Рішення

від 25.08.2020 по справі 323/314/20

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/314/20

Провадження № 2/323/249/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

-головуючої судді - Гуцал О.П.,

-при секретарі - Закладній А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 19.12.1995 року по 25.06.2001 року позивач був офіційно працевлаштований на державному комерціціалізованому підприємстві Пролісок . У розпорядженні підприємства знаходились будівлі комплексу (нерухоме майно майнового комплексу), до складу якого входили: деревоцех літ. Д , службова прибудова літ. д , майстерня літ. Г , навіс тіньовий літ. Н-т , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У 2001 році вказане підприємство було збитковим та мало заборгованість по заробітній платі перед працівниками, у тому числі і перед позивачем. У 2005 році вказане підприємство юридично припинило своє існування у зв`язку із банкротством за судовим рішенням. Однак ще у 2001 році позивачу в рахунок заборгованості по заробітній платі було передано у власність вказаний комплекс (нерухоме майно майнового комплексу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Документи про цей факт були знищені під час пожежі у цеху. У зв`язку з цим позивач не міг оформити належним чином право власності на вказане нерухоме майно у відповідних органах. 16 листопада 2000 року позивач отримав свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, а також став на облік платника податків. Починаючи з 2001 року позивач почав відкрито та добросовісно володіти вказаним комплексом будівель та почав займатися підприємницькою діяльністю з виготовлення виробів з деревини. З цією метою позивач закупив відповідне обладнання, сировину та розмістив їх у вказаних цехах. Позивачем було укладено договір від 01.07.2001 № 130 з ВАТ Запоріжжяобленерго про постачання електричної енергії, який був переукладений 01.11.2003 року та наразі чинний по цей день. До вказаного договору укладалась додаткова угода від 01.10.2005 року № 2 та від 01.04.2006 року №3. Позивач відкрито, добросовісно і безперервно володіє вказаним майном. Протягом більш ніж 20 років позивач працює майстром з виготовлення виробів з деревини за цією адресою у цих цехах, його знають майже усі жителі міста Оріхова, оскільки так чи інакше зверталися до нього для замовлення виробів з деревини. Відповідно до довідки КП Імпульс Пологівської районної ради від 28.12.2019 № 125 відомості про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості (комплекс, нерухоме майно майнового комплексу), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 - відсутні. Тобто увесь час вказане майно не було зареєстровано та юридично нікому не належало, однак позивач ним володів та дбав за ним як за своїм власним. Протягом зазначеного періоду часу ніхто не пред`являв до позивача претензій щодо володіння цим майном, в тому числі і Оріхівська міська рада, так як посадові особи знали про факт володіння позивача цим майном. З урахуванням зазначеного позивач просить суд визнати за ним право власності на вищевказане нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

25.03.2020 року до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Ухвалою суду від 25.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду, витребувано в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно інформаційну довідку про право власності на спірне нерухоме майно.

Крім цього, ухвалою суду від 28.04.2020 року витребувано у Оріхівській районній державній адміністрації Запорізької області копію реєстраційної справи Державного комерціціалізованого підприємства Пролісок в частині копій судових рішень про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи та про визнання юридичної особи банкрутом, у Державного архіву Запорізької області та Відділу архіву та цивільного захисту населення Оріхівської райдержадміністрації (у разі наявності) - копії документів щодо перебування на балансі Державного комерціціалізованого підприємства Пролісок об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_1 ; копії документів щодо погашення Державним комерціціалізованим підприємством Пролісок заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 шляхом передачі у власність майна.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує на підставах, вказаних в позові. Позивач в судовому засіданні 28.04.2020 року підтримав позовні вимоги та пояснив, що всі документи щодо передачі йому вказаного нерухомого майна знищені під час пожежі. Раніше комплекс нерухомого майна складався із більшої кількості будівель, та мав адресу: АДРЕСА_3 . Однак ці будівлі були поділені між працівниками підприємства та його частині будівель присвоєно адресу: АДРЕСА_3 .

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 працював в Державному комерціціалізованому підприємстві Пролісок з 19.12.1995 року по 25.06.2001 року, що підтверджується показами свідків та даними трудової книжки, яка є частково знищеною під час пожежі.

Державне комерціціалізоване підприємство Пролісок припинено 08.07.2005 року за судовим рішенням, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також ухвала Господарського суду Запорізької області від 06.04.2005 року..

З 20.11.2000 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою про взяття на облік платника податків.

Міський голова Оріхівської міської ради направив начальнику РЕМ лист від 15.03.2001 року №216, в якому попросив підключити столярний цех ДКП ІНФОРМАЦІЯ_1 , енергоспоживання якого буде проводитись самостійно і повністю оплачуватися. На вказаному листі містяться резолюції про дозвіл оформити договір на ЧП ОСОБА_1

25.05.2001 року начальник Оріхівського РЕМ направив ЧП ОСОБА_1 технічні умови на зовнішнє енергопостачання об`єктів, належних ЧП в АДРЕСА_3 .

