Постанова

від 25.08.2020 по справі 340/234/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 340/234/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Червонокам`янської сільської ради на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 р. (суддя Брегей Р.І.) в адміністративній справі №340/234/20 за позовом ОСОБА_1 до Червонокам`янської сільської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Червонокам`янської сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га на території на території Червонокам`янської сільчької ради суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:9119 та зобов`язати Червонокам`янську сільську раду не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство площею 2,0000 Га на території Червонокам`янської сільської ради суміжно із земельною з кадастровим номером 3520386900:02:000:9119.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Червонокам`янська сільська рада не вирішила заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у строк, який встановлено законом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Червонокам`янською сільською радою. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вказує, що ним не було допущено протиправної бездіяльності з розгляду заяви позивачки, оскільки до сільської ради жодних заяв вона не подавала. Зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідача повторно розглянути подану нею заяву, позивачка намагалася усунути перешкоду у реалізації її прав, якої у дійсності немає. Натомість, відповідно до частини 10 статті 118 Земельного кодексу України до суду може бути оскаржене рішення про відмову органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду. Ці висновки узгоджуються висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 31 січня 2018 р. у справі №814/741/16 та від 14 березня 2018 р. у справі 804/3703/16.

У письмовому відзиві позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, а також стягнути на її користь витрати на професійну правову допомогу на суму 2500 грн.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи, до суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2019 р. позивач подала до відповідача заяву, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:9119 (а.с.10). До заяви ОСОБА_1 надала графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.11). 17 грудня 2019 р. сільський голова ОСОБА_2 листом вих. №504 повідомив позивачу, що Червонокам`янська сільська рада відмовляє у наданні дозволу, оскільки згідно рішення п`ятидесятої сесії Червонокам`янської сільської ради від 06.12.2019 земельна ділянка надана у власність (а.с.12, 27-28). Рішення про відмову у задоволенні заяви прийнто особисто головою Червонокам`янської сільської ради Бесараб Т.О. (а.с.26).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача до цього часу не розглянута належним органом, тому відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 цього ж Кодексу передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, вказаною нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 р. у справі №806/3095/17, від 17 грудня 2018 р. у справі №509/4156/15-а).

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Лист від 17 грудня 2019 р. вих. №504 за підписом сільського голови, яким позивача повідомлено про те, що Червонокам`янська сільська рада відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не є рішенням органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 31 січня 2018 р. у справі №814/741/16 та від 14 березня 2018 р. у справі 804/3703/16, є безпідставними, оскільки практика застосування норм права Верховним Судом в подальшому змінилася.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується положеннями частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях у справі "Баришевський проти України", у справі "Гімайдуліна і інших проти України", у справі "Двойних проти України", у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат в сумі 2500,00 на оплату професійної правничої правової допомоги в суді апеляційної інстанції представником позивача - адвокатом Гулий А.В. до суду надано: копію Додаткового договору від 07 серпня 2020 р. до договору № 243 від 24 січня 2020 р. про надання правничої допомоги; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 07.08.2020.

У Детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зазначені наступні послуги: зустрічі, консультування клієнта, узгодження правової позиції, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, на що адвокатом було витрачено 5 годин роботи. Однак, в описі не вказано, в чому саме полягає консультування клієнта та скільки часу адвокатом на це витрачено із визначених адвокатом 5 годин. Не зазначено також і скільки часу адвокатом витрачено безпосередньо на підготовку відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати в розмірі 2500,00 грн. не є співмірними складності спору. Зважаючи на зміст відзиву апеляційної скарги, колегія суддів присуджує на користь позивача витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження на суму 100 грн.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Червонокам`янської сільської ради - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 р. в адміністративній справі №340/234/20 - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Сухинова, буд.7, с. Червона Кам`янка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28063; код ЄДРПОУ 04366324) судові витрати на суму 100 (сто) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 серпня 2020 р. і може бути оскаржена в частині розподілу судових витрат згідно частини 2 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук