Рішення

від 27.08.2020 по справі 145/915/20

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

"27" серпня 2020 р. 145/915/20

2-о/145/72/2020

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Мазурчака А. Г. ,

при секретарі Мигдальській Н.М.,

за участі заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на окупованій території,

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка селища Хонтауське Джамбульської області померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Феодосія Автономної Республіки Крим.

Рішення відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України просить допустити до негайного виконання.

Заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Феодосія Автономної Республіки Крим померла ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 0524587500:01:001:0073 площею 3,9706 га для ведення товарного -сільськогосподарського виробництва на території Шершнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 06 листопада 2012 року, посвідчений секретарем Шершнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яким вищезазначену земельну ділянку заповіла йому.

На час відкриття спадщини заповіт не змінено і не відмінено.

Він бажає оформити спадщину, однак перешкодою для цього є та обставина, що документ про її смерть видано Феодосійським міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим, але зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України, тому документ вважається незаконним.

Проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 не видається за можливе навіть в будь-якому органі РАЦС на території підконтрольній українській владі, оскільки відсутній документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт її смерті.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав.

Представник заінтересованої особи Тиврівського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, подав суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутності, заперечень та зауважень по справі не має.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Судом встановлено, що, як вбачається зі Свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Феодосія республіки Крим.

06.11.2012 року ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Отже, Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 14.01.2017 р. видане Департаментом ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим, не створює правових наслідків.

Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд враховує те, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановленим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 76-82, 89, 263, 264, 265, 268, 273, 315, 317, 319, 354, 430 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка селища Хонтауське Джамбульської області померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Феодосія Автономної Республіки Крим.

Рішення допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 27.08.2020 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Суддя: Мазурчак А. Г.