Згідно до акту від 19.06.2001 року, складеного інспектором електричних мереж Оріхівського РЕМ ВАТ Запоріжжяобленерго на ПП ОСОБА_2 , інспектор прийняв на облік (після передачі від ДКП Пролісок ) лічильник. Всі документи для укладення договору з Оріхівським РЕМ надані в повному обсязі.

01.07.2001 року між ПП Рєпіним та Оріхівським РЕМ було укладено договір на постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_3 (майстерня).

01.11.2003 року між ОСОБА_1 та ВАТ Запоріжжяобленерго було укладено договір №130 про постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_3 . До вказаного договору уклала далися додаткові угоди від 01.10.2005 року, 01.04.2006 року.

01.01.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ Запоріжжяелекропостачання укладено акт звірки взаєморозрахунків по договору № 0130 про постачання е/е.

Згідно до інформаційної довідки КП Імпульс Пологівської районної ради від 28.12.2019 року №125, відомості про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

На замовлення ОСОБА_1 КП Імпульс Пологівської районної ради 28.09.2018 року було виготовлено технічний паспорт на нежитлові будівлі комплексу (нерухомого майна майнового комплексу) за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно даних вказаного технічного паспорту вказаний комплекс нерухомого майна складається із наступних об`єктів: деревоцех літ. Д площею 130,5 кв.м., службова прибудова літ. д площею 17,6 кв.м., майстерня літ. Г площею 93,6 кв.м., навіс тіньовий літ. Н-т площею 50,6 кв.м.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №207661763 від 27.04.2020 року, відомості про право власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №207661872 від 27.04.2020 року, право власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 28.05.2008 року. Як видно із вказаного витягу, в період часу з 22.01.2002 року по 28.05.2008 року об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 перебував у комунальній власності Оріхівської міської ради.

Як свідчать відповіді Державного архіву Запорізької області та Оріхівської райдержадміністрації, архівні документи ДКП Пролісок на зберігання до вказаних установ не надходили.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що з 2000 року працював директором ДКП Пролісок . Позивач працював на вказаному підприємстві також. У підприємства була заборгованість по заробітній платі перед працівниками, в тому числі і перед позивачем. Було вирішено в рахунок погашення заборгованості по зарплаті передати позивачу частину нерухомого комплексу за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаним питанням займалася Оріхівська рай адміністрація. Позивач почав користуватися переданим йому нерухомим майном приблизно з 2000 року.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він в 2002 році купив будівлю за адресою: АДРЕСА_4 . Напроти вказаної будівлі знаходиться нерухоме майно позивача, де він надає послуги з деревообробки. У 2002 році позивач вже користувався вказаним майно, та користується ним і по сьогоднішній час.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що вже 15 років вона є власником об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , який вона придбала у ОСОБА_6 , яка забрала вказану будівлю в рахунок погашення боргу по зарплаті. Протягом 15 років позивач також користується нерухомим майном, яке знаходиться поряд із її приміщенням. Раніше об`єкти нерухомого майна, які належать їй та якими користується позивач, мали одну адресу: АДРЕСА_3 . Однак згодом позивачу було присвоєно адресу: АДРЕСА_3 .

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Позивач в момент заволодіння вказаним майновим комплексом (в 2001 року) не знав (і не міг знати) про неправомірність заволодіння майном. Вказане майно передавалося йому зі згоди ДКП Пролісок та Оріхівської міської ради в рахунок погашення боргу по заробітній платі.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про належне оформлення правовстановлюючих документів на спірне майно за позивачем або хоча-б про початок їх оформлення.

Таким чином, позивач володіє спірним майном фактично безтитульно.

З 2001 року позивач добросовісно заволодів чужим майном і продовжує з цього часу володіти цим майном, не приховуючи це.

Оріхівська міська рада Запорізької області, на території якої знаходиться спірне майно, не заперечує проти визнання за позивачем права власності на це майно.

На підставі наведеного суд вважає, що позивач добросовісно набув вищевказане нерухоме майно, безперервно володіє ним з 2001 року, тобто протягом більш ніж десяти років, а тому існує достатньо підстав, визначених у ст. 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на зазначене вище нерухоме майно за набувальною давністю.

Керуючись ст.328, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку набувальної давності право власності на нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із деревоцеху літ. Д , службової прибудови літ. д , майстерні літ. Г , навісу тіньового літ. Н-т .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 31.08.2020 року.

Суддя: О.П. Гуцал