Рішення

від 01.09.2020 по справі 917/1023/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2020 Справа № 917/1023/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Центр харчових технологій , 38800, Полтавська обл., смт. Чутове, вул. Набережна, буд. 5,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гадячмолокопродукт , 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, буд. 47,

про cтягнення 31 690,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Центр харчових технологій до Товариства з обмеженою відповідальністю Гадячмолокопродукт про стягнення 31 690,00 грн., з яких 31 160,00 грн. - основний борг за договором поставки № 14/01 від 14.01.2020 р., 384,82 грн. - пеня, 145,58 грн. - відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за товар у строк, визначений договором поставки № 14/01 від 14.01.2020 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (поштове повідомлення з відміткою про вручення відповідачу копії ухвали суду від 10.01.2020 р. міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.Рішення приймається після виходу судді з відпустки.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

14.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Центр харчових технологій та Товариством з обмеженою відповідальністю Гадячмолокопродукт було укладено договір поставки № 14/01 (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ Науково-виробниче підприємство Центр харчових технологій ) зобов`язувався систематично постачати і передавати у власність Покупцю (ТОВ Гадячмолокопродукт ) певний товар, а Покупець - приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.3 договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

На виконання зазначених норм договору поставки № 14/01 від 14.01.2020 р. позивач передав у власність відповідача товар на суму 265 500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 12 від 14.01.2020 р., № 13 від 17.01.2020 р., № 20 від 23.01.2020 р., № 27 від 30.01.2020 р., № 43 від 17.02.2020 р., № 46 від 24.02.2020 р. та № 50 від 24.02.2020 р. (а.с. 17-23), підписаними сторонами.

В матеріалах справи також міститься належним чином засвідчена копія накладної на повернення товару постачальнику № 2 від 21.04.2020 р. на суму 49 500,00 грн. (а.с. 16).

Згідно з п. 4.1 договору № 14/01 від 14.01.2020 р. ціна на товар встановлюється відповідно до чинних на момент поставки чергової партії товару прайс-листів Постачальника і зазначається у накладних Постачальника на кожну конкретну поставку. Накладні на товар є невід`ємними додатками до цього договору.

Покупець сплачує товар за 100% передплатою шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі та з порушенням строків, вказаних у договорі, з огляду на що заявив до стягнення з відповідача 31 690,00 грн., з яких 31 160,00 грн. - основний борг за договором поставки № 14/01 від 14.01.2020 р., 384,82 грн. - пеня, 145,58 грн. - відсотки річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 14/01 від 14.01.2020 р., видаткові накладні № 12 від 14.01.2020 р., № 13 від 17.01.2020 р., № 20 від 23.01.2020 р., № 27 від 30.01.2020 р., № 43 від 17.02.2020 р., № 46 від 24.02.2020 р. та № 50 від 24.02.2020 р., накладна на повернення товару постачальнику № 2 від 21.04.2020 р., платіжні доручення № 59 від 15.01.2020 р., № 82 від 17.01.2020 р., № 109 від 23.01.2020 р., № 175 від 04.02.2020 р., № 205 від 10.02.2020 р., № 221 від 12.02.2020 р., № 312 від 21.02.2020 р., № 311 від 21.02.2020 р., № 310 від 21.02.2020 р. та № 313 від 24.02.2020 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 14/01 від 14.01.2020 р. щодо здійснення поставки товару на суму 216 000,00 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № 12 від 14.01.2020 р., № 13 від 17.01.2020 р., № 20 від 23.01.2020 р., № 27 від 30.01.2020 р., № 43 від 17.02.2020 р., № 46 від 24.02.2020 р. та № 50 від 24.02.2020 р., а також накладну на повернення товару постачальнику № 2 від 21.04.2020 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 0470-СН від 21.01.2020 р. на вищевказану суму.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розраховувався з порушенням строків, встановлених вищезазначеним договором.

Так, згідно з платіжними дорученнями № 59 від 15.01.2020 р., № 82 від 17.01.2020 р., № 109 від 23.01.2020 р., № 175 від 04.02.2020 р., № 205 від 10.02.2020 р., № 221 від 12.02.2020 р., № 312 від 21.02.2020 р., № 311 від 21.02.2020 р., № 310 від 21.02.2020 р. та № 313 від 24.02.2020 р. (а.с. 24-33) відповідачем було частково сплачено заборгованість за товар, поставлений за договором № 14/01 від 14.01.2020 р. на суму 184 839,98 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 31 160,00 грн. заборгованості за договором поставки № 14/01 від 14.01.2020 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.5 укладеного сторонами договору визначено, що за прострочення в оплаті товару Покупець виплачує Постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку (а.с. 10) в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 384,82 грн. пені за прострочення здійснення оплати за поставлений товар за договором № 14/01 від 14.01.2020 р., суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок 3 % річних в розмірі 145,58 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 10).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків річних річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Судом встановлено, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також штрафних санкцій та компенсаційних втрат становить 31 690,40 грн. (31 160,00 грн. основної заборгованості, 384,82 грн. пені та 145,58 грн. відсотків річних).

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Таким чином, враховуючи, що позивачем визначено ціну позову в розмірі 31 690,00 грн., саме дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гадячмолокопродукт (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, буд. 47, код ЄДРПОУ 42656554, р/р НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Центр харчових технологій (38800, Полтавська обл., смт. Чутове, вул. Набережна, буд. 5, код ЄДРПОУ 41291590, п/р НОМЕР_2 в ПАТ Приватбанк в м. Харків, МФО 351533) 31 690,00 грн., з яких 31 160,00 грн. - основний борг за договором поставки № 14/01 від 14.01.2020 р., 384,82 грн. - пеня, 145,58 грн. - відсотки річних; 2 102,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01.09.2020 р.

Суддя О.С. Мацко