Ухвала

від 27.08.2020 по справі 751/8749/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/266/20 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

з участю: прокурора ОСОБА_6

представника власника майна адвоката ОСОБА_7

слідчого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 серпня 2020 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 31 липня 2020 року у ході проведення обшуку за адресою: село Рівнопілля, Чернігівського району, вул. Гомельське шосе, буд.6, а саме: 1950 пачок сигарет марки «ФЭСТ 7»; 10950 пачок сигарет марки «NZ 10»; 21450 пачок сигарет марки «ФЭСТ»; 131200 пачок сигарет марки «CREDO», маркованих акцизними марками невстановленого зразка із зазначенням реквізитів Республіки Білорусь, які незаконно перевіз на територію України громадянин РБ ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий суддя зазначив, що вказане у клопотанні слідчого майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення його зберігання та повного, об`єктивного і всебічного розслідування кримінального провадження на нього необхідно накласти арешт.

Не погодившись із рішенням суду, представник власника майна ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, посилаючись на її незаконність, та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Вказав на порушення слідчим строків звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту. Зазначив, що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, так як не врахував порушень КПК України, допущених слідчим податкової поліції. Крім того, послався на відсутність підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України. Його дії підпадають виключно під адміністративну відповідальність, яка передбачена ч.1 ст.483 Митного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді; адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених вище підстав; думку прокурора, котрий заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням ГУ ДФС у Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32019270000000059, за фактом незаконного виготовлення з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збуту незаконного виготовлених тютюнових виробів та алкогольних напоїв, маркованих підробленими марками акцизного податку, та які становлять загрозу для життя і здоров`я людей при їх вживанні, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За змістом ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Постановою слідчого заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_10 від 01 серпня 2020 року, тимчасово вилучене 31.07.2020 року під час обшуку території та приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (а.с.п.49-52).

Отже, з метою запобігання зникнення, втрати, пошкодження майна, зазначеного у клопотанні слідчого, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати встановлення істини в кримінальному провадженні, слідчий суддя, при вирішенні питання про арешт даного майна, прийняв рішення у відповідності до вимог ст.173 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Доводи апелянта щодо порушення порядку внесення відомостей до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, не ґрунтуються на законі, так як до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України, були внесені з дотриманням вимог ст.214 КПК України.

Посилання захисника на відсутність у діях власника майна ОСОБА_9 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України, є безпідставним, оскільки у даному випадку арешт накладався на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

При цьому арешт, згідно чинного кримінального процесуального законодавства, може бути накладений на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, за наявності відповідних підстав.

Крім того, Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі Браво проти Італії» також, зокрема, зазначила, що доведеність факту вчинення злочину та його характеру сама по собі є метою досудового розслідування.

Відтак, доводи апелянта про незаконність ухвали слідчого судді є непереконливими та такими, що не заслуговують на увагу, в зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.

Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2020 року про накладення арешту на майно - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_11 ОСОБА_4