 (т.1 а.с.141-142,147).

Правом на адміністративне оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень позивач не скористався та за захистом порушених прав звернувся до суду.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень:

- від 29.08.2019 № 00000501413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4310221,25 грн.;

- від 29.08.2019 № 00000511413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3145926,25 грн.;

- від 29.08.2019 № 00000521413, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 651701,00 грн.;

- від 04.09.2019 № 00000041403, яким збільшено суму грошового зобов`язання на податок на прибуток іноземних осіб на 157000,48 грн.;

- від 04.09.2019 № 00000031403, яким застосовано штрафну санкцію за неподання звіту про виплачені доходи утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у розмірі 340,00 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Проведеною документальною перевіркою вказано на заниження податку на прибуток на загальну суму 3448177 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 468 000 грн., за півріччя 2018 року у сумі 1032 грн., за три квартали 2018 року у сумі 1032 грн., за 2018 рік у сумі 2 980 177 грн.

При цьому, контролюючий орган встановив таке заниження податку, аналізуючи серед іншого, взаємовідносини ТОВ НВО СЗХНО з ФОП ОСОБА_3 , ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР та ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ .

Щодо взаємовідносин ТОВ НВО СЗХНО з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суд зазначає наступне.

У періоді, що перевірявся, ТОВ НВО СЗХНО укладено з ФОП ОСОБА_3 договори оренди обладнання № 01/17 від 01.07.2017, № 12/1-АО від 14.12.2017 (т.1 а.с.98-99).

Предметом договору є операції з оперативної оренди зварювального комплексу CZ22-2x12,5 (у комплекті з пристроями), машини листозгинальної 3-х валкової, установки для дугового зварювання УДГУ-50 та трьохвалкових листозгинальних вальців.

Дане обладнання передається в строкове платне використання (оренду) для використання в господарській діяльності ТОВ НВО СЗХНО . Розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається у відповідних додатках/додаткових угодах та актах наданих послуг. Згідно акта прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 31.12.2017 року вартість оренди за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року склала 2 600 000,00 грн. (т.1 а.с.103).

За регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 6312 Розрахунки з постачальниками послуг по постачальнику ФОП ОСОБА_3 зазначено наступне: Станом на 01.07.17 сальдо початкове складає 0,00 грн.

У грудні 2017 в бухгалтерському обліку відображено наступні операції: Дт84 КтбЗ 1 на суму 2600000 грн. - віднесено до інших операційних витрат витрати на оренду обладнання, з подальшим віднесенням: Дт91 Кт84 => Дт791 Кт91 у сумі 2600000грн.

Станом на 31.12.17 кредиторська заборгованість по розрахунках з ФОП ОСОБА_3 складає 2600000,00 грн.

Витрати у сумі 2600000,00 грн. від оперативної оренди обладнання підприємством включено до витрат у складі собівартості наданих робіт та послуг у рядок 2050 Звіту про фінансові результати (форма № 2).

Перевіркою встановлено, що дохід від реалізації послуг з виготовлення устаткування (реторт, кришок реторт) за 2017 рік за даними бухгалтерського обліку склав 16768784 грн., що відповідає бухгалтерській проводці Дт703 Кт79.

Основним покупцем послуг у 2017 році було ТОВ Титан України (код ЄДРПОУ 32611323).

За умовами договору № НПО-07/03/17/-03 від 07.03.2017 ТОВ НВО СЗХНО зобов`язується надати ТОВ Титан України послуги з виготовлення устаткування для обробляння матеріалів зміненням температури згідно коду ДК 016-2010 - 28.29.60-90. (виготовлення Реторт, Кришок реторт з частково наданого матеріалу Замовника) (т.1 а.с. 104-105).

Отже, щоб надати такі послуги, ТОВ НВО СЗХНО необхідно було виготовити продукцію, а саме: реторти, кришки реторт. Крім того, умовами договору передбачено, що таке виготовлення здійснюється лише частково з матеріалу наданого Замовником, а, отже, частково таке виготовлення має бути з сировини Виконавця - ТОВ НВО СЗХНО .

Готова продукція - це вироб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

За ДСТУ 2960-94: готова продукція - промислова продукція, яка закінчена виробництвом, укомплектована, відповідає вимогам стандартів і технічних умов, має документ, що засвідчує її якість, та призначена для збуту за межі підприємства.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 "Запаси" та 16 "Витрати".

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 "Запаси" за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 "Витрати". П(С)БО 16 "Витрати" визначає два поняття собівартості готової продукції: 1) собівартість реалізованої продукції; 2) виробнича собівартість продукції.

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 "Запаси".

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартісна (по дебету рахунку 901 "Собівартість реалізації готової продукції"), та оцінка, що визначаються за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції).

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюється, підраховується і при необхідності зважується. Накладну виписує у двох примірниках підрозділ - здавальник (цех). На обох примірниках накладних мають бути два підписи: начальника цеху готової продукції та начальника складу готової продукції.

На підставі одного з примірників накладної, що залишається на складі готової продукції, начальник складу чи відповідальна особа заповнює картку складського обліку. У ній роблять запис про оприбуткування готової продукції, що надійшла на склад, і разом з матеріальним звітом передають до бухгалтерії. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю.

Облік готової продукції повинен забезпечити контроль за виконанням завдань по випуску продукції згідно договірного асортименту на всіх стадіях її руху; зберігання готової продукції за обсягом, асортиментом та якістю; своєчасною випискою документів на відвантаження; використання фінансових і матеріальних ресурсів за допомогою складання планових і фактичних калькуляцій собівартості продукції.

Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках.

Для синтетичного обліку готової продукції призначено активний рахунок 26 Готова продукція . Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством.

По Дт. відображається надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю, по Кт. - списання готової продукції за сумою відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, яка визначається у відсотках та обчислюється як відношення відхилень по залишку готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здатна протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами.

Процес виробництва є сукупністю операцій з виготовлення продукції використанням сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, основних засобів. У зв`язку з цим на рахунках бухгалтерського обліку повинна своєчасно, повно та правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення (калькулювання) фактичної собівартості, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

При цьому відсутність на балансі сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які б були задіяні у виробничому процесі та які в свою чергу утворюють матеріальну (речовинну) основу готової продукції та є необхідними компонентами при її виготовленні робить процес виробництва у 2017 році ТОВ НВО СЗХНО неможливим.

Факт відсутності на балансі ТОВ НВО СЗХНО обліку рахунків 20 Виробничі запаси , 25 Напівфабрикати , 26 Готова продукція , 701 Дохід від реалізації готової продукції , 901 Собівартість реалізованої готової продукції та не зазначення оборотів по рахунках 651 Розрахунки по обов`язковому соціальному страхуванню , 661 Розрахунки по заробітної платі (заробітна плата адміністративного персоналу), а також відсутність у штаті трудових ресурсів для забезпечення виробничого процесу, не заперечує і сам позивач.

Крім того, згідно наданих до ГУ ДФС у Луганській області податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) чисельність працівників ТОВ НВО СЗХНО складала: 1 квартал 2017 року - 2 особи; 2 квартал 2017 року - 2 особи; з квартал 2017 року - 3 особи; 4 квартал 2017 року - 15 осіб (прийом працівників розпочато лише 19.12.17) (т.2 а.с.130-131).

Тобто, відсутня достатня кількість трудових ресурсів, як одного з основних елементів виробництва.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що фактично виготовлення продукції здійснювалось ТОВ СЗХНО (код ЄДРПОУ 04643841), з подальшою передачею права власності ТОВ НВО СЗХНО , відповідно дилерської угоди.

Так, TOB НВО СЗХНО (код ЄДРПОУ 35487040) (Дилер) укладено з TOB СЗХНО (код ЄДРПОУ 04643841) (Виробник) дилерський договір № НПО-27/02/17 від 27.02.2017, в якому зазначено в цілях розвитку взаємовигідного співробітництва та розширення ринку збуту устаткування, що випускається (далі за текстом - Продукція ) на території України, Республіки Білорусь, Російської Федерації, Республіки Казахстан відповідно до цього Договору Виробник зобов`язується на привілейованих умовах надавати у власність Дилерові повний асортимент продукції, що виготовляється Виробником Продукції, а також інформацію про цю Продукції, а Дилер в свою чергу приймає на себе зобов`язання здійснювати дії, пов`язані з просуванням і збутом наданої виробником Продукції на території Російської Федерації як самостійно, так і з можливістю залучення субдилерських організацій (т.3 а.с.31-32).

Також згідно наданих відповідачем витягів з Єдиного реєстру податкових накладних щодо зареєстрованих у 2017 році податкових накладних ТОВ СЗХНО на адресу ТОВ НВО СЗХНО та податкових накладних ТОВ НВО СЗХНО на адресу ТОВ Титан України вбачається, що протягом 2017 року ТОВ СЗХНО на адресу позивача були виписані податкові накладні на постачання реторт у кількості 193 шт. та кришки реторт - 15 шт. на суму 19102875,00 грн. в тому числі ПДВ - 3183812,50 грн. У свою чергу, позивач на адресу ТОВ Титан України виписав податкові накладні на постачання реторт у кількості 193 шт. та кришки реторт - 15 шт. на суму 19102875,00 грн. в тому числі ПДВ - 3183812,50 грн. При цьому всі податкові накладні були виписані у період з 03.04.2017 по 13.12.2017 (т.3 а.с.44,45).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають згідно з положеннями ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ). Водночас податкові різниці за операціями з переробки давальницької сировини в цьому випадку (коли і замовник, і переробник є резидентами України) не передбачені. Відповідно, об`єктом оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат, визначений за правилами бухгалтерського обліку.

Визначення давальницької сировини наведено у пп. 14.1.41 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу - це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб`єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб`єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Особливість операцій з давальницькою сировиною полягає у тому, що передавальна сторона зберігає за собою право власності на вихідну сировину або матеріали, що передано в переробку, і також на готову продукцію, отриману в результаті переробки, а переробник лише надає послуги з переробки. Операції з запасами, які підприємство передає іншому суб`єкту господарювання для переробки, обробки чи доопрацювання, по своїй суті належать до підрядних робіт та регламентуються главою 61 Цивільного кодексу.

Так, згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`я зується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник - прийняти і оплатити виконану роботу;

договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 840 Цивільного кодексу передбачено можливість виконання робіт з матеріалу замовника. Причому підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу і зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. У договорі підряду фіксуються норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків. Крім того, відповідно до ст. 841 Цивільного кодексу підрядник зобов`язаний вжити заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Надані позивачем накладні на відпуск товаро-матеріальних цінностей від 12.07.2017 № PH-17-0677, від 19.07.2017 № РН-17-0703, від 08.08.2017 № РН-17-0784, від 11.08.2017 № РН-17-0798, від 15.08.2017 № РН-17-0804, від 28.08.2017 № РН-17-0847, акти витрати давальницької сировини від 31.07.2017 № 13, від 03.08.2017 № 14, від 11.08.2017 № 15, від 14.08.2017 № 16 та акти розкрою давальницької сировини від 31.07.2017, від 03.08.2017, від 11.08.2017, від 14.08.2017, підтверджують здійснення виробництва продукції та використання давальницької сировини саме ТОВ НВО СЗХНО (т.1 а.с.108-117).

Наявний в матеріалах справи висновок експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз № 25175/26295 від 16.12.2019, проведений позивачем самостійно з власної ініціативи, суд першої інстанції відхилив як доказ правомірних дій позивача, оскільки цей висновок зроблено на підставі аналізу облікових регістрів та наявних первинних документів бухгалтерського обліку та лише здійсненням аналізу на предмет наявності необхідних реквізитів при їх складанні та віднесення інформації до регістрів бухгалтерського обліку, тобто правильність складання за формою (т.2 а.с.210-224).

Оскільки у даній справі предметом доказування є саме факт наявності/відсутності здійснення виробництва з виготовлення устаткування (реторт, кришок реторт) у другому півріччі 2017 року на орендованому у ФОП ОСОБА_3 обладнанні у зв`язку з тим, що висновки акта перевірки від 25.07.2019 № 501/12-32-14-13- 05/35487040 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВО СЗХНО ґрунтуються саме на відсутності такого виробництва, то такий Висновок до предмету спору не має прямого відношення.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень було встановлення перевіркою відсутності правових наслідків у правовідносинах позивача з контрагентами ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР та ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ .

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України окреслено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Приписами п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Унормуванням пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України обумовлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За визначенням п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об`єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів та послуг. Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу постачання товарів - це передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Оскільки давальницька сировина є власністю замовника і при передачі її для переробки виконавцю право власності на цю сировину до виконавця не переходить, то за операцією з передачі давальницької сировини виконавцю, а також при отриманні замовником готової продукції податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються.

Згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Місцем постачання послуг із переробки сировини відповідно до пп. г пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 цього Кодексу є місце фактичного постачання таких послуг.

У п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку за визначенням п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Таке рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, вказаних у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996).

Ст. 1 Закону № 996 встановлює, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ НВО СЗХНО укладено договір поставки з ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР за № 27/11-01 від 27 листопада 2018 року.

Відповідно до умов Договору Постачальник (ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР ) зобов`язується поставити Товар у власність, а Покупець (ТОВ "НВО "СЗХНО") зобов`язується прийняти та оплатити поставлений Товар. Найменування, асортимент, комплектність, кількість, ціна одиниці і загальна вартість Товару узгоджується Сторонами у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною Договору (т.1 а.с.128-131).

