Рішення

від 01.09.2020 по справі 906/210/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/210/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Олеум-ОВ" (м. Київ)

до Фізичної особи - підприємця Супруна Олександра Володимировича (Житомирська область, м. Коростишів)

про стягнення 81803,14 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Олеум-ОВ" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Супруна О. В. про стягнення 81803,14 грн., з яких 67320,00 грн. основного боргу, 11682,33 грн. пені, 1726,00 грн. 3 % річних, 1074,81 грн. інфляційних втрат. Крім того, у позовній заяві зазначено про понесені витрати у сумі 83,00 грн. за отримання витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача та про сплату судового збору у сумі 2102,00 грн., а також наведено перелік очікуваних понесених витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем оплати за поставлене дизельне паливо на підставі договору поставки № 66 від 05.04.2019.

Ухвалою від 25.02.2020 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін.

Ухвалою від 23.04.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 14.05.2020 о 10:30, витребував у позивача необхідну інформацію (а. с. 60).

08.05.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення вих. № 24/5, від 05.05.2020, якими повністю підтримано заявлену суму боргу (а. с. 61- 66).

Відповідними ухвалами від 14.05.2020, від 25.05.2020, від 02.07.2020, від 04.08.2020 господарський суд відкладав розгляд справи по суті у спрощеному позовному провадженні з посиланням на карантинні заходи (а. с. 68, 73, 77, 79).

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався; про дати і час судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчать роздруківки, отримані із офіційного сайту Укрпошти за електронними запитами суду, зокрема, від 02.07.2020 (а. с. 75) та 01.09.2020 (а. с. 81).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст. 161 ГПК України унормовано, що подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Між ТОВ "Укр-Олеум-ОВ" (позивач/постачальник) та ФОП Супруном О. В. (відповідач/покупець) укладено договір поставки № 66 від 05.04.2019 (далі - договір) , за п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (а. с. 35-39).

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які являються специфікацією в розумінні 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього договору (п. 1.2 договору).

Одиниця виміру: літри/тони (згідно із заявкою покупця) (п. 1.3 договору).

Товар поставляється погодженими партіями відповідно до заявки, яку надає покупець постачальнику, та у відповідності зі специфікацією на поставку тої чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, які підписані представниками обох сторін (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.3 договору постачальник зобов`язаний передати, а покупець прийняти товар та оплатити вартість товару протягом одного дня з моменту отримання товару та з дотриманням положень п.п. 2.4, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 договору.

Сторони погодили, що відвантаження товару (партії товару), що поставляється згідно умов цього договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленого доручення на отримання товару (партії товару). У випадку, якщо у покупця (уповноваженого представника покупця) будуть відсутні доручення та інші документи, постачальник залишає за собою право не відвантажувати замовлений товар (партію товару), при цьому штрафні санкції до постачальника застосовуватись не будуть (п. 2.12 договору).

Зв п. 3.1 договору загальна ціна визначається кількістю отриманого і оплаченого товару покупцем протягом всього строку його дії. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Покупець зобов`язується оплатити повну вартість отриманої партії товару (в тому числі ПДВ), відображеній в рахунках-фактурах та видаткових накладних наданих постачальником, протягом (6) шість робочих днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури на дану партію товару (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.2.1 договору строки та порядок оплати товару покупцем, вказані в п. 3.2, за домовленістю сторін можуть бути переглянуті, і відображені письмово в додатковій угоді, підписаній та скріпленій печатками обох сторін, яка буде невід`ємною частиною цього договору.

За п. 3.3 договору право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (з урахуванням обраного базису поставки товару), що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних/ актах приймання-передачі).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (п. 3.4 договору).

Як зазначив позивач, 05.04.2019 від відповідача надійшла заявка на придбання дизельного пального об`ємом 2475 л на загальну суму 67320,00 грн.; на вказану суму було виставлено рахунок - фактуру № СФ-0000766 від 05.04.2019 (а. с. 40).

06.04.2019 позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу заявлений товар на загальну суму 67320,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000776 від 05.04.2019 (а. с. 41), який відповідачем не оплачений.

Позивач на адресу відповідача направляв акт звірки взаєморозрахунків з 01.04.2019 до 04.02.2019 (а. с. 43), про що свідчить фіскальний чек від 06.02.2020, поштова накладна № 0209800297890 та опис вкладення до цінного листа (а.с. 44,45).

Вказаний акт відповідач отримав 07.02.2020, що підтверджується відстеженням Укрпошти (а. с. 46); однак доказів його підписання та повернення позивачу не надано.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 81803,14 грн., з яких 67320,00 грн. основного боргу, 11682,33 грн. пені, 1726,00 грн. 3 % річних, 1074,81 грн. інфляційних втрат.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним або домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 67320,00 грн.

Як стверджує позивач, на отриману 05.04.2019 від відповідача заявку на придбання дизельного пального об`ємом 2475 л на загальну суму 67320,00 грн., ним виставлено до оплати рахунок-фактуру № СФ-0000766 від 05.04.2019 на суму 67320,00 грн. (а. с. 40) та 06.04.2019 на виконання умов договору поставлено відповідачу заявлений товар на загальну суму 67320,00 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-0000776 від 05.04.2019 на суму 67320,00 грн. (а. с. 41), товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 3Н03071 від 06.04.2019 (а. с. 42), які підписані відповідачем та скріплені його печаткою.

Відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар.

Пунктом 3.5 договору сторонами погоджено, що за бажанням однієї зі сторін сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. Кожна із сторін зобов`язується протягом 3 робочих днів з дати отримання від другої сторони договору акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій стороні, або протягом того ж терміну направити свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків.

