Рішення

від 31.08.2020 по справі 904/3395/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020м. ДніпроСправа № 904/3395/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОЕКТМОНТАЖБУДСЕРВІС", м.Дніпро

про стягнення заборгованості 115 642,47 грн.

Суддя Красота О.І.

без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "СОЛДІ І КО" звернулося до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроектмонтажбудсервіс" і просить суд 52 249,02 грн. - основного боргу, 43 785,42 грн. - пені, 5 900,96 грн. - штрафу, 9518,20 грн. - інфляційні витрати, 4 188,87 грн. - 3% річних та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №020088-07/17 від 10.02.2017р. в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов, а також докази повної оплати до суду не надав, повідомлення про вручення поштового відправлення 49300 1187733 0 повернуто на адресу суду з відміткою поштового зв`язку Укрпошта за закінченням терміну зберігання , в зв`язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2017р. між Приватним акціонерним товариством "СОЛДІ І КО" (далі-Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОЕКТМОНТАЖБУДСЕРВІС" (далі-Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №020088-07/17 (а.с.16-19).

Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.2. Договору, предметом поставки є метизи, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матеріали тощо

Пунктом 4.1, 4.2 Договору, ціна товару, що передається за даним Договором, установлюється в національній валюті України, згідно прейскурантів постачальника.

Загальна ціна Договору складається із загальної вартості товару, поставленого по специфікаціях (видаткових накладних), протягом дії договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості товару, отриманого за Специфікацією (видатковою накладною) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання товару Покупцем. Можлива попередня оплата товару згідно рахунків, виставлених Постачальником.

В п.4.4. Договору встановлений спосіб оплати - безготівковий переказ. Форма розрахунків - платіжне доручення.

Згідно з п. 4.5. Договору, Постачальник веде один зведений рахунок по всіх оплатах та поставках згідно цього договору. При наявності передоплати по одному рахунку та заборгованості за іншими специфікаціями (видатковими накладними) Покупець погоджується на першочергове зарахування платежу у рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному дорученні. Усі Специфікації (видаткові накладні) підписані сторонами, починаючи з дати укладення даного договору і до закінчення строку його дії, є його невід`ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей Договір.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня поточного року та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1. Договору)

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар, що підтверджується такими видатковими накладними (а.с.20-27):

від 29.09.2017р. №706698 суму 43 018,14 грн.

від 04.10.2017р. №706813 на суму 996,90 грн.,

від 04.10.2017р. №706814 на суму 6 585,46 грн.,

від 23.11.2017р. №708311 на суму 8 409,06 грн.

від 12.01.2018р. №800023 на суму 3 239,46 грн.

Відповідач зобов`язаний оплатити вартість товару отриманого

за видатковою накладною від 29.09.2017р. №706698 до 20.10.2017р.;

за видатковою накладною від 04.10.2017р. №706813 до 25.10.2017р.

за видатковою накладною від 04.10.2017р. №706814 до 25.10.2017р.,

за видатковою накладною від 23.11.2017р. №708311 до 14.12.2017р.,

за видатковою накладною від 12.01.2018р. №800023 до 02.02.2018р.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково та сплатив 10 000,00 грн. згідно банківської виписки від 05.04.2020р. (а.с.30).

Сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 52 249,02 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 52 249,02 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.3. Договору поставки, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 52 249,02 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.2. Договору за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3. даного договору, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, Позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 43 785,42 грн. за загальний період з 20.10.2017р. по 09.06.2020р.

Дослідивши розрахунок пені наданий Позивачем, судом встановлено, що при визначенні періоду нарахування пені, Позивач не прийняв до уваги положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено що, період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Таким чином, належний період нарахування пені становить за загальний період з 20.10.2017р. по 12.09.2018р.

За результатом зробленого судом розрахунку, пеня за загальний період з 20.10.2017р. по 12.09.2018р. становить суму в розмірі 13 760,70 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача пені в розмірі 30 024,72 грн., суд відмовляє.

Пунктом 13.3. Договору сторони досягли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняються через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару, Позивачем останньому нараховано штраф 10% у розмірі 5 900,96 грн.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок штраф 10% у розмірі 5 900,96 грн. , судом встановлено , що вказаний розрахунок Позивачем зроблено вірно, тому вказана вимога підлягає задоволенню у розмірі 5 900,96 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 4 188,87 грн. за загальний період з 20.10.2017р. по 09.06.2020р.

Суд, перевіривши правильність розрахунку 3% річних у сумі 4 188,87 грн . зазначає, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено не вірно, тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 4187,97 грн. В решті суми в розмірі 0,9 грн. - відмовити.

Крім того, Позивачем в позові нараховано Відповідачу інфляційні витрати у розмірі 9518,20 грн. за загальний період з 20.10.2017р. по 09.06.2020р.

Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних витрат у сумі 9 518,20 грн . зазначає, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено невірно, однак він є меншим ніж сума яка розрахована судом, таким чином вимоги інфляційних витрат у сумі 9518,20 грн . підлягають задоволенню в сумі розрахованої Позивачем.

З огляду на викладене, позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню частково зі стягненням з Відповідача 52 249,02 грн. - основного боргу, 13 760,70 грн. - пені, 5 900,96 грн. - штрафу, 9 518,20 грн. - інфляційні витрати, 4 187,97 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог - відмовити.

Також, Позивач просив суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги у межах цієї справи, Позивач надав: договір про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019р., укладений між Позивачем та адвокатом Погорілець Р.В., Додатковий договір №40719491 від 01.06.2020р. до Договору, Акт надання правової допомоги від 18.06.2020р. платіжне доручення №001619 від 22.06.2020р. (а.с.32-37).

З урахуванням розміру позовних вимог, незначної складності (з правової точки зору) справи, невірного розрахунку штрафних санкцій та часткове задоволення позовних вимог, короткий термін розгляду справи (оскільки справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін), суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат Позивача на послуги адвоката, які підлягають стягненню з відповідача, до 3000,00 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.193, 216, 217, 230, 265 Господарського Кодексу України, ст. ст. 509, 525-526, 530, 549, 610- 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОЕКТМОНТАЖБУДСЕРВІС", (49101, м.Дніпро, вул.Короленка, буд.44, офіс 102, ЄДРПОУ 40719491) на користь Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО", (04073, м.Київ, вул.Сирецька, буд.28/2, ЄДРПОУ 23162981) 52 249,02 грн . - основного боргу, 13 760,70 грн . - пені, 5 900,96 грн . - штрафу, 9 518,20 грн . - інфляційні витрати, 4 187,97 грн . - 3% річних, 3 000,00 грн . - витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у сумі 1 556,23 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області в межах строку передбаченого п. 4 Розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

31.08.2020р.