Постанова

від 31.08.2020 по справі 300/805/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/805/20 пров. № А/857/8857/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Вест на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі за його позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Микитюк Р.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 23 червня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Реал-Вест (далі - ТОВ Реал-Вест ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС) № 1441180/37408793 від 20 січня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної (далі - ПН) № 2 від 11 грудня 2019 року та зобов`язатиДержавну фіскальну службу України (далі - ДФС) зареєструвати ПН № 2 від 11 грудня 2019 рокуу Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 300/805/20, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову було відмовлено.При цьому суд першої інстанції виходив із того, що мотиви позивача з приводу необґрунтованості прийнятого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної підстав позову не обґрунтовують, оскільки правомірність зупинення реєстрації податкової накладної не належать до предмету заявленого позивачем позову. Оскаржуване рішенняприйняту у зв`язку із ненаданням платником документівдля підтвердження розрахунків позивача з покупцем. Тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У апеляційній скарзі ТОВ Реал-Вест просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позову повному обсязі.Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконання вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК) ним було складено ПН №2 від 11 грудня 2019року на загальну суму 89605,22 грн, у т.ч. ПДВ 14934,20 грн та подано на реєстрацію у ЄРПН.

Квитанцією від 28 грудня 2019року №9315920638 (далі - Квитанція) реєстрація ПН була зупинена та зазначено ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .При цьому не було вказано копії яких саме документів слід надати.

Позивачем було подано контролюючому органу копії документів на підтвердження здійснення вказаної торгової операції, а саме договір поставки №51/2019 від 19 вересня 2019року, який укладено між ТОВ Гюалос (Постачальник) та ТОВ Реал-Вест (Покупець), видаткову накладну №4507 від 11 грудня 2019року, платіжне доручення №86 від 05 грудня 2019року, якими підтверджується факт купівлі ТОВ Реал-Вест товару Скло поліроване 4мм та товарно-транспортні накладні від 11 грудня 2019року№4507, №111219-2 на підтвердження доставки товару.

Проте, рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДФС від 20 січня 2019року №1441180/37408793 у реєстрації ПНвідмовлено у зв`язку із ненадання платником копій розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків , довідкова інформація Не надано платіжне доручення, банківську виписку для підтвердження розрахунків ТОВ Реал-Вест з покупцем .

На переконання апелянта, при складанні Квитанції не було дотримано норми пункту 201.16 статті 201 ПК, пунктів 13, 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 21 лютого 2018 року за №117 (надалі - Порядок №117), оскільки відповідачем у Квитанції не зазначено конкретного чіткого критерію ризиковості, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної, на підставі яких було здійснено зупинення їх реєстрації, зазначено лише загальне посилання на відповідність ПН критеріям ризиковості, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, що обмежиломожливості ТОВ Реал-Вест подати належний перелік документів, який необхідний для розблокування реєстрації ПН.

Окрім того, апелянт з посиланням на приписи підпункту 187.1 статті 187 ПК звертає увагу апеляційного суду на те, що станом на момент реєстрації ПН законодавство не встановлювало обов`язковість одночасної наявності оплати та передачі товару.

Додатково товариство акцентує увагу на порушення судом першої інстанції приписів процесуального права, оскільки TOB Реал-Вест не отримувало відзиву на позов від відповідачів, однак такий було враховано при ухваленні оскаржуваного судового рішення, чим позбавлено позивача права подати відповідь на відзив.

Відзив на апеляційну скаргу позивача ГУ ДФС не подано.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявністьпідстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 02 жовтня 2019 року між позивачем (Продавець) та TOB ЕТК ЕНЕРГО МІСТ (Покупець) було укладено договір поставки № 1021019-01 на виконання умов якого та з урахуванням приписів пункту 187.1 статті 187 ПК позивачем було офомлено ПН № 2 від 11 грудня 2019 року на загальну суму 89605,22 грн, у т.ч. ПДВ 14934,20 грн, яку подано на реєстрацію в ЄРПН.

Відповідно до Квитанції від 28 грудня 2019 року реєстрацію ПН № 2 від 11 грудня 2019 року контролюючим органом було зупинено відповідно до пункту 201.16статті 201 ПК з огляду на те, що така відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН.

На підтвердження здійснення спірної господарської операції позивач надав договір поставки № 51/2019 від 19 вересня 2019 року, який укладено між ТОВ Гюалос (Постачальник) та ТОВ Реал-Вест (Покупець), видаткову накладну № 4507 від 11 грудня 2019 року, платіжне доручення № 86 від 05 грудня 2019 року, якими підтверджується факт купівлі ТОВ Реал-Вест товару Скло поліроване 4мм та товарно-транспортні накладні від 11 грудня 2019 року № 4507, № 111219-2 на підтвердження доставки товару.

Однак, оспорюваним рішенням № 1441180/37408793 від 20 січня 2020 року комісії ГУ ДФС у реєстрації ПН № 2 від 11 грудня 2019 року ТОВ Реал-Вест було відмовлено у зв`язку із ненаданням розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, а саме не надано платіжне доручення, банківську виписку для підтвердження розрахунків ТОВ Реал-Вест з покупцем.

ТОВ Реал-Вест не погодилося із вказаним рішенням відповідача про відмову у реєстрації ПН № 2 від 11 грудня 2019 року та звернулося до адміністративного суду із цим позовом за захистом своїх прав.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно із підпунктом 187.1. статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10. статті 201 ПК встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до приписів пункту 74.2 статті 74 ПК в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. (пункт 74.3 статті 74 ПК).

Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1246) зазначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Як передбачено пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації.

Згідно із пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

У квитанції від 28грудня2019 року № 9315920638 зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК реєстрація ПН№ 2 від 11 грудня 2019 року в ЄРПН зупинена у зв`язку із тим, що така відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на час виникнення спірних правовідносин був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 11653 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):

1)податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складеноподаткову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;

значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою:

D= S/T,

де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами;

T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку вподаткових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування;

значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою:

P = Pм х 1,4,

де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування;

Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.

Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;

4) уподатковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно зУКТЗЕДта/або послугою за кодом згідно зДержавним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

Пунктом 4 Порядку № 11653 передбачено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених упункті 3цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Згідно із пунктом 5 Порядку № 11653 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстріподаткову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У відповідності до пункту 6 Порядку № 11653 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складеноподаткову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 вказаного порядку передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Приписами пункту 11 Порядку № 11653 встановлено, що у квитанції про зупинення реєстраціїподаткової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

У листі № 1962/99-99-29-01-01 від 07 серпня 2019 року ДФС визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій.

Підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку передбачено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 іпункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.

На переконання апеляційного суду, слід погодитися із апелянтом у тому, що за таких обставин контролюючий орган у квитанції мавби чітко зазначити не лише конкретний вид критерію, що передбачений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв, а і відповідне рішення про внесення позивача до переліку ризикових платників.Разом із тим, відповідно до матеріалів справивідповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до ПН, а не до платника податку - позивача.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що надані позивачем на власний розсуд контролюючому органу первинні документи на обґрунтування реальності спірної господарської операції оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 складення, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Одночасно апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН прямо залежить від чіткого формулювання контролюючим органом конкретних вимог щодо необхідності такого подання. Нечітке формулювання контролюючим органом підстав для зупинення реєстрації ПН № 2 від 11грудня 2019 року позбавило можливості позивача визначити вичерпний перелік документів, достатній для такої реєстрації.

У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18 було вказано, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок, як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

При цьому апеляційний суд наголошує, що первинним об`єктом судового дослідження у справі, що розглядається, є обставини, за яких контролюючий орган вчинив дії щодо зупинення реєстрації ПН № 2 від 11 грудня 2019 року, а відтак прийняв рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій, конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваного рішення.

Слід наголосити на тому, що головною рисою актів індивідуальної дії є їхня гранична чіткість, яка проявляється у чіткому формулюванні конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою індивідуальних питань, що виникають у сфері правозастосування; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, рішення контролюючого органу про зупинення ПН № 2 від 11 грудня 2019 року не відповідає наведеним вимогам щодо чіткості, зрозумілості, відповідності нормам чинного законодавства, а отже не може вважатися обґрунтованим, що свідчить про його протиправність.

Відтак, з огляду на протиправність рішення про зупинення реєстрації ПН № 2 від 11 грудня 2019 року, не може вважатися правомірним і рішення комісії ГУ ДФС від 20 січня 2020 року№ 1441180/37408793 про відмову в реєстрації цієї ПН у ЄРПН, яке прийняте з огляду на невиконання платником податків йог вимог.

Пунктом 19 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У пункті 20 Порядку № 1246 вказано, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на викладене та з урахуванням зазначених висновків апеляційного суду,позовні вимоги ТОВ Реал-Вест щодо зобов`язання ДФС зареєструвати ПН № 2 від 11 грудня 2019 року у ЄРПН є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішення цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішення, таким обставинам. Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та задовольнити позов ТОВ Реал-Вест повністю.

На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України Про судовий збір та Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС на користь ТОВ Реал-Вест сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збіру сумі 2102 + 3153 = 5255 грн.

Вирішуючи питання про можливість відшкодування позивачу за рахунок суб`єкта владних повноважень витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Питання судових витрат під час розгляду та вирішення адміністративної справи регламентовано статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС встановлено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що хоча витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави), законом все ж передбачено їх розподіл між сторонами за результатами розгляду справи.

Оцінюючи правомірність вимог ТОВ Реал-Вест щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

На виконання вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України ТОВ Реал-Вест`суду було надано договір № Ю-25/03-02 про надання правової (правничої) допомоги від 25березня 2020 року між позивачемта адвокатськимбюро Андрія Устінського , акт надання послуг № 1 від 30 березня 2020 року та акт надання послуг № 2 від 20 липня 2020 року з описом наданих адвокатських послуг та їх вартістю, а також платіжне доручення № 130 від 07 квітня 2020 року на суму 4000 грн про проведення оплати таких послуг..

Виходячи із приписів частин 6 і 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності будь-яких обґрунтованих застережень щодо розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу зі сторони відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що такі належним чином підтверджені та підлягають відшкодуванню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, на користь позивача ТОВ Реал-Вест слід стягнути з відповідача ГУ ДФС, як суб`єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань 4000 грн.понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Вест задовольнити.

Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 300/805/20 та позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 1441180/37408793 від 20 січня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної№ 2 від 11 грудня 2019 року та зобов`язатиДержавну фіскальну службу Українитаку зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Вест (код ЄДРПОУ 37408793, 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Є.Коновальця, 147/126) сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн та 4000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області(код ЄДРПОУ 39394463, 33028, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20).

Постанова набирає законної силиз дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко