Рішення

від 31.08.2020 по справі 910/4553/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2020Справа № 910/4553/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект Сервіс Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград

про стягнення 82889,14 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комплект Сервіс Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград про стягнення 82889,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №03-ЛВ від 14.05.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 80134,94 грн, яку просить стягнути позивач. Також на вказану заборгованість позивачем нараховано пеню в розмірі 2204,24 грн, 3% річних у розмірі 309,56 грн та інфляційні втрати в розмірі 240,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект Сервіс Україна залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

22.04.2020 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.05.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 18.05.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 27.05.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 22.05.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійсну станом на дату винесення ухвали про відкриття провадження у справі, а саме: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471822422 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 06.05.2020.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем 31.07.2020 було змінено адресу місцезнаходження на: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 46, оф. 12.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Комплект Сервіс Україна (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вікнаград (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №03-ЛВ, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на передбачених договором умовах (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, перелік, асортимент, кількість, вартість товару визначається у рахунку на оплату відповідно до прайс-листа постачальника, виписаних покупцеві на підставі попередньо погоджених заявок, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.3.2 Договору, у випадку відвантаження товару на складі постачальника наявність підпису уповноваженого представника від покупця в накладній є підтвердженням отримання товару за погодженою кількістю, комплектністю, якістю, асортиментом, а також підтвердженням відсутності зовнішніх (явних) недоліків товару.

У п.4.1 Договору сторони визначили, що ціна договору визначається сумою всіх партій товару, відвантажених постачальником протягом строку дії договору. Вартість кожної партії товару вважається погодженою сторонами, після оплати покупцем рахунку.

Оплата погодженої сторонами партії товару здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, але не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару покупцеві. Погоджена кредитна лінія складає 150000 грн (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.4 Договору, грошове зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно з п.5.3 Договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання уповноваженою особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що у випадку неналежного виконання грошових зобов`язань постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

За умовами п.8.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 включно, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання обома сторонами. Цей договір підлягає безумовній пролонгації на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням і т.п.) за 30 календарних днів про припинення його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 754320,70 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №435 від 20.05.2019, №436 від 20.05.2019, №437 від 20.05.2019, №467 від 24.05.2019, №504 від 30.05.2019, №561 від 10.06.2019, №574 від 11.06.2019, №623 від 19.06.2019, №702 від 04.07.2019, №703 від 04.07.2019, №750 від 11.07.2019, №827 від 24.07.2019, №882 від 31.07.2019, №913 від 05.08.2019, №1011 від 19.08.2019, №1050 від 27.08.2019, №1142 від 09.09.2019, №1284 від 06.09.2019, №1432 від 15.10.2019 та №1789 від 28.11.2019. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів наявності заперечень відповідача щодо вартості, якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Однак відповідач поставлений товар оплатив не в повному обсязі внаслідок чого, станом на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом за відповідачем залишилась заборгованість в розмірі 80134,94 грн. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків між сторонами, а також наданою позивачем довідкою по розрахункам з відповідачем.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів здійснення повної оплати відповідачем поставленого позивачем товару, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості та наявності підстав для стягнення з відповідача 80134,94 грн основного боргу.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 309,56 грн та інфляційних втрат в розмірі 240,40 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 308,72 грн трьох відсотків річних та 240,40 грн інфляційних втрат.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2204,24 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що у випадку неналежного виконання грошових зобов`язань постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 2198,24 грн пені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград (08131, Київська обл., Киє во-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 46, оф. 12; ідентифікаційний код 36578332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект Сервіс Україна (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 41; ідентифікаційний код 41635203) 80134 (вісімдесят тисяч сто тридцять чотири) грн 94 коп. заборгованості, 308 (триста вісім) грн 72 коп. 3% річних, 240 (двісті сорок) грн 40 коп. інфляційних втрат, 2198 (двi тисячi сто дев`яносто вісім) грн 24 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2101 (двi тисячi сто одна) грн 83 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 31.08.2020.

Суддя Я.В. Маринченко