Постанова

від 31.08.2020 по справі 635/8964/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 серпня 2020 року

м. Харків

справа № 635/8964/18

провадження № 22-ц/818/3742/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Кругової С.С., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Кравченко О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представники - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2020 року в складі судді Назаренка О.В.,

у с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 6325111000:00:017:0064, загальною площею 0,1000 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на Ѕ частину житлового будинку літ. А-1 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 172, 9 кв. м., житловою площею 54,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на автомобіль марки AUDI A8 загальний легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір чорний, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого складає 1 197 262 грн; залишити у власності відповідача автомобіль марки AUDI SQ7, загальний легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , колір чорний, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ринкова вартість якого складає 3 250 746 грн, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь компенсацію різниці вартості часток у праві власності в розмірі 1 026 742 грн, Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 6325111000:00:017:0064, загальною площею 0,1000 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частину житлового будинку літ. А-1 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 172, 9 кв. м., житловою площею 54,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який 04 липня 2018 року рішенням Київського районного суду м. Харкова розірвано. У період шлюбу ними набуто спільне майно, яке підлягає поділу, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 6325111000:00:017:0064, за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок літ. А-1 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 172, 9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки AUDI A8 загальний легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір чорний, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки AUDI SQ7, загальний легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , колір чорний, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

06 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставити такі питання: 1) Яка ринкова вартість автомобіля марки AUDI А8 загальний легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір чорний, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 з врахуванням фактичного технічного стану автомобіля; 2) Яка ринкова вартість автомобіля AUDI SQ7, загальний легковий універсал-В, державний номер НОМЕР_4 , колір чорний, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 , з урахуванням фактичного технічного стану автомобілю. У випадку повторного ухилення відповідача ОСОБА_2 у наданні для огляду експертам автомобіля марки AUDI SQ7 визначити середню ринкову вартість за вартістю аналогічних автомобілів. Враховуючи, що по справі вже призначалась експертиза, однак ОСОБА_2 ухилився від надання для огляду судовому експерту автомобілю марки AUDI SQ7, зобов`язати відповідача надати експертам ХНДІСЕ для огляду з метою проведення автотоварознавчої експертизи вказаний автомобіль.

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до оцінки, наданої ОСОБА_1 , ринкова вартість складає: автомобіля марки AUDI А8 - 1 197 262 гривень із урахуванням ПДВ, що підтверджується звітом про визначення вартості майна, складеним 15 листопада 2018 року ФОП ОСОБА_5 ; автомобіля AUDI SQ7 - 3 250 746 грн із урахуванням ПДВ, відповідно до звіту про визначення вартості майна від 15 листопада 2018 року, складеним ФОП ОСОБА_5 . Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 9009, складеного 29 липня 2019 року судовим експертом Поздняковим Г.О, середня ринкова вартість автомобіля марки AUDI А8 становить 2 138 974, 94 грн 94 коп. З урахуванням того, що надані сторонами висновки містять різну вартість автомобілів, ОСОБА_1 вважає, що є підстави для призначення автотоварознавчої експертизи з метою з`ясувати обставини, що мають значення по справі.

06 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом оголошення у розшук та заборони будь-якими особам користування автомобілем марки AUDI SQ7, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; до проведення автотоварознавчої експертизи передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання спеціалізованим майданчикам для зберігання арештованого майна.

Клопотання мотивоване тим, що експертиза, призначена ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2019 року, не була проведена через невиконання клопотання експерта про надання автомобіля експерту для огляду, надані сторонами висновки містять різну вартість спірних автомобілів. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження та заборони дій, пов`язаних з реєстрацією (перереєстрацією), зняттям з обліку автомобіля марки AUDI A8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заборони відчуження та заборони дій, пов`язаних з реєстрацією (перереєстрацією), зняттям з обліку автомобіля марки AUDI SQ7, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Постановою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року вказана ухвала залишена без змін. На теперішній час внаслідок дій відповідача, які полягають в ненаданні на огляд автомобіля судовому експерту, виникла необхідність в застосуванні судом відповідного виду забезпечення позову по справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2020 року клопотання ОСОБА_6 - представника ОСОБА_1 задоволено.

По справі призначено автотоварознавчу експертизу.

Оголошено у розшук та заборонено будь-якими особам користування автомобілем марки AUDI SQ7, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Передано вказаний автомобіль до проведення автотоварознавчої експертизи на відповідальне зберігання спеціалізованим майданчикам для зберігання арештованого майна.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ціна позову про визнання права власності на частину майна в порядку розподілу майна подружжя, стягнення грошової компенсації складає 2224004 грн, тому з урахуванням вимог співмірності із заявленими вимогами наявні підстави для застосування забезпечення позову. Експертиза, призначена ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2019 року, не була проведена через невиконання клопотання експерта зі сторони відповідача. Враховуючи, що висновки, надані сторонами, містять різну вартість автомобілів, суд першої інстанції вважав за необхідне призначити автотоварознавчу експертизу.

На зазначену ухвалу суду першої інстанції 01 червня 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції від 21 травня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову про залишення заяви ОСОБА_1 про призначення автотоварознавчої експертизи та забезпечення позову без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд вживає заходи забезпечення позову у випадку, коли існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Забезпечення позову шляхом оголошення розшуку автомобіля, витребування у відповідача та постановлення на тимчасовий майданчик для зберігання арештованих транспортних засобів діючим законодавством не передбачено. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року судом були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони його відчуження, тому вважав, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити. Зазначає, що діючим законодавством не передбачено одночасний розгляд заяви про призначення експертизи та заяви про забезпечення позову. Крім того, він не мав наміру ухилятися від проведення автотоварознавчої експертизи. Він не проживає в м. Харкові, працює в Рівненській області, через впроваджений карантин був позбавлений можливості перебувати в м. Харкові, кореспонденція направлялась на адресу, за якою він не проживає і знятий з реєстрації. Вважає, що ухвала суду першої інстанції порушує його права та постановлена з порушенням норм процесуального права.

07 серпня 2020 року Крижановський М.В. - представник ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2020 року з метою проведення автотоварознавчої експертизи була визначена дата огляду транспортних засобів, які є предметом експертного дослідження. 07 липня 2020 року експертом ОСОБА_7 проведено огляд транспортного засобу, отже, підстави для повторного огляду автомобіля марки AUDI SQ7, загальний легковий універсал-В, державний номер НОМЕР_4 , колір чорний, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 , та оголошення його у розшук відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції в частині забезпечення позову не відповідає.

Статтю 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Статтею 71 СК України визначено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду .

Як роз`яснено в пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 72 Сімейного кодексу України та статті 372 Цивільного кодексу України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

За таких обставин для поділу спільного майна необхідно встановити його обсяг та вартість спірного майна.

Крім того, в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Частиною другою статті 116 ЦПК України визначено, що способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з частиною першою статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як свідчать матеріали справи, у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила, зокрема визнати за нею право власності на автомобіль марки AUDI A8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого складає 1 197 262 грн, в порядку поділу майна подружжя, залишити у власності відповідача автомобіль марки AUDI SQ7, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ринкова вартість якого складає 3 250 746 грн, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь компенсацію різниці вартості часток у праві власності в розмірі 1 026 742 грн.

Під час розгляду справи, враховуючи те, що звіти, які були надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення вартості спірного майна, містять різну оціночну вартість цього майна, позивачем було заявлено клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи з метою встановлення дійсної вартості майна, що підлягає поділу між колишнім подружжям.

За таких обставин, з метою встановлення фактичних обставин для правильного вирішення справи, ухвала суду в частині призначення судової автотоварознавчої експертизи є законною і обґрунтованою.

Відповідно до статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від проведення судової автотоварознавчої експертизи Безрук В.О. не надано. Разом із цим, ОСОБА_2 пояснив, що не проживає в м. Харкові, оскільки працює в Рівненській області, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 28 травня 2020 року про те, що він працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємстві Імені Воловіка з 21 листопада 2018 року по даний час (а. с. 78), через впроваджений карантин був позбавлений можливості перебувати в м. Харкові, вся кореспонденція направлялась на адресу, за якою він знятий з реєстрації та не проживає.

Крім того, ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2020 року з метою проведення автотоварознавчої експертизи проведено огляд транспортних засобів на спеціалізованому майданчику тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106 в присутності представників сторін.

Таким чином, доводи заявника та посилання суду першої інстанції про те, що дії відповідача, які полягали, зокрема у ненаданні на огляд автомобіля судовому експерту, у зв`язку із чим виникла необхідність у застосуванні судом ще одного виду забезпечення позову по справі, є непідтвердженими та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається із заяви, позивачка вважала, що для проведення експертизи необхідно вжити додаткові заходи забезпечення позову, зокрема шляхом оголошення розшуку автомобіля та поміщення його на спеціалізований майданчик для зберігання арештованого майна.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, вже було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження та заборони дій, пов`язаних з реєстрацією (перереєстрацією), зняттям з обліку автомобіля марки AUDI A8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заборони відчуження та заборони дій, пов`язаних з реєстрацією (перереєстрацією), зняттям з обліку автомобіля марки AUDI SQ7.

Обраний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Також суд зауважує, що положеннями Закону України Про виконавче провадження , у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Таким чином, оголошення розшуку автомобіля визначено спеціальним законом, що здійснюється на стадії виконання судового рішення та входить до повноважень державного виконавця.

Згідно з вимогами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала в частині задоволення заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2020 року в частині забезпечення позову - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом оголошення у розшук та заборони будь-якими особам користування автомобілем марки AUDI SQ7, загальний легковий універсал-В, державний номер НОМЕР_4 , колір чорний, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 , та передачі вказаного автомобіля на відповідальне зберігання спеціалізованим майданчикам для зберігання арештованого майна до проведення автотоварознавчої екпертизи - відмовити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2020 року в частині призначення судової автотоварознавчої експертизи - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2020 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді С.С. Кругова

О.Ю. Тичкова