Постанова

від 26.08.2020 по справі 160/13230/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/13230/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року в адміністративній справі № 160/13230/19 (головуючий суддя І-ї інстанції - Ніколайчук С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС СІСТЕМ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 24.12.2019 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.12.2019 року, прийняті Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, якими ТОВ ПРОГРЕС СІСТЕМ було відмовлено у реєстрації податкових накладних від 11.12.2019 року №1, №2;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1, №2, від 11.12.2019 року датою їх фактичного отримання.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 11.12.2019 року подано на реєстрацію податкові накладні №1, №2, , проте реєстрацію зупинено на підставі критеріїв ризиковості, запровадження та реалізації яких були визнанні протиправними та скасовані. Позивач вважає, що Порядок №520 не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки відсутні законодавчо визначені підстави для зупинення реєстрації податкової накладної. Крім того, зазначено, що товариство було позбавлено можливості подати належні документи, оскільки контролюючим органом порушені норми п.13 Порядку №117, а саме: не зазначено в квитанції конкретного та чіткого переліку документів, які, на думку контролюючого органу, необхідно надати платнику податків. У зв`язку з чим, позивачем надані пояснення з вичерпними доводами протиправності зупинення реєстрації податкових накладних, а відмова у реєстрації податкових накладних ТОВ ПРОГРЕС СІСТЕМ з боку контролюючого органу є перевищенням службових повноважень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позовну заяву задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, прийняте в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, від 20.12.2019 року №1371166/41725197, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 11.12.2019 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, прийняте в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, від 20.12.2019 року №1371904/41725197, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 11.12.2019 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1, №2 від 11.12.2019 року датою їх фактичного отримання.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог .

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - ТОВ ПРОГРЕС СІСТЕМ є юридичною особою приватного права та зареєстроване в якості платника податку на додану вартість з 01.12.2017 року.

Позивачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1, №2 від 11.12.2019 року (а.с.16-21, 23).

Відповідно до квитанцій від 15.12.2019 року та 17.12.2019 року зазначені податкові накладні доставлені з відміткою: Документ прийнято. Реєстрація зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.22, 24).

Позивач подав контролюючому органу пояснення щодо податкових накладних №1, №2 від 11.12.2019 року, реєстрацію яких було зупинено, в обґрунтування яких послався на те, що на момент подання податкової накладної, рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №826/12108/18 пункти 10, 20, 21 Порядку №117 визнанні протиправними та нечинними, а відтак дії відповідача щодо зупинення реєстрації податкових накладних є протиправними (а.с.25, 26-27).

20.12.2019 року Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРПН або відмову в такій реєстрації, прийняті рішення:

- № 1371166/41725197, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 11.12.2019 року;

- № 1371904/41725197, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 11.12.2019 року.

Вказаними рішеннями позивачеві відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій документів (а.с.14, 15):

- договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них;

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних;

- розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями контролюючого органу та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні датою її фактичного отримання Державною податковою службою України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року.

Відповідно до підпункту 16.1.2, 16.1.3 пункт 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається згідно з приписами норми пункту 187.1 статті 187 ПК України дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із абз. 1-3, 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 201.16. статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі по тексту - Закон №2245).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245 Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону №2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №117).

Відповідно до пунктів 5-7 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є відповідність:

1) платника податку критеріям ризиковості платника податку;

або

2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена (як зазначено у відповідних квитанціях) через те, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Згідно із пунктом 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Відповідно до пункту 12 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

При цьому за приписами пп.3 та 4 пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються:

- критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

- пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Критерії ризиковості), натомість у пункті 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Як у спірних рішеннях, так і в квитанціях від 15.12.2019 року та 17.12.2019 року про зупинення реєстрації податкових накладних від 11.12.2019 року №1, №2 відповідачем не вказані офіційні реквізити Критеріїв ризиковості, які стали підставою для прийняття рішень про невідповідність ним податкових накладних (а.с.14, 15, 22, 24).

Проте, враховуючи, що на час прийняття відповідачем рішень про зупинення та відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на офіційному веб-сайті ДФС України були оприлюднені Критерії ризиковості платника податків , визначені листом ДФС України від 07.08.2019 року, колегія суддів дійшла висновку, що саме з них і виходив відповідач, приймаючи спірне рішення.

Саме на такі Критерії відповідач посилається в апеляційній скарзі.

Так, у Критеріях ризиковості зазначено, що Головні управління ДФС в областях, м.Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1-1.6 цих Критеріїв.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, якщо обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Втім, наявність повноважень на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Апеляційний суд зазначає, що первинним об`єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.

Зазначені висновки здійснені з урахуванням постанов Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 200/14026/18-а та від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8693/18.

Разом з тим, вказані Критерії ризиковості як від 05.11.2018 року, так і від 07.08.2019 року, існують виключно у виді оголошення на офіційному веб-сайті ДФС України, проте не затверджені наказом Державної фіскальної служби України чи Міністерства фінансів України та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Державна регуляторна служба у листі від 19.04.2018 року № 3890/0/20-18 зазначила, що проекти таких документів обов`язково необхідно погоджувати, а листи мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм. ДРС наголосила на необхідності проведення регуляторних процедур для затвердження таких Критеріїв.

У цьому листі також зазначено, що ДФС листами від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 та №960/99-99-07-18 затверджено без дотримання регуляторних процедур критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій та перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку відповідно.

Листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Намагання регулювати спірні правовідносини листами суперечить положенням ч.1 ст.7 та ч.1 ст.23 Закону України Про центральні органи виконавчої влади .

Критерії ризиковості від 07.08.2019 року, як і зазначені вище Критерії ризиковості від 05.11.2018 року та 21.03.2018 року, також не проходили відповідних регуляторних процедур і не затверджувались в порядку, визначеному для нормативно-правових актів, якими вони є по своїй суті.

Апеляційний суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади, як і оголошення на сайті ДФС (ДПС) України, не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Оскільки Критерії ризиковості платника податків не затверджені нормативно-правовим актом, а існують виключно у формі оголошення на сайті ДФС, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі критерії взагалі не є затвердженими в установленому чинним законодавством порядку, а тому відповідач протиправно прийняв рішення про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, і як наслідок, протиправно всупереч приписам Порядку №117 вимагав у позивача надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Як зазначалося вище, за результатами розгляду Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРПН або відмову в такій реєстрації, документів та пояснень, наданих позивачем до податкових накладних №1, №2 від 11.12.2019 року прийняті наступні рішення про відмову в реєстрації відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.14, 15):

- рішення від 20.12.2019 року № 1371166/41725197, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 11.12.2019 року;

- рішення від 20.12.2019 року № 1371904/41725197, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 11.12.2019 року.

Натомість, у спірних рішеннях в графі, де зазначений перелік первинних документів, всупереч формі Додатку 2 до Порядку №117 не вказано, які саме документи не надані позивачем, хоча затверджена у додатку № 2 Порядку № 117 форма рішення імперативно вимагає від податкового органу підкреслити у переліку документів ті, які не надані платником податків. Натомість такі дії податковим органом вчинені не були.

Відповідно до п. 20 Порядку № 117 Комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Отже, оскільки у податкового органу не було підстав для зупинення реєстрації та відмови у реєстрації спірної податкової накладної, відтак рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню, як правильно вказав і суд першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними вимоги позивача щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні з огляду на таке.

Так, позивачем виписано податкові накладні №1, №2 від 11.12.2019 раніше, ніж відбулася одна з подій (дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню), яка в силу приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України, є підставою для виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, проте ці обставини дійсно не були підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, як правильно зазначив і апелянт.

Проте, оскільки на податковий орган пунктом 12 Порядку № 1246 покладений обов`язок після надходження податкової накладної до ДПС в автоматизованому режимі здійснювати її розшифрування та проводити перевірку наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів, зокрема і відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу щодо дати складання податкової накладної, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути питання про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 11.12.2019 року №1, №2 складених Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС СІСТЕМ з урахуванням висновків суду.

З огляду на те, що судом першої інстанції не надано оцінки зазначеним податковим органом підставам для зупинення реєстрації податкової накладної (критеріям ризиковості), як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і порушені норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Оскільки за приписами частини 1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із частиною 4 статті 257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року в адміністративній справі № 160/13230/19 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року в адміністративній справі № 160/13230/19 скасувати в частині зобов`язаня Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1, №2 від 11.12.2019 року датою їх фактичного отримання.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути питання про реєстрацію податкових накладних №1, № 2 від 11.12.2019 року, складених Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС СІСТЕМ , в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак