Рішення

від 31.08.2020 по справі 911/1173/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1173/20

товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корпус В, поверх 1, код 34350636)

до

приватного підприємства Техноресурс (08631, Київська обл., Васильківський район, смт Глеваха, вул. Вокзальна, буд. 11, офіс 205, код 30342270)

про стягнення 166734,83 гривень

05.05.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс (далі по тексту - ТОВ Вартіс /позивач) про стягнення з приватного підприємства Техноресурс (далі по тексту - ПП Техноресурс /відповідач) заборгованості за договором від 02.04.2019 № 148/19-ІФ в розмірі 166734,83 гривень, з яких: 134967,38 гривень основний борг, 26206,88 гривень пеня, 4017,11 гривень 3% річних, 1543,46 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення умов договору від 02.04.2019 № 148 відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 134967,38 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2020 позовну заяву ТОВ Вартіс прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1173/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштові відправлення, якими суд неодноразово надсилав за адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також додатково на адресу, яка вказана в реквізитах договору від 02.04.2019 № 148/19-ІФ (Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Гірника, буд. 1-А), були повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відмітками про невручення та за закінченням терміну зберігання.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Проте, відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019 між ТОВ Вартіс (постачальник) та ПП Техноресурс (покупець) укладено договір № 148/19-ІФ (далі - договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти і здійснити його оплату на умовах цього договору (пункт 1.1.) ;

- кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у рахунках-фактурах постачальника (далі - рахунки-фактури), які мають силу специфікації, або в інших додатках до цього договору та визначаються у видаткових накладних (пункт 2.1.) ;

- оплата товару проводиться на умовах передплати та на умовах відстрочення платежу (пункт 3.5.) ;

- передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника вказаний у цьому договорі або в рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати рахунку фактури (пункт 3.5.1.) ;

- при відвантажені товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту отримання товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 3.5.2.) ;

- в платіжному дорученні на оплату товару в призначенні платежу покупець повинен зазначити як підставу оплати цей договір, посилання на його дату та номер. Сторони погодили, що у випадку зазначення покупцем в призначенні платежу іншої підстави, як то рахунок-фактуру, видаткову накладну - постачальник зараховує кошти за цим договором (в тому числі в рахунок оплати несплаченої поставки на дату надходження коштів) (пункт 3.6.) ;

- при передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару: рахунок-фактуру; видаткову накладну або акт прийому-передачі; сертифікат якості за вимогою покупця (пункт 4.1.1) ;

- товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов`язані з ним ризики (пункт 5.2.) ;

- у разі порушення строків оплати за товар та строків приймання товару, указаних в пункті 3.5.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 6.3.) .

Так, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв без заперечень та зауважень обумовлений договором товар на загальну суму 529784,64 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, а саме: від 18.04.2019 № 12158 на суму 300444,54 гривень; від 18.04.2019 № 12159 на суму 13746,72 гривень; від 02.05.2019 № 13600 на суму 62622,00 гривень; від 15.05.2019 № 15292 на суму 152971,38 гривень.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення своїх договірних зобов`язань, свій обов`язок щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково, сплативши 394817,26 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідачем було здійснено наступні оплати:

- 24.04.2019 сплачено 62622,00 гривень призначення платежу - оплата за арматуру згідно рахунку-фактури № 23588 від 22.04.2019;

- 24.04.2019 сплачено 13746,72 гривень призначення платежу - оплата за арматуру згідно рахунку-фактури № 22606 від 18.04.2019;

- 24.04.2019 сплачено 88444,54 гривень призначення платежу - оплата за арматуру згідно рахунку-фактури № 21504 від 15.04.2019;

- 07.05.2019 сплачено 200004,00 гривень призначення платежу - оплата за арматуру згідно рахунку-фактури № 21504 від 15.04.2019;

- 29.08.2019 сплачено 3000,00 гривень призначення платежу - оплата за арматуру згідно рахунку-фактури № 15292 від 15.08.2019.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений відповідачем товар за договором становила 134967,38 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 3.5.1. договору сторони визначили, що передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника вказаний у договорі або в рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати рахунку фактури. Водночас, пунктом 3.5.2. договору передбачено, що при відвантажені товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Разом із цим, п. 3.6. договору передбачено, що в платіжному дорученні на оплату товару в призначенні платежу покупець повинен зазначити як підставу оплати цей договір, посилання на його дату та номер. Сторони погодили, що у випадку зазначення покупцем в призначенні платежу іншої підстави, як то рахунок-фактуру, видаткову накладну - постачальник зараховує кошти за цим договором (в тому числі в рахунок оплати несплаченої поставки на дату надходження коштів).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідач за отриманий товар розраховувався частково та з порушенням строку обумовленого сторонами в договорі.

Таким чином, позивач, з урахуванням п. 3.6. договору, часткові оплати відповідача зараховував в рахунок оплати товару, який передавався відповідачу раніше та не був оплачений вчасно.

Тобто, зарахування грошових коштів отриманих позивачем від відповідача здійснювалося в порядку черговості (на дату отримання таких грошових коштів) в рахунок погашення неоплаченого товару, що був отриманий відповідачем за видатковими накладними згідно договору раніше, що відповідає умовам п. 3.6. договору.

З урахуванням викладеного вище, відповідно до приписів ст. 692 Цивільного кодексу України та умов п. 3.5.2. договору строк оплати за отриманий товар у відповідача є таким що настав.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі не надав, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також не надано.

Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний обома сторонами акт звірки розрахунків, згідно якого відповідач визнав, що заборгованість перед ТОВ Вартіс , станом на 30.09.2019 становить 134967,38 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 134967,38 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 26206,88 гривень пені, розрахованої за загальний період з 29.04.2019 по 21.11.2019, по кожній накладній окремо з урахуванням часткових оплат.

Пунктом 6.3. сторони погодили, що у разі порушення строків оплати за товар та строків приймання товару, указаних в пункті 3.5.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що його здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору та вимог закону, відтак вимога про стягнення пені в сумі 26206,88 гривень підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4017,11 гривень 3% річних розрахованих за загальний період з 29.04.2019 по 21.04.2020 та 1543,46 гривень інфляційних втрат розрахованих за загальний період з травня 2019 року по березень 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що його здійснено арифметично вірно, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у заявленому позивачем розмірі, а саме 4017,11 гривень та 1543,46 гривень відповідно.

Відповідач контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені та додаткових нарахувань не надав, доводи позивача не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з приватного підприємства Техноресурс на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс 134967,38 гривень основного боргу, 26206,88 гривень пені, 4017,11 гривень 3% річних та 1543,46 гривень інфляційних втрат.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2501,02 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства Техноресурс (08631, Київська обл., Васильківський район, смт Глеваха, вул. Вокзальна, буд. 11, офіс 205, код 30342270) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корпус В, поверх 1, код 34350636) 134967,38 гривень основного боргу, 26206,88 гривень пені, 4017,11 гривень 3% річних, 1543,46 гривень інфляційних втрат та 2501,02 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2020.

Суддя Р.М. Колесник