Рішення

від 25.08.2020 по справі 910/8776/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020Справа № 910/8776/20 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Бориспільське лісове господарство (08324, Київська обл., Бориспільський район. селище Гора, ВУЛИЦЯ ЛІСОВА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 00992102) до проТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛУНАЧАРСЬКОГО, будинок 1-В, квартира 23, Ідентифікаційний код юридичної особи 39973156) стягнення 26 615,73 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство Бориспільське лісове господарство (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь (надалі також - Відповідач ) про стягнення 26 615,73 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов`язання за Договором купівлі-продажу необробленої сировини № 25 від 14.01.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості Товару, у зв`язку з чим у відповідача виник боргу розмірі 26028,78 грн.. Зважаючи на наявність боргу Позивачем нараховано Відповідачу 3% річних у розмірі 248,16 грн. та інфляційні втрати у розмірі 338,79 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

14.07.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати, клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантину.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.06.2020 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 06.07.2020 року та 08.07.2020 року уповноваженим особам Сторін.

Суд, розглянувши клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення карантину, зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави відкладення розгляду справи або перерва в судовому засіданні. Проте, Суд зазначає, що справа №910/8776/20 розглядається в порядку позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року, внесено зміни, зокрема, до Розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, а саме доповнено ч. 4 наступного змісту:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020 року внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) й викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №731-IX від 18.06.2020 року він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд зазначає, що Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020 року набрав чинності 17.07.2020 року, а тому учасники справи протягом 20 днів після його набрання ним чинності , тобто по 06.08.2020 року, мали право подати клопотання про продовження процесуальних строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте не скористались своїми правами.

Відповідно до статті 268 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд зазначає, що відкриття провадження у справі №910/8776/20 відбулось 26.06.2020 року, а тому граничний строк розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження - 25.08.2020 року.

Суд зазначає, що Відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантину у строк по 06.08.2020 року відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020 року. Суд зазначає, що можливість продовження процесуального строку пов`язано з неможливістю вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Проте, у даному випадку Відповідачем жодним чином не обґрунтовано та не надано суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обмежень, які впроваджені у зв`язку з карантином, а тому Суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

14.01.2019 року між Державним підприємством Бориспільське лісове господарство (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу необробленої деревини №25, відповідно до умов якого асортимент та ціна товару, Продавець зобов`язується його передати Покупцю в межах даного Договору, зазначаються у видаткових (прибуткових) документах, які після їх заповнення стають невід`ємними частинами даного Договору. Оплата Покупцем Товару за цінами, вказаними у видаткових (прибуткових) документах, складених відповідно до чинного законодавства України, вважається конклюдентною згодою з вказаними цінами. (а.с.11-13)

Ціна на товар встановлена в гривнах за 1 куб. м на умовах франко-склад Продавця згідно з таблицею. Загальна сума договору 2825 000,00 грн. з ПДВ. в.т.ч. ПДВ 20% 470 833,33 грн. (п.п.3.1, 3.2 Договору)

Згідно з п.4.1 Договору поставка товару по даному договору здійснюється відповідно до наявних у Продавця ресурсів нереалізованих на товарній біржі об`ємів необробленої деревини, на умовах Франко-склад Продавця, після передоплати.

Відповідно до п.5.1 Договору право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту передання Товару в розпорядження Покупця; вручення його Покупцю або перевізникові для доставки у визначене Покупцем місце.

У п.6.1 Договору визначено, що приймання товару за кількістю та за якістю здійснюється в порядку та на умовах, визначених даним Договором, та з урахуванням вимог інструкції № П-6 Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю , та № П-7 Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю .

Згідно з п.6.3 Договору датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п.7.2 Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок Продавця.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Даний Договір діє до 31.12.2019 р. (п.п.12.1, 12.2 Договору)

Специфікаціями до Договору купівлі - продажу необробленої деревини №25 від 14.01.2019 року Сторони узгодили найменування продукції, кількість, клас, обсяг, ціну. (а.с.15-20)

Додатковою угодою №1 від 14.01.2019 року до Договору купівлі - продажу необробленої деревини №25 від 14.01.2019 року Сторони домовились доповнити Договір пунктом 3.3. наступного змісту: 3.3. Загальна кількість та вартість Товару, який поставляється за цим Договором та визначений у п.3,1, 3,2, є орієнованими та визначається як сумарна вартість Товару, зазначеної у Специфікаціях (Протоколах)., укладених до даного Договору. (а.с.14)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу необробленої деревини №25 від 14.01.2019 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується товарно - транспортними накладними №255413 від 06.12.2019 року на суму 15 018 грн. 76 коп., №293433 від 10.12.2019 року на суму 16 056 грн. 76 коп., №293436 від 11.12.2019 року на суму 19 413 грн. 26 коп., №154522 від 12.12.2019 року на суму 20 726 грн. 44 коп., а загалом на суму в розмірі 71 215 грн. 22 коп. (а.с.21-24)

