Ухвала

від 26.08.2020 по справі 810/3831/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 810/3831/18

адміністративне провадження № К/9901/20713/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №810/3831/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Насос-монтаж до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

17.08.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020.

Товариства з обмеженою відповідальністю Насос-монтаж звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №000981406 та №0009841406 від 04.04.2018.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу начальника ГУ ДФС у Київській області від 27.02.2018 № 2992, у період з 22.03.2018 тривалістю 10 діб здійснювалась фактична перевірка офісу ТОВ Насос-монтаж за адресою: м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, 10, оф.39. В процесі проведення фактичної перевірки були виявлені факти непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО при продажу 18.01.2018 насосу Sсala 2 3-45 за ціною 10600 грн, з видачею рахунка-фактури №СФ-0005 від 18.01.2018 і гарантійного талону, та неоприбуткування у касі підприємства готівкових коштів на суму 10600 грн; неведення касової книги; неоприбуткування готівки в сумі 10600 грн. 18.01.2018 в касовій книзі підприємства за реалізований насос Sсala 2 3-45, про що був складений акт № 000168 від 26.03.2018.

На підставі складеного акта, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.04.2018:

- № 0009861406, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абз.3 ст.1 Указу Президента № 436/95 від 12.06.1995 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки за порушення п.11 розділу ІІ Постанови правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні до ТОВ Насос-монтаж застосовано штрафні санкції у сумі 53000,00 грн.;

- № 0009841406, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, розділу 2 ПКУ за порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг до ТОВ Насос-монтаж застосовано штрафні санкції у сумі 1 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняті Головним управлінням ДФС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 04.04.2018 № 0009861406 у розмірі 53000 грн та № 0009841406 у розмірі 1 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Головне управління ДПС у Київській області, не погодившись з судовим рішенням, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №810/3831/18 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік від 07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень від від 04.04.2018 № 0009861406 у розмірі 53000 грн та № 0009841406 у розмірі 1 грн .

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що справа має виняткове значення для відповідача, оскільки неможливість подання ГУ ДПС у Київській області касаційної скарги по даній справі призведе до подальших втрат з Державного бюджету України та позбавить податкові органи можливості захистити економічні інтереси держави в повному обсязі, призведе до формування негативної практики застосування норм законодавства та до зловживання платниками податків правами, встановленими чинним законодавством.

Проте, Головним управлінням ДПС у Київській області не доведено в чому саме полягає виняткове значення для відповідача та не зазначено обставини, які виділяють її вимоги якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду подібних справ.

Отже, наведені позивачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №810/3831/18 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №810/3831/18 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.А. Васильєва С.С. Пасічник