Рішення

від 31.08.2020 по справі 910/7110/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2020Справа № 910/7110/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СІТІ ХОЛЛ"

до Фізичної особи-підприємця Хорошко Олени Володимирівни

про стягнення 33 300,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у судді Господарського суду міста Києва Лиськова Максима Олександровича знаходиться справа №910/7110/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СІТІ ХОЛЛ" до Фізичної особи-підприємця Хорошко Олени Володимирівни про стягнення 33 300,00 грн. як безпідставно набутих коштів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 року для розгляду поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СІТІ ХОЛЛ" позовної заяви в електронній формі визначено суддю Лиськова М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 позовну заяву залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

03.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СІТІ ХОЛЛ" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

У зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у відпустці з 03.08.2020, рішення у справі №910/7110/20 ухвалюється після повернення судді з Лиськова М.О. з відпустки.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що Директором Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО СІТІ ХОЛЛ Бабійчуком Т. В., який діє від імені ТОВ на підставі статуту, було помилково здійснено 2 платежі на рахунок фізичної особи-підприємця Хорошко Олени Володимирівни. Вказані платежі було здійснено наступний чином:

1. 17.03.2020 року було здійснено платіж на суму 16 650 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 коп. з рахунку ТОВ, призначення платежу: переказ особистих коштів, що підтверджується копією меморіального ордеру № K0317XMXKZ від 17.03.2020 року, копією квитанції №P24A248350651C87598 від 17.03.2020 року;

2. 17.03.2020 року було здійснено платіж на суму 16 650 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 коп. з рахунку ТОВ, призначення платежу: покупка лака, що підтверджується копією меморіального ордеру № K03178SZPI від 17.03.2020 року та копією дублікату квитанції №0.0.1652424324.1 від 17.03.2020 року.

11.04.2020 року Позивачем було направлено Відповідачу вимогу про повернення помилково сплачених коштів протягом 7 (семи) днів з дня отримання даної вимоги на рахунок Позивача за адресою місце проживання Відповідача: АДРЕСА_1 та за адресою фактичного здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2.

06.05.2020 року Представником Позивача було отримано від Відповідача відповідь вих.№0604 від 29.04.2020 року на вимогу про повернення помилково сплачених коштів. В даній відповіді Відповідач зазначав, що не працює у зв`язку з Постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , якою передбачено заборону діяльності та дії карантину до 11.05.2020 року. Також Відповідач зазначає, що станом на день відправлення відповіді не має можливості перевірити інформацію стосовно надходження грошових коштів, оскільки територіально знаходиться за містом та має намір повернутися тільки після закінчення карантину, та/або його послаблення з можливістю працювати в нормальному режимі.

Таким чином, за твердженням Позивача, котре не спростовано Відповідачем та підтверджено наявними матеріалами справи, Позивач звертався до Відповідача з претензією з вимогою щодо повернення отриманих грошових коштів, однак вимоги, зазначені в претензії залишені Відповідачем без виконання.

Вказане і зумовило звернення Позивача з позовом до господарського суду про стягнення з Відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 33 000,00 гри.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач відповідно до квитанцій №P24A248350651C87598 від 17.03.2020 року та №0.0.1652424324.1 від 17.03.2020 перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 33 000,00 грн. з призначенням платежу переказ особистих коштів та покупка лака .

За твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем, відсутні обставини щодо укладення договору у спрощений спосіб та відсутні докази укладення договору, у зв`язку з чим, Позивачем безпідставно (помилково) перераховано на рахунок Відповідачем грошові кошти в сумі 33 000,00 грн.

Як стверджує позивач, що вказані грошові кошти у розмірі 33 000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача помилково, договірних відносин між сторонами не виникало, які були б підставою для перерахування грошових коштів у розмірі 33 000,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами зобов`язальних відносин, на виконання яких могли бути перераховані вказані грошові кошти.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем, у відповідності до вищезазначених приписів процесуального закону, не спростовано належними та достовірними доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 33 000 грн. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

Відповідач у своїх доводах, наведених у Відзиві зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, посилаючись на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року №127/23144/18 та п.1 ч.1 ст. 20 Господарського Процесуального кодексу України в яких зазначається, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 Господарського Процесуального кодексу України, з чого робить висновок, що господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1. ч. 1 ст.20 ПІК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем

Проте посилання Відповідача на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства є безпідставними, з огляду на наступне.

По-перше, Відповідач відкривала рахунок та користувалась ним саме в межах здійснення нею господарської діяльності як фізична особа-підприємець. По-друге, перекази грошових коштів Позивача від на загальну суму 33 300,00 грн. було здійснено на рахунок саме фізичної особи-підприємця Хорошко О.В., по-третє посилання Відповідача на те, що остання отримала вказані грошові кошти не під час здійснення нею підприємницької діяльності суперечать доводам викладеним у відзиві, оскільки зазначені вище кошти були отримані на рахунок фізичної особи-підприємця Хорошко О.В. 17.03.2020, тобто під час ведення господарської діяльності ФОП Хорошко О.В.

Вище встановлені обставини свідчать про відсутність між сторонами договірних зобов`язань, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 33 000 грн., з урахуванням приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті Фізичною особою-підприємцем Хорошко О.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Як вбачається з матеріалів, відповідач не повернув безпідставно отримані кошти у розмірі 33 000 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 16 300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно укладеного договору про надання правової допомоги № 02/04/2020 від 02.04.2020 (надалі - Договір), інтереси Позивача представляє Адвокатське бюро Пронін та партнери (надалі - Адвокатське бюро). Пунктом 3 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 06.05.2020 сторони погодили розмір гонорару та об`єм послуг за виконання доручення Позивача.

02.04.2020 Позивачу виставлено рахунок-фактуру на загальну суму 2800,00 грн. згідно договору № 02/04/2020 від 02.04.2020. Зазначений рахунок оплачено платіжним дорученням №194 від 03.04.2020. в повному обсязі.

06.05.2020 сторони підписали акт надання послуг № 5 від 06.05.2020, що підтверджує надання послуг, сплату коштів та відсутність претензій сторін одна до одної.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 13 500,00 грн. представником позивача до суду документів не додано. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СІТІ ХОЛЛ" витрат на правничу допомогу у сумі 13500,00 грн.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 800,00 грн.

З огляду на вищенаведене, у зв`язку з відсутністю доказів на спростування позовних вимог позивача, а також беручи до уваги наявність листа позивача про повернення помилково перерахованих коштів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 33 000 грн., безпідставно перерахованих коштів.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних у повному обсязі.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СІТІ ХОЛЛ" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СІТІ ХОЛЛ" задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хорошко Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СІТІ ХОЛЛ" (03134, м. Київ, вул. Симиренко, 31, кв. 229; код ЄДРПОУ 42338550) 33 000, 00 грн. основного боргу, 2 800,00 грн. - витрат на правничу допомогу та 2 102,00 грн. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.О. Лиськов