Крім того, на виконання умов Договору купівлі - продажу необробленої деревини №25 від 14.01.2019 року Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату №2536 від 09.12.2019 р., №2554 від 10.12.2019 р., №2571 від 11.12.2019 р., №17 від 08.01.2020 р. (а.с.29-36), а Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь в свою чергу були сплачені Продавцю грошові кошти у загальному розмірі 46 056 грн. 76 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 13.12.2019 року по 30.01.2020 року. (а.с.37-45)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не останній здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Державним підприємством Бориспільське лісове господарство становить 26 028 грн. 78 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь 3% річних у розмірі 248 грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 338 грн. 79 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 4 615 грн. 73 коп., інші позовні вимоги Державного підприємства Бориспільське лісове господарство підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу необробленої деревини №25 від 14.01.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу необробленої деревини №25 від 14.01.2019 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується товарно - транспортними накладними №255413 від 06.12.2019 року на суму 15 018 грн. 76 коп., №293433 від 10.12.2019 року на суму 16 056 грн. 76 коп., №293436 від 11.12.2019 року на суму 19 413 грн. 26 коп., №154522 від 12.12.2019 року на суму 20 726 грн. 44 коп., а загалом на суму в розмірі 71 215 грн. 22 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.21-24)

На підтвердження своїх вимог Позивачем були надані до матеріалів справи копії електронних податкових накладних від 06.12.2019 р., 10.12.2019 р., 11.12.2019 р., 12.12.2019 р., що складені ним на спірні господарські операції. (а.с.25-28)

Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом..

Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Позивачем виписано Відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в дохід Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи і так само засвідчують факт надання позивачем визначених умовами договору послуг.

Крім того, на виконання умов Договору купівлі - продажу необробленої деревини №25 від 14.01.2019 року Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату №2536 від 09.12.2019 р., №2554 від 10.12.2019 р., №2571 від 11.12.2019 р., №17 від 08.01.2020 р. (а.с.29-36), а Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь в свою чергу були сплачені Продавцю грошові кошти у загальному розмірі 46 056 грн. 76 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 13.12.2019 року по 30.01.2020 року. (а.с.37-45)

Відповідно до п.7.2 Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок Продавця.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі №910/8776/20 Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь було сплачено на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 4 615 грн. 73 коп., що підтверджується платіжним дорученням №951 від 09.07.2020 року із зазначенням призначення платежу часткове погашення заборгованості зг.дог. №25 від 14.01.2019 р. (а.с.87)

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь грошових коштів Позивачу в розмірі 4 615 грн. 73 коп. після відкриття провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №910/8776/20 в частині стягнення 4 615 грн. 73 коп. - суми основної заборгованості у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь перед Державним підприємством Бориспільське лісове господарство за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №25 від 14.01.2019 року становить 20 542 грн. 73 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Державному підприємству Бориспільське лісове господарство в розмірі 20 542 грн. 73 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 20 542 грн. 73 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 10.02.2020 р. по 04.06.2020 р. у розмірі 248 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 338 грн. 79 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №25 від 14.01.2019 року за загальний період прострочки з 10.02.2020 р. по 04.06.2020 р. у розмірі 248 грн. 16 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних за загальний період прострочки з 10.02.2020 р. по 04.06.2020 р. у розмірі 247 грн. 49 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань .

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки січень 2018 р. - березень 2018 р. у розмірі 557 грн. 10 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 10.02.2020 р. по 04.06.2020 р. у розмірі 338 грн. 79 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, за загальний період з 01.03.2020 р. по 31.05.2020 р.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь на користь Державного підприємства Бориспільське лісове господарство підлягає стягненню заборгованість у розмірі 20 542 грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 247 грн. 49 коп., інфляційні у розмірі 338 грн. 79 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а в частині закриття провадження у справі - на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Закрити провадження у справі № 910/8776/20 за позовом Державного підприємства Бориспільське лісове господарство до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 4 615 грн. 73 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позов Державного підприємства Бориспільське лісове господарство - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агрополь (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛУНАЧАРСЬКОГО, будинок 1-В, квартира 23, Ідентифікаційний код юридичної особи 39973156) на користь Державного підприємства Бориспільське лісове господарство (08324, Київська обл., Бориспільський район. селище Гора, ВУЛИЦЯ ЛІСОВА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 00992102) заборгованість у розмірі 20 542 (двадцять тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 73 (сімдесят три) коп., 3% річних у розмірі 247 (двісті сорок сім) грн. 49 (сорок дев`ять) коп., інфляційні у розмірі 338 (триста тридцять вісім) грн. 79 (сімдесят дев`ять) коп. та судовий збір у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) коп. 95 (дев`яносто п`ять) коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25 серпня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин