Рішення

від 28.08.2020 по справі 921/421/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/421/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬ-НАФТА", вул. Студинського 2, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача - Фізичної особи-підприємця Земби Петра Франковича, АДРЕСА_1

про стягнення 103 276,00 грн заборгованості з оплати поставленого товару; 2 422,10 грн інфляційних витрат; 15 116,41 грн пені та 2 241,35 грн 3% річних

За участі представників:

Позивача: Петренко Тетяна Борисівна, адвокат

Відповідача: не з`явився

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 28.08.2020 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 23.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬ-НАФТА", смт.Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Земби Петра Франковича, с.Старий Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, про стягнення 103 276,00 грн заборгованості з оплати поставленого товару; 2 422,10 грн інфляційних витрат; 15 116,41 грн пені та 2 241,35 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів №12/19-Т від 07.06.2019, що зумовило виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі, а також нарахування пені згідно умов договору, 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.07.2020 на 09:30 год; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення зазначеної ухвали, але не пізніше 10.07.2020; запропоновано позивачу подати відповідь на відзив (у разі отримання відзиву) згідно вимог ст.ст.166, 251 ГПК України.

16.07.2020 судом відкладено розгляд справи на 28.08.2020 року на 11:00 год, про що учасників справи належним чином повідомлено відповідно до вимог статей 120, 121, 216 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 28 . 08.2020 заявлені вимоги повністю підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково зазначила, що заявлена до стягнення заборгованість станом на час розгляду справи відповідачем не погашена.

В судові засідання 16.07.2020 та 28.08.2020 представник відповідача не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався; заяви процесуального характеру від останнього не надходили.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також додатково заслуховує їх усні пояснення; - сторін про дату, час та місце проведення судових засідань 16.07.2020 та 28.08.2020 судом належним чином та своєчасно повідомлено; - участь представників сторін в судовому засіданні 28.08.2020 обов`язковою не визнавалась, а доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

- 07 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬ-НАФТА" (як Постачальником) та Фізичною особою-підприємцем Зембою Петром Франковичем (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №12/19-Т (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а покупець зобов`язався прийняти такий Товар та сплатити на користь Постачальника його вартість.

Згідно п.1.2. Договору асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки, сторона, яка здійснює транспортування товару, та інші необхідні для поставки партії Товару дані визначаються у Додаткових угодах, рахунках фактурах та/або в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання Покупцем на умовах даного Договору. До додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюється видаткова накладна на Товар та /або акт приймання-передачі Товару, підписані Сторонами.

Загальна кількість товару по даному Договору становить суму кількості поставленого Товару протягом дії даного Договору, згідно видаткових накладних Постачальника (п.1.3 Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що поставка Товару за цим Договором здійснюється на базисних умовах "СРТ" (транспортом Перевізника на станцію/пункт призначення Покупця за рахунок Постачальника).

Згідно п.2.5. Договору моментом виконання Постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару, вважається факт підписання видаткової накладної уповноваженими представниками Сторін.

В п.п.4.2, 4.3 Договору сторони передбачили, що оплата Товару здійснюється у національній валюті протягом 1 (одного) календарного дня з дати виставлення рахунку-фактури шляхом 100% попередньої оплати вартості відповідної партії поставки Товару згідно рахунку-фактури, у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

У випадку ненадходження повної оплати за відвантажений товар протягом 10 календарних днів з дати відвантаження товару, та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання (п.5.4 Договору).

Пунктами 9.1, 9.2 Договору визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31 грудня 2019 року. У випадку, якщо жодна зі Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за один календарний місяць до його закінчення, даний Договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання за договором поставки, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказує позивач, за усною домовленістю між сторонами Договору, ТОВ "ТЕРНОПІЛЬ-НАФТА" поставило відповідачу товар на загальну суму 266 016,78 грн без передоплати згідно видаткових накладних:

- №181 від 25.09.2019 року на загальну суму 178 212,78 грн, в т.ч. ПДВ 29702,13 грн;

- №236 від 29.11.2019 року на загальну суму 87 804,00 грн, в т.ч. ПДВ 14634,00 грн.

Зазначені видаткові накладні містять підписи представників сторін, скріплені печатками юридичних осіб. Зауважень чи інших застережень щодо якості товару чи його кількості матеріали справи не містять.

Поряд з цим, відповідач оплатив отриманий Товар лише частково, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 103 276,00 грн, що зокрема, підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 07.06.2019 по 29.11.2019, який підписаний уповноваженими представниками Постачальника і Покупця.

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ "ТЕРНОПІЛЬ-НАФТА" направлено ФОП Зембі П.Ф. претензію №19/05/2 від 19.05.2020 року з вимогою виконати належним чином зобов`язання за Договором та перерахувати на його рахунок заборгованість у розмірі 103 276,00 грн. Проте відповідач направлену на його адресу претензію залишив без задоволення, заборгованість в сумі 103 276,00 грн не сплатив, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи суду не подав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Земби Петра Франковича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬ-НАФТА" 103 276,00 грн заборгованості з оплати поставленого товару підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань .

Згідно ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за товар, отриманий згідно вищеперелічених видаткових накладних на виконання Договору поставки нафтопродуктів №12/19-Т від 07.06.2019, позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 2422,10 грн інфляційного збільшення суми боргу за період з 04.10.2019 по 26.11.2019 та 2241,35 грн 3% річних за період з 26.09.2019 по 18.06.2020 (з урахуванням сум, сплачених відповідачем в погашення боргу).

Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 2422,10 грн інфляційних витрат та 2241,35 грн 3% річних , а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст.546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

Як вже зазначалось вище, у п.5.4 Договору сторони передбачили, що у випадку ненадходження повної оплати за відвантажений товар протягом 10 календарних днів з дати відвантаження товару, та з урахуванням ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за товар, на підставі наведених вище положень Договору, позивачем за періоди з 06.10.2019 по 05.04.2020 та з 10.12.2019 по 09.06.2020 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 15 116,41 грн пені (виходячи із суми заборгованості та строків оплати окремо по кожній видатковій накладній).

Перевіривши надані позивачем розрахунки заявленої до стягнення пені, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 15 116,41 грн пені , а позов в даній частині також підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Земби Петра Франковича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬ-НАФТА" (вул. Студинського 2, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, код 40333304) - 103276,00 грн заборгованості з оплати поставленого товару, 2422,10 грн інфляційних витрат; 15116,41 грн пені, 2241,35 грн 3% річних та 2102,00 грн в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2020 року.

Суддя С.Г. Стопник