Ухвала

від 01.09.2020 по справі 600/1317/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 вересня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1317/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, Заставнівського районного суду Чернівецької області про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, Заставнівського районного суду Чернівецької області про зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- зобов`язати Заставнівський районний суд Чернівецької області видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за штатною посадою судді районного суду;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат за штатною посадою судді районного суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Із зазначених норм вбачається, що позовні вимоги зобов`язального характеру нерозривно пов`язані із вимогами про визнання бездіяльності суб`єктів владних повноважень протиправними.

Однак у прохальній частині адміністративного позову позивачем не вказано, яку саме бездіяльність кожного з відповідачів вона вважає протиправною, чи які дії (рішення) відповідачів, на переконання позивача, є протиправними.

Водночас, заявлено лише вимоги зобов`язального характеру.

Отже, позовна заява не відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України «Про судовий збір» . Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, в ній об`єднано дві вимоги немайнового характеру, пред`явлені до двох відповідачів.

Тому при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру по 840,80 грн за кожну, а всього 1681,60 грн.

Однак позивачем усупереч вказаним вище нормам за звернення до суду із даним позовом судовий збір не сплачений.

Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач Чернівецьке УК/м.Чернiвцi/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37978173; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; номер рахунку (IBAN) UA828999980313191206084024002; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Стосовно посилань позивача, викладених у позовній заяві, про те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , то такі суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів (у чинній редакції) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 викладено юридичну позицію, згідно якої за своєю юридичною природою "вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір".

Вказана позиція підтримана і у Рішенні Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020.

Отже, вихідна допомога не є складовою частиною суддівської винагороди, тобто заробітної плати судді. А тому її посилання на норми Закону України Про судовий збір (пункт 1 частини першої статті 5 названого Закону) - помилкові.

З огляду на викладене, за подання до адміністративного суду даного адміністративного позову позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, Заставнівського районного суду Чернівецької області про зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк