Рішення

від 31.08.2020 по справі 420/1362/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1362/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді - Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХБЕЗПЕКА (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 32) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №003760508 від 24.01.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХБЕЗПЕКА до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточненної позовної заяви (а.с. 81-92 т. 4), просить суд :

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №003760508 від 24.01.2020 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, Позивач не може погодитися із висновками зробленими посадовими особами контролюючого органу в Акті перевірки через їх безпідставність, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам, первинним документам Позивача й вимогам діючого податкового законодавства України.

Позивач вважає, що висновок Відповідача про порушення ТОВ УКРТЕХБЕЗПЕКА п. 198.1., п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим, оскільки: не зазначено, які саме операції ГУ ДПС, вважає не підтвердженими первинними документами, не досліджено, а тому безпідставно зроблено висновок про відсутність у підприємства економічної мети для надання та отримання послуг, не досліджено факту надання послуг та постачання товарів, висновок акту базується на припущеннях, які зроблені ГУ ДПС Одеської області, а тому оскаржуване рішення є таким, що суперечить чинному законодавству, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню повністю.

18.03.2020 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 49-55 т. 4). В обґрунтування зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, 'скаржуване податкове повідомлення-рішення винесено законно, на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Заяви, клопотання учасників справи.

20.03.2020 року до суду від представника Позивача, надійшла відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 93-96 т. 4).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

У період з 28.12.2019року на підставі направлення від 17.12.2019 року ГУ ДПС у Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХБЕЗПЕКА про здійсненні фінансово-господарських правовідносин із ТОВ БК БУД-МІСТО код ЕДРПОУ 41971419 за період 01.02.2019 по 28.02.2019 та за період з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року, з 01.062019 року по 30.06.2019 року.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Одеській області було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки. ТОВ УКРТЕХБЕЗПЕКА № 695/15-32-05-08.350675214 28.12.2019 року.

На підставі Акту перевірки, Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2020 року № 0003760608, згідно з яким Позивачу було донараховано ПДВ у розмірі 724051 грн., а також штрафні санкції у розмірі 362026 грн.

ТОВ УКРТЕХБЕЗПЕКА не погоджується із викладеними висновками перевірки та прийнятим на його основі податковим повідомленням-рішенням та вважає його безпідставним, неправомірними, незаконним та таким, що суперечить чинному законодавству Украіни через їх необгрунтованість та недоведеність, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішенння органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК Украіни, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарськоі' діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбуваеться зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати. які враховуються для визначення об`екта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведения і зберігання яких передбачено правилами ведения бухгалтерського обліку, та інших документів. встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведения бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 статті 201 нього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Також, пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ(далі - Закон № 996-ХІУ), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що в акті перевірки податковий орган посилався на встановлення в ході проведеної перевірки порушення ТОВ УКРТЕХБЕЗПЕКА :

- п.44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 724051 грн., в т.ч. за періоди:

- лютий 2019 року на суму - 417126 грн.;

- квітень 2019 року на суму - 186434 грн.;

- червень 2019 року на суму - 120491 грн.

Судом встановлено, що ТОВ УКРТЕХБЕЗПЕКА отримувало від контрагентів податкові накладні за вказані періоди.

Отримання податкових накладних від даних товариств засвідчує факт постачання товарів, надання та отримання послуг, тобто виникнення події, що дає право на отримання податкового кредиту.

Крім того, Позивач здійснив усі інші, необхідні для додержання податкового законодавства дії, а саме: подало відповідному податковому органу податкову декларацію, до перевірки також були надані відповідні договори, акти здачі-прийняття виконаних робіт та послуг.

Окрім того, контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстрованими платниками податку на додану вартість; установчі документи зазначених підприємств не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів про надання послуг та постачання товарів, належне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними виписками банківського рахунку.

Отримання вказаних послуг (товарів) також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності ТОВ УКРТЕХБЕЗПЕКА .

Актом встановлено, що операції ТОВ Укртехбезпека та його контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для надання послуг та постачання товарів. В акті зроблено висновок про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. Таким чином зроблено висновок про неможливість здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що для здійснення господарських операції не має необхідності володіти майном, зокрема складськими приміщеннями на праві приватної власності. Таке майно може перебувати у підприємства на підставі укладених договорів оренди.

Суд звертає увагу, що в акті не наведено жодних достовірних обґрунтувань, які б підтверджували неможливість здійснення ТОВ УКРТЕХБЕЗПЕКА та його контрагентами господарських операцій.

Також, суд зазначає, що в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в свою чергу податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені договори між сторонами є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або рішенням суду, що набрало законної сили.

Окрім того, право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що податкове законодавство містить єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника ПДВ належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Таким чином, суми ПДВ, що були віднесені ТОВ УКРТЕХБЕЗПЕКА до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були зареєстровані його контрагентами на підставі ст. 201 ПК України, є правомірними.

Під час проведення позапланової перевірки було встановлено, що ТОВ УКРТЕХБЕЗПЕКА було здійснено фінансово-господарські правовідносини із ТОВ БК БУД-МІСТО код ЄДРПОУ 41971419 за період 01.02.2019 по 28.02.2019, за період з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року, з 01.062019 року по 30.06.2019 року.

Позивачем з ТОВ БК БУД-МІСТО код ЄДРПОУ 41971419, було укладено низку господарських договорів №№ 127/2018 від 12.11.2018 року, № 66/2019 від 06.02.2019, № 82018 від 19.12.2018 року, № 9/2018 від 10.12.2018 року. № 9 від 07.12.2018 року, договір підряду № 82 від 15.10.2018 року, договір № 81/2018 від 15.10.2019 року, договір підряду № 11/2018 від 10.12.2018 року, договір № 184/2018 від 07.12.2018 року та інші.

Усі договори були укладені відповідно вимог ст. ст. 202-208, 211-212, 837-840 Цивільного кодексу України, та ст. 173-175, 207 Господарського кодексу України.

Наявність договорів, актів на виконані роботи, та інших відповідних бухгалтерських документів, які передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України , не спростовано Відповідачем в акті перевірки.

Усі розрахунки були виконані шляхом переказу коштів за виконані роботи на рахунок контрагента. Дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня. По кожному договору була оформлена відповідна податкова звітність.

Також, суд зазначає, що надані до суду первинні документи, відповідають нормам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №826/1198/13-а, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту. Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 березня 2019 року у справі №826/14489/16, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є вчиненими в межах господарської діяльності. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Законом України від 17.07.97 р. № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол і протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Згідно з частиною 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надала ВРУ, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 1 Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що між Позивачем та контрагентами дійсно було здійснено господарські операції, за наслідками яких було складено належним чином оформлені первинні документи. Вказані господарські операції було здійснено Позивачем з діловою метою - отримання прибутку, а доводи Відповідача про безтоварність вказаних господарських операцій із посиланням на певні дефекти у діяльності контрагентів не підтверджені жодним доказом.

За таких обставин, суд вважає, що Позивачем належним чином підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ БК БУД-МІСТО , що дає право товариству на формування витрат та податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення №003760508 від 24.01.2020 року, прийнято Головним управлінням ДПС в Одеській області є протиправним та порушує право власності Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХБЕЗПЕКА (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 32) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №003760508 від 24.01.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХБЕЗПЕКА (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 32, код ЄДРПОУ 35067514) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), сплачений судовий збір у розмірі 16291 (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто одну) гривню 15 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.