Рішення

від 31.08.2020 по справі 484/2754/20

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/2754/20

Провадження № 2/484/1217/20 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2020 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання - Панчук О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом , -

В С Т А Н О В И В :

25.08.2020 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаїв помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне майно, що, зокрема, складається з земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області площею 5,8465 га, кадастровий номер 4825480800:01:000:0091, та 2,2944 га, кадастровий номер 4825480800:01:000:0090. Право власності посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 548866 від 02.09.2009 року.

03.04.2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А., реєстровий номер 1326, згідно умов якого ОСОБА_1 є спадкоємцем вказаних вище земельних ділянок.

Отже, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом зазначених земельних ділянок.

Позивач у встановленому законодавством порядку, подала заяву до Другої первомайської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, про що отримала Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи.

Але у видачі Свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва нотаріусом ОСОБА_1 було відмовлено.

Так, 21.08.2020 року нотаріусом було винесено постанову, якою роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки неможливо, оскільки було з`ясовано наявність іншого заповіту, згідно якого все своє майно померлий заповів доньці - ОСОБА_2 .

При з`ясуванні даних обставин було з`ясовано, що перед смертю, в 2019 році, ОСОБА_3 залишив заповіт, відповідно до умов якого заповів своє майно, без його конкретного визначення, доньці.

В подальшому, при спілкування з донькою померлого було з`ясовано, що ОСОБА_3 вважав, що вже не має права на земельні ділянки, оскільки вже заповів їх позивачці, і враховуючи певний обсяг спадкового майна - квартиру та інше рухоме та нерухоме майно, вирішив скласти заповіт. Також, враховуючи його стан здоров`я, заповіт було посвідчено при участі свідків та підписано на прохання ОСОБА_3 іншою особою.

Крім того, відповідач не має намірів отримати у спадок зазначені земельні ділянки, оскільки за життя її батько заповів їх позивачці, про відповідач достовірно відомо.

Право власності на земельні ділянки належало померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 548866 від 02.09.2005 року, про що свідчить копія вказаного державного акту.

З підстав, зазначених вище, ОСОБА_1 не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки за заповітом, тому єдиним правовим способом захисту її законних прав та інтересів є звернення до суду з позовом про визнання права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Представник позивача надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Від ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява, у якій вона просила справу слухати у її відсутність, позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , згідно заповіту посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А. 03.04.2013 р., реєстровий номер 1326, є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаїв (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 17.01.2020 р.).

Згідно вказаного заповіту він заповідав позивачці земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області площею 5,8465 га, кадастровий номер 4825480800:01:000:0091, та 2,2944 га, кадастровий номер 4825480800:01:000:0090 .

У видачі Свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва нотаріусом ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки було з`ясовано наявність іншого заповіту, згідно якого все своє майно померлий заповів доньці - ОСОБА_2 , яка є відповідачем по справі.

Відповідачка не має намірів отримати у спадок зазначені земельні ділянки, оскільки за життя її батько заповів їх позивачці, про що їй достовірно відомо.

Право власності на земельні ділянки належало померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 548866 від 02.09.2005 року.

Згідно відповіді з нотаріальної контори відомо, що свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавались.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 ЦК України право власності на нерухоме майно, якщо відповідно до закону таке право підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно передбачена Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень від 01 липня 2004 року. Порядок та умови державної реєстрації передбачені тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом МЮ України № 7/5 від 7 лютого 2002 року з наступними змінами.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 200, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 5,8465 га, кадастровий номер 4825480800:01:000:0091, що розташована в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району, Миколаївської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаїв.

Визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 2,2944 га, кадастровий номер 4825480800:01:000:0090, що розташована в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району, Миколаївської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаїв.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Суддя: