Рішення
від 31.08.2020 по справі 914/898/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020 справа № 914/898/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР , с.Черляни Городоцького району Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙТ ТРЕЙД КОМ , м.Львів,

про стягнення 15'916,25 грн. заборгованості.

Суддя Яворський Б.І.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

СУТЬ СПОРУ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙТ ТРЕЙД КОМ про стягнення 15'916,25 грн. заборгованості за невиконання умов договору поставки № 546997 від 27.03.2019, з яких: 12'000,00 грн. основний борг, 1'359,43 грн. пеня, 156,82 грн. 3% річних та 2'400,00 грн. штраф. У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10'000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 квітня 2020 року справу № 914/898/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2020 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

Приймаючи до уваги запровадження 12.03.2020 та продовження Кабінетом Міністрів України на усій території України карантинних заходів, суд керувався нормами п.4 ч.2 Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким процесуальні строки продовжуються на період карантину в силу закону, а також враховував принцип розумного строку тривалості провадження.

17.07.2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-ІХ), у прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення повернулися до суду з відміткою органу зв`язку про причини невручення за закінченням терміну зберігання . Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Згідно з приписами п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

04.06.2020 позивач подав суду заяву (вх.№19109/20) про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5'255,00 грн. з доказами її надіслання відповідачу.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

27 березня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю КПП Центр та Товариством з обмеженою відповідальністю БР Авто (найменування якого змінено на ТОВ ЛАЙТ ТРЕЙД КОМ ) укладено договір поставки №546997, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати товар та оплатити його на умовах, визначених довором.

Предметом договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів, далі за текстом товар , за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п.1.2 та 2.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору передача товару оформляється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.

Згідно п.5.1-5.3, 5.5 та 5.7 договору загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих постачальником. Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору. Товар передасться, на умовах оплати згідно п. 5.5. даного договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур`єрськими фірмами. Оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) в порядку п.2 ст. 664 Цивільного кодексу України.

У пункті 6.1 та 6.3 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду, а також у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

На виконання умов укладеного договору ТОВ КПП Центр поставило відповідачу обумовлений договором товар, що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною: №FTM00192479/19 від 11.10.2019 на суму 16'000,00 грн. вказана накладна підписана сторонами без зауважень.

Як стверджує позивач, ТОВ ЛАЙТ ТРЕЙД КОМ вартість отриманого товару оплатило частково та з порушенням строків - 03.12.2019 оплатив 4'000,00 грн. (копія банківської виписки знаходиться в матеріалах справи).

На виконання своїх зобов`язань за договором відповідач оплати в повному обсязі не здійснив, відтак, на думку позивача, станом на момент його звернення з позовною заявою заборгованість становила 12'000,00 грн.

Відповідачу 18.02.2020 скеровувались претензія із проханням оплати заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 1'359,43 грн. пені, 156,82 грн. 3% річних та 2'400,00 грн. штрафу, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 546997 від 27 березня 2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар на загальну суму 12'000,00 грн.

Щодо стягнення 1'359,43 грн. пені, 156,82 грн. 3% річних та 2'400,00 грн. штрафу суд зазначає наступне.

У пункті 5.5 та 5.7 договору сторонами передбачено обов`язок покупця здійснити оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів з моменту його отримання. Моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) в порядку п.2 ст. 664 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 6.1 договору сторони погодили розмір та збільшили термін нарахування пені.

Окрім того, у п.6.3 договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1'358,26 грн. та 2'400,00 грн. штрафу.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% відстотків річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 156,57 грн. 3% річних, а не заявлені позивачем 156,82 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 12'000,00 грн. основного боргу, 1'358,26 грн. пені, 2'400,00 грн. штрафу та 156,57 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

CУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №275 від 02.04.2020 на суму 2'102,00 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, оскільки судом встановлено порушення відповідачем умов договору щодо виконання грошових зобов`язань (оплата здійснена частково, при цьому докази поважності причин такого порушення відповідач не подав), то саме неправомірні дії відповідача призвели до виникнення спору. Тому суд вбачає за можливе застосувати ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 2'102,00 грн. покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем 04.06.2020 долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000686 від 08.09.2017, ордеру про надання правничої допомоги, договору про надання правової допомоги №19/5 від 27.12.2019 з додатковою угодою №5 від 30.03.2020 до договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 28.05.2020.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна та інші проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

За змістом ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2019 між позивачем (клієнт) та адвокатським об`єданням ЛЮРЦ укладено договір №19/5 про надання правової допомоги. Предметом договору є зобов`язання по наданню замовнику правові послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. 30.03.2020 сторонами підписано додаткову угоду №5 до означеного договору

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання правничої допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом послуги щодо консультації та підготовки документів правового характеру (позовної заяви та розрахунку заборгованості за договором).

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди до договору сторони визначили, що гонорар (вартість послуг) за підготовку документів та ведення справи у судових органах становить

10'000,00 гривень. Остаточний розмір гонорару (вартість послуг) за ведення справи визначається сторонами у акті виконаних робіт чи іншому аналогічному документі. Оплата гонорару (вартість послуг) здійснюється протягом 20-ти днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт чи іншого аналогічного документу. Клієнт може оплатити гонорар авансом.

Акт приймання-передачі наданих послуг підписаний сторонами 28.05.2020 з визначенням вартості наданих адвокатом послуг у даній справі 5'255,00 грн. У акті приймання-передачі наданих послуг зазначено, що адвокат надав наступну правову допомогу: консультація, опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики, проведення розрахунку заборгованості за договором, підготовка позовної заяви (5 годин витраченого часу).

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, заявник зазначив, що станом на дату подання до суду заяви про відшкодування витрат на правову допомогу гонорар у розмірі 5'255,00 грн. є неоплаченим.

Суд зазначає, що у п.6.5 постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію про наступне: Об`єднана палата не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового стягнення спірних витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що ухвалюючи рішення і постанову у справі в оскарженій частині (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) суди допустили неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статті 126 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень у відповідній частині.

Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу) .

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів ).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати, які підлягають сплаті позивачем за надану йому професійну правничу допомогу в розмірі 5'255,00 грн. повинні бути розподілені, оскільки адвокатське об`єднання та клієнт підписали акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 19/5 від 27.12.2019.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Доказів неспівмірності заявлених витрат суду не подано, із заявами про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач не звертався.

Відтак, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують фактичне надання адвокатських послуг позивачу; право користуватися професійною правничою допомогою передбачене законом; визначена вартість адвокатських послуг пропорційна наданим адвокатом послугам і витраченому часу та отриманому результату. Відповідач повідомлявся про заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу, проте не подав жодних заперечень. Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5'255,00 грн. суд вважає співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. Зазначену правову позицію викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, поклав судовий збір на відповідача, незважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково. При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд також вважає за необхідне застосувати положення ч. 9 ст.129 ГПК України.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 5'255,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙТ ТРЕЙД КОМ (79010, м.Львів, вул. Під Дубом, 7-Б; код ЄДРПОУ 42684754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР (81500, Львівська область, Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, 97; код ЄДРПОУ 38169102) 12'000,00 грн. основного боргу, 1'358,26 грн. пені, 2'400,00 грн. штрафу, 156,57 грн. 3% річних, 2'102,00 грн. судового збору та 5'255,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б.І. Яворський

Дата ухвалення рішення31.08.2020
Оприлюднено01.09.2020
Номер документу91216693
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 15'916,25 грн. заборгованості

Судовий реєстр по справі —914/898/20

Рішення від 31.08.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Яворський Б.І.

Ухвала від 21.04.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Яворський Б.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні