Рішення

від 01.09.2020 по справі 925/737/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року справа № 925/737/20 м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/737/20 за позовом приватного підприємства "Металобаза №1-Сорго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Бус" про стягнення 177509,85 грн.,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Металобаза №1-Сорго" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Бус" (далі також - відповідач) про стягнення 177509,85 грн. заборгованості за договором поставки товару від 02.04.2018 №227М, в тому числі: 96999,15 грн. боргу за поставлений товар, 5984,28 грн. три проценти річних, 10759,56 грн. інфляційних нарахувань, та 63766,86 грн. пені.

У позові позивач також просить господарський суд судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки товару від 02.04.2018 №227М щодо оплати переданого йому позивачем за видатковою накладною від 02.04.2018 №ЦБ 1644 товару.

Ухвалою від 12.06.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №925/737/20, вирішив розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивачу і відповідачу за вказаними у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресами їх місцезнаходження Господарський суд Черкаської області надіслав рекомендованими листами з повідомленням ухвалу від 12.06.2020.

Відзив на позов, інші заяви і клопотання сторін до господарського суду не надійшли.

Дослідивши наявні у справі №925/737/20 матеріали, господарський суд зауважує таке.

02 квітня 2018 року позивач як постачальник і відповідач як покупець уклали між собою договір №227М (а.с.7-9), згідно з пунктами 1.1 та 1.2 якого, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти і своєчасно оплатити товар в кількості та строки, визначені сторонами в ході виконання цього договору. Асортимент, одиниці виміру, кількість, ціна одиниці товару і загальна вартість партії товару визначається при кожній конкретній поставці товару на підставі рахунку та товарної накладної.

Відповідно до пункту 3.5 договору від 02.04.2018 №227М покупець при отриманні партії товару зобов`язується оплатити її вартість протягом 30 календарних днів з дня отримання партії у сумі зазначеній у товарній накладній, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або внесення їх в касу постачальника.

Пунктом 5.3 договору від 02.04.2018 №227М встановлено, що за порушення термінів оплати отриманого згідно з цим договором товару (партії товару) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У п 5.4 договору від 02.04.2018 №227М зазначено, що сторони дійшли взаємної згоди, що на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України при нарахуванні штрафних санкцій, у т.ч. пені, відповідно до умов цього договору не застосовується п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а нарахування штрафних санкцій, у т.ч. пені, здійснюється за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, а позовну давність про стягнення неустойки за цим договором збільшити до 3-х років.

На виконання договору від 02.04.2018 №227М позивач передав відповідачу за видатковою накладною від 02.04.2018 №ЦБ1644 (а.с. 10) товар на загальну суму 122755,15 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором від 02.04.2018 №ЦБ227М виконав частково, сплативши позивачу за одержаний за видатковою накладною від 02.04.2018 №ЦБ1644 товар лише 25756,00 грн.

Отже, борг відповідача перед позивачем за поставлений на виконання договору від 02.04.2018 №227М за видатковою накладною від 02.04.2018 №ЦБ1644 товар становить 96999,15 грн. (122755,15 грн. - 25756,00 грн.).

Сторони провели звірку взаєморозрахунків за період з 01.04.2018 по 16.11.2018 і підписали відповідний акт звірки (а.с. 14), яким підтвердили наявність у відповідача перед позивачем боргу у сумі 96999,15 грн.

За порушення встановленого п. 3.5 договору від 02.04.2018 №227М строку оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу до сплати:

63766,86 грн. передбаченої п. 5.3 договору від 02.04.2018 №227М пені на суму боргу 96999,15 грн. за період прострочення з 02.05.2018 по 21.05.2020;

10759,56 грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань на суму боргу 96999,15 грн. за період прострочення 02.05.2018 по 21.05.2020;

5984,28 грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних на суму боргу 96999,15 грн. за період прострочення 02.05.2018 по 21.05.2020.

На день ухвалення господарським судом цього рішення стягувані суми основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних відповідач позивачу не сплатив.

У розрахунках стягуваних сум пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних (а.с. 12) позивач неправильно визначив дату початку періоду прострочення в оплаті товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідач товар за видатковою накладною від 02.04.2018 №ЦБ1644 одержав 02.04.2018, отож відповідно до умов пункту 3.5 договору від 02.04.2018 №227М мав оплатити цей товар протягом 30 календарних днів, починаючи з 03.04.2018 по 02.05.2018 включно.

Таким чином першим днем прострочення в оплаті одержаного відповідачем за видатковою накладною від 02.04.2018 №ЦБ1644 товару є 03.05.2018, а не 02.05.2018.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до таких висновків.

Відповідач порушив встановлений договором від 02.04.2018 №227М строк оплати поставленого позивачем за видатковою накладною від 02.04.2018 №ЦБ1644 товару і тим самим порушив права позивача на своєчасне одержання плати за поставлений товар.

Отож позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати присудження до виконання відповідачем своїх зобов`язань в натурі шляхом стягнення з нього на свою користь боргу в сумі 96999,15 грн., а також передбаченої п. 5.3 договору від 02.04.2018 №227М пені та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

З урахуванням правильно визначеного господарським судом початку періоду прострочення в оплаті товару, поставленого за видатковою накладною від 02.04.2018 №ЦБ1644, позивач має право на стягнення з відповідача:

63676,50 грн. пені, нарахованої на суму боргу 96999,15 грн. за період прострочення з 03.05.2018 по 21.05.2020;

5976,31 грн. три проценти річних, нарахованих на суму боргу 96999,15 грн. за період прострочення з 03.05.2018 по 21.05.2020;

11082,83 грн. інфляційних нарахувань нарахованих на суму боргу 96999,15 грн. за період прострочення з 03.05.2018 по 21.05.2020.

Позивач нарахував відповідачу меншу суму інфляційних нарахувань - 10759,56 грн., на стягнення якої з відповідача за вказаний період прострочення він має право, тому стягненню з відповідача підлягають саме нарахована позивачем сума інфляційних нарахувань.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 96999,15 грн. боргу, 63676,50 грн. пені, 5976,31 грн. три проценти річних та 10759,56 грн. інфляційних нарахувань.

За подання позову позивач за платіжним дорученням від 03.06.2020 №392 сплатив 2662,66 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог частину сплаченого позивачем за подання позову судового збору у сумі 2661,19 грн. необхідно покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Судовий збір за подання позову в сумі 2661,19 грн. покласти на відповідача.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Бус" (вул. Пушкіна, б. 8/1, с. Думанці, Черкаський район, Черкаська область, 19645, код ЄДРПОУ 37551442) на користь приватного підприємства "Металобаза №1-Сорго" (проспект Хіміків, 55, м. Черкаси, 18018, код ЄДРПОУ 41272489) - 96999,15 грн. (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 15 коп.) боргу, 63676,50 грн. (шістдесят три тисячі шістсот сімдесят шість гривень 50 коп.) пені, 5976,31 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень 31 коп.) три проценти річних, 10759,56 грн. (десять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 56 коп.) інфляційних нарахувань та 2661,19 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят одна гривні 19 коп.) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його ухвалення.

СУДДЯ М.В. Дорошенко