ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 362/848/20
Провадження № 2/362/1397/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Шевченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) САБІАЛ про стягнення грошових коштів за договором позики,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ САБАІЛ на його користь 480 000 гривень наданої позики та сплачений судовий збір у розмірі 4800 гривень.
В обґрунтування позову зазначав, що 10 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТзОВ САБАІЛ був укладений договір № 10/11/2017 про надання поворотної фінансової допомоги (позики). Згідно до статті 1 укладеного договору № 10/11/2017 про надання поворотної фінансової допомоги позивач надає відповідачу позику у вигляді поворотної грошової допомоги, а відповідач зобов`язується цю позику повернути позикодавцеві у строк та на умовах, передбачених цим Договором. Пунктом 2.1. передбачено, що поворотна фінансова допомога має бути надана в сумі 480 000 гривень протягом 30 календарних днів із дати підписання Договору того сторонами. Позивачем була надана відповідачу вказана сума, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та не повернув позивачу отриману суму позики
Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.03.2020 року відкрито позовне провадження та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.35-36).
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, до суду від позивача надійшло клопотання, в якому просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення судом заочного рішення у справі не заперечував (а.с. 51).
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, від генерального директора ТОВ САБАІЛ на адресу суду надійшов письмовий відзив в якому вони визнають, що отримали кошти від позивача, але у зв`язку з частковим зупиненням своєї діяльності внаслідок введеного карантину не має можливості повернути позику, але вони вживають всіх заходів для виконання своїх зобов`язань (а.с.45).
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 10 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ САБАІЛ був укладений договір № 10/11/2017 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (а.с.5, 24).
Згідно до статті 1 укладеного договору Позивач (Позикодавець) надає Відповідачу позику у вигляді поворотної грошової допомоги, а Відповідач (Позичальник) зобов`язується тю позику повернути Позикодавцеві (Позивачеві) у строк та на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога має бути надана в сумі 480 000 гривень протягом 30 календарних днів із дати підписання Договору того сторонами.
Пунктом 2.3. цього Договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем на користь Позичальника шляхом перерахування коштів на
того поточний рахунок.
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що строк повернення наданих коштів встановлюється моментом вимоги Позикодавця про повернення, але на загальний
строк, який не має бути більшим ніж 12 календарних місяців. ?
На виконання умов п.2.1. Договору поворотна фінансова допомога була надана Позивачем шляхом безготівкового перерахуванням коштів на поточний рахунок Відповідача чотирма платежами: платіж на суму 25 000 гривень перераховано на користь позичальника 10.11.2017 року; платіж на суму 100 000 гривень перераховано на користь позичальника 22.11.2017 року; платіж на суму 210 000 гривень перераховано на користь позичальника 23.11.2017 року; платіж на суму 145 000 гривень перераховано на користь позичальника 23.11.2017 року (а.с.6, 25).
Таким чином, станом на 23.11.2017 року позивач передбачені п.п.2.1., 2.3. умови Договору виконав повністю.
Виходячи із умов п. 2.4. Договору встановлено, що строк повернення наданих коштів встановлюється моментом вимоги Позикодавця про повернення, але на загальний строк, який не має бути більшим ніж 12 календарних місяців (а.с.5).
17 січня 2020 року позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 16 ЦПК України було направлено претензію з вимогою про повернення суми позики у розмірі 480000, (а.с.7, 26), яка відповідачем була не виконана, що підтверджується відповіддю на претензію (а.с.8, 27).
Згідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. А згідно з ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За таких обставин будь-яка обіцянка позикодавця надати позику в майбутньому не має юридичного значення, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника (частина друга статті 1047 ЦК України).
Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, за своєю суттю Договір позики про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046,1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-63 цс13 та від 02.07.2014 р. у справі № 6-79цс14.
Враховуючи, що у судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів установлено, що ТОВ САБІАЛ взяте на себе зобов`язання за укладеним із ОСОБА_1 договором позики не виконав, взяті у борг кошти в обумовлений договором строк не повернув, будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання ним умов договору позики, суд вважає, що позовні вимоги із ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами вирішується за правилами ст. 141 ЦПК України, стягнувши суму судового збору у розмірі 4800 гривень з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 525, 526, 533, 549, 611, 612 625, 1046, 1050 ЦК України, статтями 12, 13, 76-79, 81, 82, 44, 141, 247, 258, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю САБІАЛ про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю САБАІЛ на користь ОСОБА_1 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень наданої позики.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю САБАІЛ на користь ОСОБА_1 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю САБАІЛ , ідентифікаційний код юридичної особи 41565110, адреса місце знаходження: Київська область, м. Васильків, вул. 1-го Травня, 12.
Текст рішення виготовлений 14.08.2020 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко
Суд | Васильківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 10.08.2020 |
Оприлюднено | 02.09.2020 |
Номер документу | 91221099 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Васильківський міськрайонний суд Київської області
Лебідь-Гавенко Г. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні