Рішення

від 19.08.2020 по справі 908/1365/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/79/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2020 Справа № 908/1365/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любимівський» (72011, Запорізька обл., Михайлівський р-н, с. Любимівка, вул. Дружби, б. 57)

до відповідача Роздолівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області (72012, Запорізька обл., Михайлівський р-н, с. Роздол, вул. 40 років Перемоги, б. 49)

про визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача : не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

01.06.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любимівський» до відповідача Роздолівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на склад об`єкт №10, який знаходиться за адресою: Сільськогосподарська зона, Любимівська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, за набувальною давністю.

01.06.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1365/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 10.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1365/20, присвоєно справі номер провадження 35/79/20. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 01.07.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Топчій О.А. на лікарняному, судове засідання, призначене на 01.07.2020 не відбулось. Учасникам справи направлено поштовим зв`язком повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 06.07.2020 підготовче судове засідання призначено на 22.07.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Топчій О.А. на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.07.2020 не відбулось. Учасникам справи направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 27.07.2020 підготовче засідання призначено на 30.07.2020.

Ухвалою суду від 30.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1365/20 до судового розгляду по суті на 19.08.2020.

В судове засідання 19.08.2020 представники сторін не з`явилися.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в 1975 році колгосп ім. Чапаєва збудував будівлю складу №10. В подальшому, колгосп ім. Чапаєва реорганізовано в Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Чапаєва, який, в свою чергу, в 2016 році перейменовано в СВК Любимівський . СВК Любиміський після реорганізації колгоспу ім. Чапаєва отримало всі об`єкти нерухомого майна, в т.ч. і будівлю складу об`єкт №10, право власності на який не було оформлено належним чином. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, позивачеві було відмовлено у реєстрації права власності на зазначений об`єкт.

За викладених обставин, на підставі ст. 344 ЦК України просить позов задовольнити та визнати право власності на склад об`єкт №10, який знаходиться за адресою: Сільськогосподарська зона, Любимівська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, за набувальною давністю.

18.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, при цьому зазначено, що позов підтримує в повному обсязі.

19.06.2020 від відповідача надійшла заява, в якій просить справу розглядати за його відсутності. При цьому зазначає, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

В судому засіданні 18.09.2020 судом прийнято рішення.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання 19.08.2020, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Загальними зборами членів кооперативу ім. Чапаєва прийнято рішення від 18.02.2000, оформленого протоколом від 18.02.2000, про реформування колгоспу в Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Чапаєва.

Загальними зборами членів СВК ім. Чапаєва прийнято рішення від 02.12.2016, оформлене протоколом №2 від 02.12.2016, про зміну назви з СВК ім. Чапаєва на СВК Любимівський .

Позивач СВК Любимівський звернувся до суду з позовом про визнання права власності на Склад об`єкт №10, який був побудований в 1975 році кооперативом ім. Чапаєва, але на який не було оформлено належним чином право власності.

Як свідчить інвентарна картка №217, на балансі позивача перебуває склад зерна, інвентарний №331, введення в експлуатацію 1975 рік.

Також позивачем надано технічний паспорт на склад об`єкт №10, який знаходиться за адресою: Сільськогосподарська зона, Любимівська сільська рада Михайлівського району Запорізької області.

Відповідно до листа КП Михайлівське районне архітектурно-планувальне та техінвентаризаційне бюро №972 від 19.11.2019, право власності на склад об`єкт №10 станом на 19.11.2019 не зареєстроване.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 11.02.2020 №51075591 відмовлено позивачеві у реєстрації права власності на склад об`єкт №10 у зв`язку з відсутністю документу, який підтверджує набуття права власності на будівлю.

Відповідно до листа Державного архіву Запорізької області від 28.02.2020 №01-32/В-0542, у документах колгоспу ім. Чапаєва за 2000 рік відомості про передачу нерухомого майна до СВК ім. Чапаєва відсутні.

Позивачем надано заяви свідків - працівників СВК Любимівський - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які засвідчили, що позивач понад 10 років користується складом для зберігання зерна об`єкт №10.

Згідно чинного законодавства, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу, якими врегульовані набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився, на знахідку, на бездоглядну домашню тварину та на скарб (ст. 335 ЦК України).

Статтею 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, більше того, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника, тобто володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК (особа заволоділа чужим майном).

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст. 3 ЦК України).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідно, особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

Позивач набув спірне нерухоме майно після реорганізації колгоспі ім. Чапаєва. Доказів набуття позивачем спірного майна злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, немає; відсутні і докази того, що у позивача наявний умисел причинити шкоду іншій особі. Суд вважає, що наявні підстави вважати позивача добросовісним володільцем спірного нерухомого майна.

Ще однією обставиною, яка підлягає доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, є відкритість володіння, яка означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник, тобто очевидно для третіх осіб, які повинні мати можливість це бачити, не перешкоджати доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію.

Позивачем поданий суду виготовлений на його замовлення технічний паспорт на склад об`єкт №10, розташовани й в сільськогосподарській зоні Любимівської сільської ради.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Позивач користується спірним нерухомим майном з 2000 року (з моменту реорганізації) а, отже, більше 20 років.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено наявність передбачених законодавством підстав для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (ст. 16 ЦК України).

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

У відповідності до ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Органом, уповноваженим управляти майном територіальної громади, на території якої розташоване спірне нерухоме майно, є відповідач Роздольська сільська рада.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність набуття права власності, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любимівський» до Роздолівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити в повному обсязі.

Визнати за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Любимівський» (72011, Запорізька обл., Михайлівський р-н, с. Любимівка, вул. Дружби, б. 57, ідентифікаційний код юридичної особи 03751310) право власності на склад об`єкт №10, який знаходиться за адресою: Сільськогосподарська зона, Любимівська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, за набувальною давністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2020.

Суддя О.А. Топчій