Направлений позивачем акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2019 до 04.02.2019 (а. с. 43), підтвердженням чому є фіскальний чек від 06.02.2020, поштова накладна №0209800297890 і опис вкладення до цінного листа (а. с. 44,45), відповідач отримав 07.02.2020 згідно з відстеженням Укрпошти (а. с. 46). Разом з тим, доказів підписання акту звірки, або його повернення із мотивованими зауваженнями, а також оплати за поставлений товар суду не надано.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати поставленого товару на підставі договору поставки № 66 від 05.04.2019, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу борг у заявленій сумі позовних вимог 67320,00 грн.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 11682,33 грн. пені.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов`язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За п. 4.1 договору у випадку не оплати, а також порушення строків виконання п. 3.6 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Як вбачається з розрахунку пені, викладеному у позовній заяві (а. с. 1 - 7), позивач заявив до стягнення 11682,33 грн. пені за період з 11.04.2019 до 11.10.2019.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено такі обставини.

Сторонами у п. 3.2 договору погоджено, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість отриманої партії товару (в тому числі ПДВ), відображеній в рахунках-фактурах та видаткових накладних наданих постачальником, протягом (6) шість робочих днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури на дану партію товару.

Відповідно до п. 3.2.1 договору строки та порядок оплати товару покупцем, вказані в п. 3.2, за домовленістю сторін можуть бути переглянуті, і відображені письмово в додатковій угоді, підписаній та скріпленій печатками обох сторін, яка буде невід`ємною частиною цього договору.

Додаткові угоди до договору поставки матеріали справи не містять.

Позивачем виставлено до оплати відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000766 від 05.04.2019 на суму 67320,00 грн. (а. с. 40).

Факт поставки дизельного пального на суму 67320,00 грн. підтверджується видатковою накладною № РН-0000776 від 05.04.2019 на суму 67320,00 грн. (а. с. 41) та товарно-транспортною накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 3Н03071 від 06.04.2019 (а. с. 42).

Зважаючи на умову п. 3.2 договору щодо проведення розрахунків, початком строку оплати відповідачу за отриманий товар слід вважати 16.04.2019, а не 11.04.2019, оскільки судом враховано 6-ти денні робочі дні, а не календарні, як застосовано позивачем, що є недопустимим.

Враховуючи викладене, на думку суду, пеня повинна застосовуватись за період з 16.04.2019 до 11.10.2019.

За розрахунком суду, здійсненому у правовому порталі України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", обґрунтованою є сума пені в розмірі 11350,34 грн., яка розрахована за умовою п. 3.2 договору та зважаючи на початок перебігу строків, передбачених ст. 253 ЦК України.

Отже задоволенню підлягає сума пені у розмірі 11350,34 грн. В частині задоволення 331,99 грн. пені слід відмовити за безпідставністю нарахування.

5. Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 1074,81 грн. інфляційних за квітень 2019 до лютого 2020 та 1726,00 грн. 3% річних за період з 11.04.2019 до 17.02.2020 згідно з розрахунками позивача, наведеними у позовній заяві (а. с. 1-7).

5.1. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Щодо розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, суд, здійснивши їх перерахунок, прийшов до висновку про його хибність на 22,52 грн., оскільки судом встановлено правильний період їх нарахування з 16.04.2019 (початок строку невиконання грошового зобов`язання) до 17.02.2020, тому 3% річних підлягають задоволенню на суму 1703,48 грн.

В частині 22,52 грн. 3% річних слід відмовити за безпідставністю нарахування.

5.2. Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат здійсненого позивачем, судом встановлено таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як зазначено вище, судом встановлено, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за отриманий товар з 16.04.2019, тому нарахування інфляційних повинно здійснюватися з травня 2019 року.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат за період з травня 2019 року до лютого 2020 року включно на суму 67320,00 грн. боргу, господарський суд вважає, що розмір інфляційних втрат за даний період становить 329,51 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення 745,30 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідачем не надано суду доказів сплати заявленої суми боргу та не подано відзив із обгрунтованими запереченнями щодо її наявності.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню на суму 80703,33 грн., з яких 67320,00 грн. основного боргу, 11350,34 грн. пені, 1703,48 грн. 3 % річних, 329,51 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог стосовно стягнення 331,99 грн. пені, 22,52 грн. 3% річних та 745,30 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

7.1. Стосовно сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, згідно з п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.2. Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме, на відправку відповідачеві копії позовної заяви (без зазначення розміру витрат); отримання витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача у сумі 83,00 грн.; сплату судового збору у сумі 2102,00 грн.; на відправку документів відповідачу та до суду у разі необхідності - орієнтовно 100 грн.; крім того, позивач зазначив, що у разі, якщо справа буде розглядатись з викликом сторін, позивач вимушений буде понести витрати на оплату послуг адвоката та його відрядження до м. Житомира, а також його участі у судовому засіданні; зважаючи на можливу кількість судових засідань розмір таких витрат може складати від 5000 до 10000 грн.

Однак, у прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу стосовно стягнення лише сплаченого судового збору у сумі 2102,00 грн.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

Оскільки матеріали справи не містять заяви позивача стосовно розгляду судом питання про стягнення з відповідача понесених витрат та відповідних доказів їх понесення, господарським судом не розглядалось питання щодо витрат на відправку відповідачеві копії позовної заяви (без зазначення розміру витрат); отримання витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача у сумі 83,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Супруна Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Олеум ОВ" (03040, м. Київ, вул. М. Стельмаха, буд. 10-А, каб. 307, код ЄДРПОУ 40089346):

- 67320,00 грн. основного боргу;

- 11350,34 грн. пені;

- 1703,48 грн. 3 % річних;

- 329,51 грн. інфляційних втрат.

- 2073,74 грн. судового збору

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 331,99 грн.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 22,52 грн.

5. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 745,30 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.09.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)