Рішення

від 31.08.2020 по справі 910/8969/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2020Справа № 910/8969/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного підприємства "Глобус-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белсвой"

про стягнення 73 981, 60 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Глобус-Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белсвой" про стягнення 73 981,60 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх обов`язків з оплати перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні за договором №19/12-6 від 19.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8969/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 30.06.2020р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019р. між Приватним підприємством "Глобус-Транс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белсвой" (експедитор) було укладено договір №19/12/2019-6 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України, який згідно п.1.1 регулює відносини сторін, що виникають в процесі надання транспортно-експедиторських послуг, які полягають у плануванні, організації, здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів експедитора автомобільним транспортом по території України, та/або на території іноземних держав.

У рамках даного договору експедитор та перевізник діють від свого імені та за дорученням організацій, з якими вони мають окремі договори (п.2.1 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р.).

Згідно п.2.7 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. після одержання замовлення (заявки) перевізник акцептує або відхиляє заявку в письмовій формі протягом 2-х днів з моменту її отримання за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти з відбитком печатки перевізника, підпису уповноваженої особи, вказівкою номера транспортного засобу, іншої необхідної інформації.

Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) встановленого зразка є основним документом по якому здійснюється перевезення та за яким відбувається здача-приймання вантажу. Підтвердження факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (якому належить транспортний засіб), одержувача вантажу та митних органів (п.2.8 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р.).

Відповідно до п.5.1 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. розмір плати за перевезення визначається за згодою сторін та вказується в транспортному замовленні (заявці) і може змінюватись за взаємною згодою сторін в залежності від зміни умов перевезення вантажу.

Згідно п.5.2 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. розрахунки між сторонами за даним договором відбуваються у безготівковому порядку, чи готівковому, шляхом оплати експедитором, за рахунок коштів свого клієнта, виставлених перевізником рахунків протягом 30 банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних оформлених належним чином, документів: рахунок на виконані послуги; оригінал CMR з підписом та печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі, якщо вони мали місце) та митних органів (при міжнародних перевезеннях); акт виконаних робіт; копія CМР з печаткою перевізника; договір та заявка.

Даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2020р. (п.8.1 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання транспортно-експедиторських послуг.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. сторонами було складено та акцептовано заявку №19/12-6 від 19.12.2019р. на перевезення вантажу у міжнародному транспортному сполученні (Нідерланди -Україна). У заявці визначено, що вартість перевезення складає 2800 євро по курсу Національного банку України на дату розвантаження. Пунктом 7 заявки визначено, що оплата транспортних послуг здійснюється експедитором після надання перевізником оригіналів наступних документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, CMR-накладна з відміткою уповноваженої особи вантажоодержувача і печаткою перевізника, оригінал довідки про транспортні витрати, оригінал договору та заявки на перевезення вантажу.

За наслідками виконання перевізником вказаної вище заявки було складено СМR з відміткою вантажоодержувача, відправника вантажу, перевізника та митного органу.

На оплату послуг з договором №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. та вказаною вище заявкою позивачем було направлено на адресу відповідача документи у відповідності до умов п.5.2 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. та п.7 заявки, зокрема, рахунок-фактуру №3308 від 28.12.2019р. на суму 73 981,60 грн., підписаний з боку перевізника акт надання послуг №3308 від 28.12.2019р., СМR з відміткою вантажоодержувача, відправника вантажу, перевізника та митного органу. На підтвердження направлення вказаних документів позивачем представлено до матеріалів справи експрес-накладну №20400156743748 від 08.01.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта .

Наразі, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем послуги позивача в сумі 73 981,60 грн. оплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом було встановлено, що згідно п.5.2 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. розрахунки між сторонами за даним договором відбуваються у безготівковому порядку, чи готівковому, шляхом оплати експедитором, за рахунок коштів свого клієнта, виставлених перевізником рахунків протягом 30 банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних оформлених належним чином, документів: рахунок на виконані послуги; оригінал CMR з підписом та печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі, якщо вони мали місце) та митних органів (при міжнародних перевезеннях); акт виконаних робіт; копія CМР з печаткою перевізника; договір та заявка.

Пунктом 7 заявки визначено, що оплата транспортних послуг здійснюється експедитором після надання перевізником оригіналів наступних документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, CMR-накладна з відміткою уповноваженої особи вантажоодержувача і печаткою перевізника, оригінал довідки про транспортні витрати, оригінал договору та заявки на перевезення вантажу.

Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) встановленого зразка є основним документом по якому здійснюється перевезення та за яким відбувається здача-приймання вантажу. Підтвердження факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (якому належить транспортний засіб), одержувача вантажу та митних органів (п.2.8 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р.).

Судом було встановлено, що на оплату послуг з договором №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. та заявкою позивачем було направлено на адресу відповідача документи у відповідності до умов п.5.2 договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. та п.7 заявки, зокрема, рахунок-фактуру №3308 від 28.12.2019р. на суму 73 981,60 грн., підписаний з боку перевізника акт надання послуг №3308 від 28.12.2019р., СМR з відміткою вантажоодержувача, відправника вантажу, перевізника та митного органу. На підтвердження направлення вказаних документів позивачем представлено до матеріалів справи експрес-накладну №20400156743748 від 08.01.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта .

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наведені позивачем докази, суд дійшов висновку, що останні є належними, достовірними та допустимими доказами виконання перевізником своїх обов`язків за договором №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. та замовленням №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. на суму 73 981,60 грн. При цьому, судом враховано, що позивачем вірно визначено вартість наданих послуг, а саме з урахуванням курсу Національного банку України станом на дату розвантаження товару (28.12.2019р.).

Таким чином, виходячи з наведеного вище, керуючись нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, які було надано позивачем у відповідності до заявки №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. до договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. на суму 73 981,60 грн., настав.

Проте, за поясненнями позивача, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, відповідачем вказані вище послуги оплачено не було.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати перевезення у відповідності до заявки №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. до договору №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання своїх обов`язків за договором №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. та замовленням №19/12/2019-6 від 19.12.2019р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Глобус-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белсвой" стягнення 73 981,60 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белсвой" (02000, місто Київ, вул.Попудренко, будинок 52, ЄДРПОУ 42089730) на користь Приватного підприємства "Глобус-Транс" (43020, Волинська обл., місто Луцьк, вул.Захарова, будинок 7В, ЄДРПОУ 38527379) основний борг в сумі 73 981,60 грн. та судовий збір в сумі 2102 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Спичак О.М.