Рішення

від 01.09.2020 по справі 300/1433/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2020 р. справа № 300/1433/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до приватного підприємства Аквілія про стягнення податкового боргу в сумі 4 137,34 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства Аквілія (далі - відповідач, ПП Аквілія ) про стягнення податкового боргу в сумі 4 137,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено в строки, визначені податковим законодавством пеню та штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також податкові зобов`язання та штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 4 137,34 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

03.11.2005 здійснено державну реєстрацію приватного підприємства Аквілія , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 29-31).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із пунктом 6.1 статті 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що з 28.08.2017 по 01.09.2017 ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП Аквілія з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.08.2014 по 31.07.2017.

За результатами перевірки складено акт №994/09-19-14-05/33704057 від 08.09.2017, в якому зафіксовано порушення відповідачем:

- вимог статті 2 Закону України від 23.09.1994 за №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні імпортних операцій з нерезидентом BorsodChem Zrt , Угорщина по контракту №19 від 09.10.2015, а саме виникла дебіторська заборгованість в сумі 213,04 євро, яка станом на 31.07.2017 не погашена;

- пункту 1 статті 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , внаслідок чого товариством при наявності дебіторської заборгованості по BorsodChem Zrt , Угорщина по контракту №19 від 09.10.2015 в сумі 213,04 євро не подано до Калуської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2017 (а.с. 6-14). Примірник акту №994/09-19-14-05/33704057 від 08.09.2017 отримав директор позивача, про що свідчить його підпис та відмітка на останній сторінці акту (а.с. 14).

Відповідно до статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті відповідачем нараховано пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0007681405 від 18.09.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 1 849,34 грн. (а.с. 19);

- податкове повідомлення-рішення №0007691405 від 18.09.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 170,00 грн. (а.с. 18).

Копії даних податкових повідомлень-рішень 18.09.2017 отримав директор відповідача, про що свідчить його підпис та відмітка (а.с. 18, 19).

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначає Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який прийнятий Верховною Радою України з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв`язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

За правилами частини першої статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Частиною 6 вказаної статті Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно із статтею 2 вказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанов Правління Національного банку України Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті від 07.06.2016 за №342 (набрала чинності з 09.06.2016 і діє до 14.09.2016 включно) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 за №361 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, яка набрала чинності 29.07.2016, внесені зміни до постанови від 07.06.2016 №342 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України . Зокрема, пунктом 2 Постанови №361 передбачено збільшення граничного строку для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з 90 календарних днів до 120 календарних днів (Пункт 2 цієї постанови діє до 14.09.2016 включно), від 14.09.2016 - Постанова Національного банку України №386 (набирає чинності з 15.09.2016 і діє до 15.12.2016 включно); від 13.12.2016 постанова Правління Національного банку України №410 (набирає чинності з 16.12.2016 та діє до 16.06.2017).

Постановою Правління Національного банку України від 25.05.2017 за №41 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України , яка набрала чинності з 26.06.2017, внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 за №410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України . Зокрема, пункт 1 Постанови №410, яким було передбачено строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів 120 календарних днів, виключено.

Зі змісту частини 1 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті слідує, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (частина 3 статті 4 цього Закону).

Контролюючі органи згідно з частиною 6 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті мають право за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що за порушення строків, встановлених статтями 1 і 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті або встановлених Національним банком України, до резидента можуть застосовуватися штрафні санкції у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення.

Суд підкреслює, що пеня у відносинах зовнішньоекономічної діяльності - це захід майнового характеру, що полягає у сплаті суми коштів у вигляді відсотків за порушення суб`єктом господарювання (учасником таких відносин) правил, встановлених законодавством для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо дотримання строків валютних розрахунків за зовнішньоекономічним договором.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД.

Як свідчать обставини справи, відповідачем порушено строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому на виконання даних вимог закону позивачем застосовано до відповідача штрафні санкції та пеню у загальному розмірі 2 019,34 грн. у вигляді податкових повідомлень-рішень №0007681405 та №0007691405 від 18.09.2017 (а.с. 18, 19).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 56.17.1. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Згідно положень підпункту 56.17.5. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Суд зазначає, що відповідачем податкові повідомлення-рішення №0007681405 та №0007691405 від 18.09.2017 не оскаржені, та як наслідок, у відповідності до норм Податкового кодексу України, вважається узгодженими.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання утворює податковий борг.

Суд також звертає увагу, що відповідач є платником податку на прибуток приватних підприємств. Так, на підставі норм Податкового кодексу України, відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 27.02.2018 на суму 1 099,00 грн. (а.с. 20-21).

Однак, визначений Законом обов`язок щодо сплати задекларованого податку на прибуток приватних підприємств відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого допустив заборгованість, що підтверджується довідкою про борг за платежами станом 10.06.2020 (а.с. 5).

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що у відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, податкове зобов`язання відповідача зі сплати податку на прибуток приватних підприємств згідно вищезазначеної декларації у відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України є узгодженим з моменту подання такої декларації.

Окрім цього, на підставі положень Податкового кодексу України, податковим органом проведена камеральна перевірка ПП Аквілія податкової звітності з податку на прибуток.

За результатами перевірки складено акт №856/09-19-51-12/33704057 від 03.04.2019, яким зроблено висновки про порушення термінів подання податкової звітності по податку на прибуток (а.с. 27).

З урахуванням вказаних висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0016105112 від 05.04.2019 про накладення штрафу у розмірі 1 020,00 грн. (зв. ст. а.с. 27), копію якого 12.04.2019 отримав директор відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28). Доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення №0016105112 від 05.04.2019суду не надано, та, як наслідок, у відповідності до норм Податкового кодексу України, воно вважається узгодженим.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем надіслана відповідачу на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога форми Ю №1498-17 від 29.12.2016, яку відповідачем отримано, що підтверджується підписом директора відповідача на вказаній податковій вимозі (а.с. 25), однак, відповідачем залишено без реагування дану податкову вимогу, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов`язань, відповідач не сплатив.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами станом на 10.06.2020 (а.с. 5) та інтегрованою карткою платника податку - відповідача (а.с. 22-24).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано. Судом таких обставин не встановлено.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 4 137,34 грн. (1099,00 грн. основного боргу і 1 020,00 штрафних санкцій по податку на прибуток приватних підприємств, а також 2 019,34 грн. штрафних санкцій та пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства Аквілія (вул. Біласа і Данилишина, 1/5, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, код ЄДРПОУ 33704057) в дохід держави податковий борг в розмірі 4 137 (чотири тисячі сто тридцять сім) грн. 34 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ43142559.

Відповідач - приватне підприємство Аквілія : вул. Біласа і Данилишина, 1/5, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, код ЄДРПОУ 33704057.

Суддя Кафарський В.В.