Згідно із вимогами зазначеного договору ТОВ САНІТАПЛЮС-ДНЕПР поставило ТОВ НВО СЗХНО металопрокат, у т. ч.: поковки 09Г2С, листи 6=6 10Х18Н10Т, листи 6=8 10Х18Н10Т листи 6=50 10Х18Н10Т, листи 6=20 12Х18Н10Т, листи 6=25 12Х18Н10Т та ін. загальною вартістю 18 589 809,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 098 301,50 грн.

Вказані обставини підтверджуються рахунками-фактурами № 43 від 03.12.2018 та № 49 від 10.12.2018, згідно яких ТОВ САНІТАПЛЮС-ДНЕПР поставлено продукції на загальну суму 18 589 809,00 грн., у т. ч. ПДВ у розмірі 3 098 301,50 грн. (т.1 а.с.132-133).

Факт постачання, оплати за надані послуги та подальше використання металопрокату та виготовлення з нього продукції для реалізації підтверджено:

- видатковими накладними: №№ 1,2,3 від 03.12.2018; №№ 4,5 від 04.12.2018; №№ 6,7 від 05.12.2018; № 8 від 06.12.2018; №№ 9,10,11,12 від 07.12.2018; №№ 13,14 від 10.12.2018; №№ 15,16 від 11.12.2018; №№ 17,18,19,20 від 12.12.2018 (т.1 а.с.134-153);

- товарно-транспортними накладними: № 123 від 03.12.2018; № 123-1 від 03.12.2018; № 124 від 04.12.2018; № 125 від 05.12.2018; №126 від 06.12.2018; № 127 від 07.12.2018; № 127-1 від 07.12.2018; № 1210 від 10.12.2018; № 1211 від 11.12.2018; № 1212 від 12.12.2018; № 1212-1 від 12.12.2018 (т.1 а.с.154-165);

- заявками на видачу разового пропуску водіям, які здійснювали доставку продукції ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР на адресу позивача від 04.12.2018; від 05.12.2018; від 06.12.2018; від 07.12.2018; від 10.12.2018; від 11.12.2018; від 12.12.2018 та 13.12.2018, а також підтвердженням ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот факту оформлення пропусків для перетину периметра ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот по вказаним заявкам від ТОВ НВО СЗХНО (т.1 а.с.166,167-177);

- податковими накладними виписаними ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР у період з 03.12.2018 по 12.12.2018 на адресу ТОВ НВО СЗХНО на суму 18589809,00 грн. (т.1 а.с.178-197);

- платіжними дорученнями: № 2833 від 22.01.2019, № 520 від 28.01.2019, № 523 від 29.01.2019, № 2898 від 30.01.2019, № 2904 від 31.01.2019, № 3024 від 07.02.2019, № 3067 від 11.02.2019, № 3068 від 11.02.2019, № 529 від 14.02.2019, № 3108 від 18.02.2019, № 3109 від 18.02.2019, № 3110 від 18.02.2019, № 3137 від 25.02.2019, №№ 624,625,626 від 25.02.2019, № 3138 від 26.02.2019, № 630 від 26.02.2019 (т.1 а.с.198-215);

- прибутковими накладними: №№ 2739-2741 від 03.12.2018, №№ 2743,2762 від 04.12.2018, №№ 2763,2781 від 05.12.2018, № 2783 від 06.12.2018, №№ 2796-2799 від 07.12.2018, №№ 2812,2820 від 10.12.2018, №№ 2823,2824 від 11.12.2018, №№ 2832-2835 від 12.12.2018;

- договорами поставки, згідно яких була реалізована в подальшому вироблена продукція із металопрокату придбаного у ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР : №06-44/18 від 26.06.2018 укладеного між позивачем та ПАТ ЮЖКОКС №434/2018 від 26.07.2018 укладеного між позивачем та ПАТ ЗАПОРОЖКОКС , №НПО-05/11/18-32 від 05.11.2018 укладеного між позивачем та ТОВ ВІРАВІКС Україна (т.1 а.с.236-241, 242-247, 248-250, т.2 а.с.1);

- накладними на переміщення: №1540 від 06.12.2018, №1541 від 07.12.2018, №1542 від 11.12.2018;

- оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за грудень 2018 та картками рахунку 201 (т.2 а.с.5-8, 10-12);

- оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 26 за грудень 2018 (т.2 а.с.9);

- накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № НП000001225 від 04.12.2018, № НП000001230 від 06.12.2018, № НП000001232 від 06.12.2018, № НП000001235 від 07.12.2018, № НП000001238 від 11.12.2018, № НП000001244 від 11.12.2018, № НП000001284 від 12.12.2018, № НП000001426 від 12.12.2018 (т.2 а.с.13-20);

- забірними картками: № 294 від 03.07.2018, № 500 від 31.07.2018, № 515 від 03.08.2018, № 549 від 27.08.2018, № 570 від 04.09.2018, № 932 від 19.11.2018, № 1003 від 03.12.2018 (т.2 а.с.21-28);

- приймально-передавальними актами: №№ 160, 162, 164 за грудень 2018 року (т.2 а.с.29);

- договором оренди № 20182706 від 27.06.2018 укладеного між позивачем та ТОВ СЗХНО щодо оренди нежитлових приміщень, в яких позивач здійснює свою господарську діяльність (т.2 а.с.30-33);

- договором оренди обладнання № НПО-01/10/17-45 від 29.09.2017 укладеного між позивачем та ТОВ СЗХНО , на якому позивач здійснює свою господарську діяльність та виготовляє продукцію в тому числі і з метолопрокату придбаного у ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР (т.2 а.с.34-36);

- оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 10 за 2018 рік (т.2 а.с.39);

- рішенням Господарського суду Луганської області від 19.11.2019, яке набрало законної сили 17.12.2019, у справі № 913/489/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санітаплюс-Днепр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СЗХНО" про стягнення 1 832 252 грн. 06 коп. за договором поставки № 27/11-01 від 27 листопада 2018 року (т.2 а.с.225-228).

ТОВ НВО СЗХНО укладено договір про надання послуг в галузі ІТ з ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ (код за ЄДРПОУ 41710935 ) за №0312 від 03.12.2018. Предметом Договору є надання Виконавцем послуг Замовнику у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем. Конкретизація послуг здійснюється Сторонами у специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (т.2 а.с.40-41).

Згідно специфікацій № 1 від 03.12.2018 та № 2 від 04.12.2018 ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ надано послуги ТОВ НВО СЗХНО щодо розроблення комп`ютерної програми Облік виробництва , виконано її монтаж та налагодження, надано консультації з питань інформатизації та здійснено супроводження встановленої комп`ютерної програми (т.2 а.с.42,44).

Факт надання послуг, оплати за надані послуги та подальше використання вказаної комп`ютерної програми в процесі виробництва підтверджено:

- актами приймання-передачі робіт: № 1 від 10.12.2018, № 2 від 12.12.2018, № 3 від 14.12.2018, № 4 від 17.12.2018 (т.2 а.с.45-49);

- податковими накладними виписаними ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ на адресу ТОВ НВО СЗХНО : № 264 від 10.12.2018, № 281 від 12.12.2018, № 291 від 14.12.2018, № 325 від 17.12.2018 (т.2 а.с.50-53);

- платіжними дорученнями: № 2768 від 17.01.2019, № 2819 від 18.01.2019, № 2831 від 21.01.2019 (т.2 а.с.54-56);

- скріншотами складових частин комп`ютерної програми Облік виробництва та прикладами електронних документів, складених за допомогою комп`ютерної програми (т.2 а.с.57-64).

Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР та ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ за період, що перевірявся.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що між позивачем та його контрагентами виконані господарські операції по поставці товарів, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Належних доказів, що вони вчинялися в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що оскільки і ТОВ САНІТАПЛЮС-ДНЕПР , і ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ є фігурантами у кримінальному провадженні № 32016100100000064 від 09.06.2016, то укладені правочини з ними є нереальними.

Суд зазначає, що на теперішній час вирок суду відсутній.

За унормуванням частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка під час досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Сам факт наявності кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Вищевказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Частиною першою статті 9 Конституції України окреслено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

" 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1".

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що "у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 21-4953а15.

Позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентами.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Посилання відповідача на те, що задекларовані на адресу ТОВ НВО СЗХНО послуги ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ від інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання не придбавались (не отримувались), що свідчить про неможливість фактичного постачання послуг, є також неприйнятними оскільки відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій суб`єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб`єктів результатів у сфері оподаткування. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Зазначені обставини не були доведені податковим органом у цій справі.

Також безпідставними є доводи апелянта щодо ненадання паспортів якості, сертифікатів відповідності, оскільки останні не можуть впливати на наявність у позивача право на формування податкового кредиту у зв`язку з тим, що ці документи не є документами, відповідно до яких виникає право на податковий кредит.

Посилання апелянта на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Така правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі № К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних судових рішеннях Верховного Суду, в тому числі постановах від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

Щодо визначення грошового зобов`язання за результатами встановленого порушення в частині не утримання та не сплати до бюджету податку на доходи нерезидентів при виплаті доходів на користь нерезидентів з джерелом їх походження з України у виді визнаних штрафних санкцій.

Судом встановлено та сторонами не оскаржується, що ТОВ НВО СЗХНО здійснювало виплати доходів нерезидентам з джерелом походження з України у вигляді сплати штрафних санкцій за порушення умов контрактів у сфері зовнішньоекономічної діяльності з нерезидентом Республіки Казахстан ТОО АльянсЭнергоПром та нерезидентом Російської Федерації ООО ПКФ ПромЭнергоМаш , зокрема:

1. ТОО АльянсЭнергоПром - експортний контракт №НПО-10/07/17-25 від 10.07.2017. При виконанні експортного контракту на поставку хімічного обладнання до Республіки Казахстан ТОВ НВО СЗХНО порушило п.7.4 експортного контракту № НПО-10/07/17-25 від 10.07.2017 з ТОО АльянсЭнергоПром в частині несвоєчасної поставки обладнання на користь нерезидента, яке фактично відбулося 07.12.2017, при оговорених у контракті строках - до 21.08.2017. У зв`язку з цим, у м.Астана (Республіка Казахстан) складено акт погодження штрафних санкцій від 04.04.2018 б/н, підписаний директором ТОВ НВО СЗХНО Григорським С. та директором ТОО АльянсЭнергоПром ОСОБА_4 , на суму штрафних санкцій 8940 дол. США, або 12% від вартості поставленого за контрактом обладнання (74500 дол.США х 12%). ТОВ НВО СЗХНО здійснено виплату штрафних санкцій на користь ТОО АльянсЭнергоПром 16.04.2018 у сумі 8940 дол.США (233.556,69 грн) з поточного рахунка НОМЕР_2 в АТ СБЕРБАНК (МФО 320627), платіжне доручення №6 (т.3 а.с.77,88-93).

Виплата штрафних санкцій на користь нерезидента відображена в бухгалтерському обліку проводками Дт 312/Кт 948 на суму 8940 дол. США (233.556,69 грн).

2. ТОО АльянсЭнергоПром - експортний контракт № НПО-05/4/17-06 від 05.04.2017. При виконанні експортного контракту на поставку хімічного обладнання до Республіки Казахстан ТОВ НВО СЗХНО порушило п.6.4 експортного контракту №НПО-05/4/17-06 від 05.04.2017 з ТОО АльянсЭнергоПром в частині несвоєчасної поставки обладнання на користь нерезидента, яке фактично відбулося 30.10.2017, при оговорених у контракті строках - до 01.08.2017. У зв`язку з цим у м.Астана (Казахстан), складено претензійний акт від 26.02.2018 б/н, підписаний директором ТОВ НВО СЗХНО Григорським С. та директором ТОО АльянсЭнергоПром Закирьяновим Д., на суму штрафних санкцій 3000 дол. США, рахунок на сплату штрафних санкцій від 26.02.2018 НП000000392. ТОВ НВО СЗХНО здійснено виплату штрафних санкцій на користь ТОО АльянсЭнергоПром 13.03.2018 у сумі 3000 дол. США (77.773,84 грн) з поточного рахунка НОМЕР_2 в АТ СБЕРБАНК (МФО 320627), платіжне доручення №4 (т.3 а.с.79).

виплата штрафних санкцій на користь нерезидента відображена в бухгалтерському обліку проводками Дт 312/Кт 948 на суму 3000 дол. США (77.773,84 грн).

3. ООО ПКФ ПромЭнерго Маш - експортний контракт № НП028/02/17-01 від 28.02.2017. При виконанні експортного контракту на поставку хімічного обладнання до Російської Федерації ТОВ НВО СЗХНО порушило п.7.1 експортного контракту № НП028/02/17-01 від 28.02.2017 в частині несвоєчасної поставки хімічного обладнання (маслоохолоджувачі) на користь нерезидента. Зокрема, за умовами контракту строк поставки обладнання - 25.08.2017, проте, фактична поставка здійснена у період з 06.10.2017 по 24.11.2017. У зв`язку з цим, ООО ПКФ ПромЭнергоМаш направлено на адресу ТОВ НВО СЗХНО претензійний лист від 27.03.2018 № 27/03-1, підписаний директором підприємства ОСОБА_5 , та виставлено рахунок від 27.03.2018 № 2 на сплату штрафних санкцій за контрактом на суму 1.266.049,09 рос. руб. або 5,2% від загальної суми поставленого обладнання, яка склала 24.347.098 рос. руб., з вимогою сплатити його на рахунок одержувача устаткування - Смоленської АЕС (Російська Федерація). ТОВ НВО СЗХНО здійснено перерахування штрафних санкцій за контрактом №НП028/02/17-01 від 28.02.2017 з ООО ПКФ ПромЭнерго Маш 03.07.2018 у сумі 1.266.049,09 рос. руб. (526.005,42 грн.) з поточного рахунка НОМЕР_2 в АТ СБЕРБАНК (МФО 320627), платіжне доручення №3 (т.3 а.с.78,80-87).

виплата штрафних санкцій на користь нерезидента відображена в податковому і бухгалтерському обліку проводками Дт 312/Кт 948 на суму 1.266.049,09 рос. руб. (526.005,42 грн).

Визначальним в даному випадку є з`ясування чи відноситься виплата штрафних санкцій за порушення умов контрактів у сфері зовнішньоекономічної діяльності з нерезидентом до доходів нерезидентів з джерела походження з України.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною першою статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Статтею 549 Цивільного Кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно з пп.14.1.122 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування нерезидентами вважаються іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України.

У відповідності з підпунктами 133.2.1, 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Податкового кодексу України юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України, а також постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками на прибуток.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

За унормуванням пп.14.1.54. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Тобто, конструкції будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України та подальший перелік доходів із застосуванням у тому числі, але не виключно дає можливість прийти до висновку про те, що вказаний перелік не є вичерпним, а будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі штрафні санкції за порушення умов контрактів у сфері зовнішньоекономічної діяльності з нерезидентом відноситься до доходів нерезидентів з джерела походження з України. Тобто вказана норма Податкового кодексу України не здійснює прив`язку виключно до видів господарської діяльності.

Також відповідно до пп.141.4.1. п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України "Про державну підтримку кінематографії в Україні".

Враховуючи те, що штрафи, пеня, неустойки не відокремлені як окремий вид доходу, що отримується нерезидентом з джерелом походження з України, то такі виплати повинні розглядатись у складі інших доходів від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України (пп. й пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України).

За приписами пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до статті 3 Податкового кодексу України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 103 Податкового кодексу України встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Правила п. 103.2 статті 103 Податкового кодексу України окреслюють, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Зміст п. 103.3 статті 103 Податкового кодексу України передбачає, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 статті 103 Податкового кодексу України).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 статті 103 Податкового кодексу України).

Таким чином, статтею 103 Податкового кодексу України визначені виключні умови, за яких податковий агент може застосувати відповідний міжнародний договір України з метою використання передбаченої у ньому пільги у вигляді або звільнення від оподаткування, або застосування пониженої ставки податку.

Такою умовою є надання довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Отже, у разі відсутності довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, резидент під час виплати на користь нерезидента штрафів, пені, неустойки має утримати податок за ставкою 15 відсотків або за меншою ставкою згідно з положеннями діючого міжнародного договору від їх суми.

Відповідно до п. 103.9 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вже зазначив суд раніше, ТОВ НВО СЗХНО протягом 2018 року виплачував доходи нерезидентам у виді визнаних штрафів за неналежне виконання зовнішньоекономічних контрактів без утримання податку на доходи нерезидентів, а саме:

- 16.04.2018 - 8940 дол. США (233.556,69 грн.), платіжне доручення № 6, контракт № НПО-10/07/17-25 від 10.07.2017 з ТОО АльянсЭнергоПром ;

- 13.03.2018 - 3000 дол. США (77.773,84 грн.), платіжне доручення № 4, контракт №НПО- 05/4/17-06 від 05.04.2017 з ТОО АльянсЭнергоПром ;

- 03.07.2018 - 1.266.049,09 рос. руб. (526.005,42 грн.), платіжне доручення №3, контракт № НП028/02/17-01 від 28.02.2017 з ООО ПКФ ПромЭнерго Маш .

З метою підтвердження звільнення від оподаткування у 2018 році виплачених на користь нерезидентів штрафів на підставі пп. 103.4 статті 103 Податкового кодексу України ТОВ НВО СЗХНО під час перевірки надало копію довідки щодо статусу податкового резидента ООО ПКФ ПромЭнергоМаш в Російській Федерації від 23.07.2019 № 2-8-11/43806э за 2018 звітний рік, виданої Міжрегіональною інспекцією Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних Російської Федерації (т.2 а.с.65).

Довідок щодо статусу податкового резидента ТОО АльянсЭнергоПром в Республіці Казахстан для звільнення від оподаткування згідно з міжнародними угодами України під час перевірки позивач контролюючому органу не надав.

Довідки від 20.08.2019 № МНО 15-11-01/19303 про підтвердження резидентства Республіки Казахстан на 2017 рік; від 20.08.2019 № МНО 15-11-01/19303 про підтвердження резидентства Республіки Казахстан на 2018 рік; від 20.08.2019 № МНО 15-11-01/19303 про підтвердження резидентства Республіки Казахстан на 2019 рік були надані лише до суду (т.2 а.с.66-68).

Отже, враховуючи той факт, що станом на час виплат штрафний санкцій у 2018 році за вказаними вище контрактами позивач не мав довідок від контрагентів щодо статусу резидентів, тому ТОВ НВО СЗХНО не мало права для звільнення у 2018 році від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

Наявність укладених між Урядом України та Урядами Російської Федерації та Республіки Казахстан міжнародних угод щодо уникнення подвійного оподаткування доходів і майна не є абсолютною підставою для звільнення від сплати податку на доходи, оскільки національним законодавством України передбачено таке звільнення на підставі міжнародної угоди при наявності довідки яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Оскільки ТОВ НВО СЗХНО не подало контролюючому органу за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2018 рік (додаток ПН Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України до рядку 23 Податкової Декларації з податку на прибуток підприємств) у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, тому контролюючий орган також правомірно виявив порушення зазначеного вище п.103.9. статті 103 Податкового кодексу України, наказу Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року № 872 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (із змінами і доповненнями) по двом нерезидентам - ТОО АльянсЭнергоПром (Республіка Казахстан) і ООО ПКФ ПромЭнерго Маш (Російська Федерація),

Таким чином, суд апеляційної інстанції як і суд першої інстанції погоджується з доводами позивача лише в частині реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ САНІТАПЛЮС - ДНЕПР і ТОВ ЗЕРНООПТТОРГ , що впливає на зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. В іншій частині доводів позивача контролюючий орган довів правомірність своїх висновків щодо виявлених порушень.

Разом з тим, при вирішенні справи суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі № 1440/1965/18, згідно якої акт перевірки, не підписаний хоча б однією із посадових осіб контролюючого органу, є нечинним і на його підставі не можуть прийматися рішення про нарахування платнику податків податкових зобов`язань.

Оглядом акту ГУ ДФС у Луганській області № 501/12-32-14-13-05/35487040 від 25.07.2019 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВО СЗХНО судом встановлено, що Гречишкіна Ірина Володимирівна - головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок окремих платників управління аудиту ГУ ДФС у Луганській області згідно направлення від 26.06.2019 №587, виданого ГУ ДФС у Луганській області, приймала участь у перевірці позивача, однак акт не підписаний нею, замість підпису зазначено, що перебуває у відпустці (т.1 а.с.37-92).

Відповідач на підтвердження перебування інспектора у відпустці надав витяг з наказу ГУ ДФС у Луганській області від 01.07.2019 №132-в Про надання відпусток , згідно якого у період з 15.07 по 29.07.2019 ОСОБА_1 перебувала в основній відпустці (т.2 а.с.127).

З додатку 4 до акту перевірки вбачається, що ОСОБА_1 входила до складу групи ревізорів, що перевіряла та робила висновки щодо декларування податку на додану вартість, сум податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, сум від`ємного значення податку на додану вартість. Даний додаток також не містить підпису вказаного ревізора (т.2 а.с.128-129).

Постановою Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 зроблено відступ від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначеної, зокрема у постанові ВС від 03.12.2019 у справі № 1440/1965/18 (№ в ЄДРСР 86103091), а саме зазначено наступне.

Акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Водночас платник податку за обставинами справи заперечень на акт не подавав.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

Чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

Ураховуючи те, що працівник контролюючого органу, підпис якого відсутній в акті з наведених у ньому ж підстав, приймав участь у проведенні перевірки, підстави для висновку про порушення порядку її проведення відсутні.

Ухвалюючи рішення та визнаючи протиправними і скасовуючи податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, посилаючись на невідповідність оформлення акта перевірки нормам законодавства, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що лише цей факт не може бути підставою для визнання недійсними оскаржуваних рішень.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду оформленої у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 суд апеляційної інстанції вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково, а саме: змінити мотиви, з яких суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення від 29.08.2019 року № 00000501413 та № 00000511413.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ч. 1 ст. 317 КАС України).

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 р. - задовольниити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 р. у справі № 360/4289/19 - змінити в мотивувальній частині.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

Е.Г. Казначеєв

Дата ухвалення рішення25.08.2020
Оприлюднено01.09.2020

Судовий реєстр по справі —360/4289/19

Постанова від 27.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Постанова від 27.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 26.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 26.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 25.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 15.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 20.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 22.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 17.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 25.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні