Рішення

від 01.09.2020 по справі 910/7165/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2020Справа № 910/7165/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Торецьквугілля" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсистем" простягнення 281 512 грн 88 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Торецьквугілля" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсистем" про стягнення 281 512 грн 88 коп. заборгованості за договором поставки вугілля від 10.07.2019 № 45, в тому числі: 241 306 грн 57 коп. основного боргу, 19 524 грн 41 коп. пені, 1 930 грн 45 коп. інфляційних втрат, 1 859 грн 99 коп. 3 % річних та 16 891 грн 46 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки вугілля від 10.07.2019 № 45 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 241 306 грн 57 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 19 524 грн 41 коп. пені, 1 930 грн 45 коп. інфляційних втрат, 1 859 грн 99 коп. 3 % річних та 16 891 грн 46 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/7165/20, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

01.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Станом на 27.08.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 29.05.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 10.06.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 01054 73273736.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.07.2019 між Державним підприємством "Торецьквугілля" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдсистем" (покупець за договором) укладено договір поставки вугілля № 45 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, вугільну продукцію, іменовану надалі товар, асортимент, кількість і ціна якого вказані в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.1. договору ціна товару за одиницю і по позиціях вказується і приймається на умовах, викладених у специфікації до договору. Ціна поставки вугілля динамічна та підлягаю корегуванню у випадку її зміни на ринку вугільної продукції.

За умовами пункту 3.3. договору, в редакції додаткової угоди від 27.09.2019 № 1 до договору, загальна сума договору складає 61 500 000 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 4.3. договору датою постачання вважається дата завантаження постачальником вугілля до напіввагонів, яка підтверджується актом спільного зважування вугілля на вагах Філії ЗФ Щербинівська .

Пунктом 5.1. договору встановлено, що покупець оплачує постачальнику вартість товару в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у вигляді 100 % попередньої оплати вартості товару, що підлягає поставці постачальником за цим договором, або обсягу товару, який покупець готовий придбати на момент вчинення його попередньої оплати на підставі рахунку-фактури постачальника.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 (пункт 10.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до специфікації на вугільну продукцію № 3 покупець зобов`язувався оплатити, а постачальник поставити оплачений наступний товар: вугілля кам`яне у кількості +- 10 % 12 000 т на суму 24 600 000 грн 00 коп. без ПДВ протягом вересня 2019 року.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного сторонами договору поставки вугілля від 10.07.2019 № 45, позивач поставив, а відповідач прийняв вугілля на суму 14 839 734 грн 23 коп. за період з 31.08.2019 по 24.09.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі вугільної продукції: від 01.09.2019 № 1-0000395 на суму 3 473 427 грн 75 коп., від 06.09.2019 № 1-0000396 на суму 2 050 641 грн 86 коп., від 06.09.2019 № 1-0000397 на суму 1 191 515 грн 61 коп., від 15.09.2019 № 1-0000398 на суму 1 511 966 грн 43 коп., від 17.09.2019 № 1-0000399 на суму 2 334 837 грн 41 коп., від 22.09.2019 № 1-0000400 на суму 1 482 153 грн 44 коп., від 23.09.2019 № 1-0000401 на суму 2 795 191 грн 73 коп.

Крім того, факт поставки покупцю вугілля підтверджується також листами позивача про відвантаження вугілля, актами зважування товару, актами відбору та підготовки проби та посвідченнями про якість вугілля, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено передоплату за поставлене вугілля на загальну суму 12 000 000 грн 00 коп. за період з 31.08.2019 по 24.09.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 03.09.2019 № 245 на суму 850 000 грн 00 коп.; від 05.09.2019 № 246 на суму 2 500 000 грн 00 коп.; від 11.09.2019 № 249 на суму 770 000 грн 00 коп.; від 13.09.2019 № 223 на суму 700 000 грн 00 коп.; від 16.09.2019 № 223 на суму 680 000 грн 00 коп.; від 18.09.2019 № 223 на суму 2 000 000 грн 00 коп.; від 23.09.2019 № 223 на суму 4 500 000 грн 00 коп.

З акту звіряння взаємних розрахунків від 06.11.2019, підписаного та скріпленого печатками сторін, вбачається, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 241 306 грн 57 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору поставки вугілля від 10.07.2019 № 45 та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем вугілля, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 241 306 грн 57 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого від позивача вугілля на суму 241 306 грн 57 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 241 306 грн 57 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 241 306 грн 57 коп. підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19 524 грн 41 коп. пені, 1 930 грн 45 коп. інфляційних втрат, 1 859 грн 99 коп. 3 % річних за період прострочення з 24.09.2019 по 27.12.2019 та 16 891 грн 46 коп. штрафу.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 7.2. договору прострочення оплати товару тягне за собою право постачальника стягнути з винної сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 7.3. договору, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд зазначає, що розрахунок пені проводиться окремо по кожній накладній за період, який не може перевищувати шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Так, як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені за період з 24.09.2019 по 27.12.2019, при цьому розрахунок здійснено від всієї суми заборгованості. За таких обставин, суд зазначає, що оскільки період, заявлений позивачем, не перевищує шести місяців, суд вважає вірним вказаний розрахунок позивача.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунків, позивачем допущено арифметичні помилки, а відтак, за перерахунком суду, сума пені за прострочення оплати поставленої позивачем продукції за період, заявлений позивачем, з 24.09.2019 по 27.12.2019, становить 19 483 грн 03 коп., сума інфляційних втрат - 1 445 грн 66 коп.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та штрафу та встановлено їх правильність та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції за договором поставки вугілля від 10.07.2019 № 45, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 19 483 грн 03 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 1 445 грн 66 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 1 859 грн 99 коп. та 16 891 грн 46 коп. відповідно.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсистем" (вул. Леонтовича, 6 А, офіс 1, м. Київ, 01300, ідентифікаційний код 35175250) на користь Державного підприємства "Торецьквугілля" (вул. Дружби, 19, м. торець, Донецька обл., 85200, ідентифікаційний код 33839013) заборгованість у розмірі 241 306 (двісті сорок одна тисяча триста шість) грн 57 коп., пені у розмірі 19 483 (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн 03 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) грн 66 коп., 3 % річних у розмірі 1 859 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 99 коп., штрафу у розмірі 16 891 (шістнадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн 46 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 214 (чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн 80 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 41 грн 38 коп. та інфляційних втрат у розмірі 484 грн 79 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька