Рішення

від 31.08.2020 по справі 400/2184/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 р. № 400/2184/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛ ХАУС", вул. Іванова, 21, м. Миколаїв, 54046 про:накладення арешту на кошти та інші цінності для стягнення податкового боргу у сумі 104950,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі-позивач), звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛ ХАУС" (далі-відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку достатні для погашення боргу підприємства на користь держави в сумі 104950,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

Відповідач відзив на позов не надав. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач має податковий борг у сумі 104950,30 грн., та у зв`язку з відсутністю зареєстрованого майна у відповідача (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) просить накласти арешт на кошти, що знаходяться в банках достатніх для погашення боргу підприємства.

Так, відповідно пп. 14.1.174 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року (справа №804/4273/13-а).

Пунктом 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

П. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Таким чином, положеннями податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позивачем наданими суду доказами підтверджено факт наявності у відповідача податкового боргу, як і факт того, що у позивача відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позивач надав первинні документи та розрахунок податкової заборгованості, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості у сумі 104950,30 грн.

Позивач надав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, які свідчать про відсутність майна у відповідача.

Разом з тим, відповідач має відкриті банківські рахунки:

НОМЕР_1 у АТ СБЕРБАНК , МФО 320627.

НОМЕР_2 у ПуАТ КБ АКОРДБАНК МФО 380634.

НОМЕР_3 у АТ СБЕРБАНК , МФО 320627.

НОМЕР_4 у АТ СБЕРБАНК , МФО 320627.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 12, 19, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 43144729) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛ ХАУС" (вул. Іванова, 21, м. Миколаїв, 54046, ідентифікаційний код 41124449) задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛ ХАУС" (вул. Іванова, 21, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 41124449), що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу в розмірі 104950,30 грн. (сто чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень 30 копійки) на користь держави.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник