Ухвала від 26.08.2020 по справі 915/2101/19

УХВАЛА

26 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/2101/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представників учасників справи

позивача - Лисенко В.О.,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020

(головуючий суддя Головей В.М., судді Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020

(суддя Коваль С.М.)

у справі № 915/2101/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

про стягнення 16 094 248,61 грн, пені - 4 283 315,87 грн, 3% річних - 1 915 108,75 грн, інфляційних втрат - 5 991 686,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія, позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 16 094 248,61 грн, пені 4 283 315,87 грн, 3% річних 1 915 108,75 грн, інфляційних втрат 5 991 686,57 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.12.2019).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу природного газу №5168/1617-ТЕ-22 від 10.10.2016 не розрахувався своєчасно в повному обсязі у встановлені договором строки за отриманий природний газ.

2. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.04.2020) позовні вимоги Компанії задоволені частково.

Стягнуто з Товариства на користь позивача 16 094 248,61 грн основного боргу, 428 331,59 грн пені, 1 915 108,75 грн - 3% річних, 5 991 686,57 грн суму, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 212 132,70 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Повернуто Компанії з державного бюджету України 50 % судового збору у сумі 212 132,70 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.2. Судові рішення мотивовано наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку Товариства та обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

2.3. Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції згідно із п.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшив її розмір, скориставшись правом суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення. З таким висновком погодився апеляційний господарський суд. У зазначеному аспекті суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Згідно з довідкою про стан розрахунків бюджетними установами та організаціями заборгованість за спожиту теплову енергію за період (грудень 2016 - березень 2019 року) перед Товариством складала: листопад 2016 року 3 237 284,42 грн, січень 2017 року 7 282 469,27 грн, лютий 2017 року 10 253 537,37 грн, березень 2017 року 4 888 363,74 грн, січень 2018 року 6 060 519,79 грн, лютий 2018 року 4 339 045,24 грн, березень 2018 року 5 383 352,08 грн, листопад 2018 року 5 010 161,15 грн, січень 2019 року 11 300 633,66 грн, лютий 2019 року 8 976 865,01 грн, березень 2019 року 7 336 476,30 грн.

Станом на 31.03.2019 заборгованість споживачів теплової енергії перед товариством складає 126 549 685,97 грн, значна частка якої - це заборгованість населення, а саме 103 678 440,50 грн - фізичні особи та 22 871 245,47 грн юридичних осіб (ЖБК, ОСББ, промисловість, бюджет, релігійні організації).

Крім того, порушення відповідачем зобов`язання сталося також внаслідок непогашення державним підприємством "Енергоринок" заборгованості за відпущену товариством за договором №495/02 від 28.04.2001 електроенергію. Станом на 31.12.2016 заборгованість державного підприємства "Енергоринок" перед Товариством складала 49 497 400,92 грн, на 31.12.2017 - 56 761 690,32 грн, на 31.12.2018 - 60 746 174,80 грн.

Товариство не має змоги стягнути вказану суму заборгованості ні в порядку досудового врегулювання спору, ні в судовому порядку, оскільки розпорядження коштами, що накопичуються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснюється виключно Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в межах своїх повноважень шляхом затвердження постанов, якими встановлюється алгоритм розподілу коштів.

За даними звіту про фінансові результати за 2016 року Товариство зазнало збитку за звітний період у розмірі 59 114 000,00 грн, за 2017 рік - 57 292 000,00 грн, за 2018 рік - 38 302 000,00 грн, при тому, що статутний капітал становить 62 513 000,00 грн, а це свідчить про реальну загрозу банкрутства ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".

Оцінивши доводи відповідача та надані ним документи, відхиливши заперечення Компанії щодо необґрунтованості зменшення розміру пені, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені, заявленої позивачем, до 90%.

При цьому суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що враховує також і заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 5168/1617-ТЕ-22 від 10.10.2016 (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ не сплачена у повному обсязі); позивач належить до державного сектору економіки, а доказів, які б вказували на імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань саме відповідачем, матеріали справи не містять.

Суд взяв також до уваги, що позивач крім заявлених штрафних санкцій застосував до відповідача такий вид відповідальності як стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючися з вищезазначеними рішенням та постановою в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 3854984,28 грн, Компанія звернулася до Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача зазначені грошові кошти, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені Компанією судові витрати.

В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

У зазначеному аспекті скаржник стверджує, що всупереч висновкам, викладеним у цій постанові, суди попередніх інстанцій не врахували майновий стан Компанії, а саме, його податковий борг, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача.

Крім того, суди не врахували висновки Верховного суду, викладені у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, оскільки зменшення пені на 90% нівелюватиме саме значення пені як відповідальність за порушення грошових зобов`язань.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог позивача та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

В цілому доводи відповідача ґрунтується на висновках, відображених у судових рішеннях, які оскаржуються.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.2. Скаржник оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у стягненні пені.

4.3. Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд зазначає, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, встановивши, що відповідач є комунальним підприємством, а отриманий за спірним договором природний газ ним використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, яке має значну заборгованість за спожиті послуги, внаслідок низького рівня оплат. Також суди встановили наявність доказів перебування відповідача у тяжкому фінансовому стані. При цьому суди, врахувавши необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, встановили відсутність доказів, які свідчать про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача.

4.4. У постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (на яку покликається позивач як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі) Верховний Суд зазначив, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін, що й зробили суди в цій справі. Зміст цієї постанови свідчить, що попередні судові інстанції дійшли висновку, що майновий стан позивача впливає на баланс інтересів сторін у спорі зі справи №908/1453/14 і його необхідно врахувати, щоб запобігти настанню негативних наслідків для сторін.

4.5. У постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 Верховний Суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50% за прострочення оплати за договором постачання природного газу. При цьому суд покликався на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

4.6. Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 справі №908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі №918/116/19, є безпідставними, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосування ст. 233 ГК України, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

При цьому, Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами інтересів позивача, зокрема, незгоди з оцінкою майнового стану позивача, оскільки вони стосуються не підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи.

4.7. Враховуючи зазначене, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то Суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову та рішення, ухвалені у цій справі.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020 у справі №915/2101/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

О. Кролевець