Вирок

від 01.09.2020 по справі 949/489/20

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/489/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2020 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180110000181 від 24 квітня 2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, пенсіонера, одруженого, інваліда 2-ї групи, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 254 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія РВ №047279 від 26 листопада 2003 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1,19 га., з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", що розташована на території Нивецької сільської ради, якою він користується з 2003 року та зобов`язаний забезпечити використання земельної ділянки за призначенням. У подальшому, ОСОБА_4 , на підставі зазначеного державного акта, виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для ведення особистого селянського господарства, відповідно до якої присвоєно кадастровий номер 5621885600:04:004:0031.

Пунктом "а" частини 1статті 91 Земельного кодексу Українина власників земельних ділянок поряд з іншими обов`язками законодавцем покладено також обов`язок щодонеухильного забезпечення використання ними земельних ділянок, наданих їм у власність виключно за їх цільовим призначенням.

При цьому, відповідно до частини 3статті 20 Земельного кодексу Українипередбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, належної особі на праві приватної власності, розташованої за межами населених пунктів, провадиться районною державною адміністрацією, за ініціативи власника земельної ділянки з обов`язковим виготовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, з обов`язковим погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимогостатті 186-1 Земельного кодексу України.

Разом з тим, нехтуючи вищевказаними вимогами земельного законодавства, ОСОБА_4 , діючи умисно та проявляючи безгосподарність при використанні земельної ділянки, належної йому на праві приватної власності, площею 1,19 га., із кадастровим номером 5621885600:04:004:0031, що в с. Грицьки, Дубровицького району, наданої для ведення особистого селянського господарства, вирішив без зміни її цільового призначення та переведення в землі водного фонду облаштувати на частині вищевказаної земельної ділянки штучну водойму для поливу огородини та вирощування і розведення прісноводної риби для власних потреб.

Не ініціюючи питання зміни цільового призначення земельної ділянки із кадастровим номером 5621885600:04:004:0031 та не маючи в наявності готового та затверджено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, ОСОБА_4 в вересні 2018 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, за допомогою активного використання сільськогосподарської техніки, за допомогою якої проводилась виїмка (зняття) ґрунтового покриву, незаконно облаштував штучну водойму (ставок), розміром 30х20х2 м..

Внаслідок самовільного облаштування ОСОБА_4 штучної водойми (ставка), без зміни цільового призначення земельної ділянки, належної йому на праві приватної власності, виділеній для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 5621885600:04:004:0031, частина земельної ділянки безпідставно була виведена з земель сільськогосподарського обороту та порушено таким чином структуру ґрунту. ОСОБА_4 використовує вищезазначену земельну ділянку, з відхиленням від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, чим порушено вимоги пункту "і"частини 1 статті 211 Земельного кодексу України.

Своїми умисними протиправними діями, які виразились в безгосподарському використанні земель, що спричинило виведення земельної ділянки з сільськогосподарського обороту та порушення структури грунту, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 254 Кримінального кодексу України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини. У вчиненому обвинувачений щиро розкаюється.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного злочину повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.

Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив безгосподарське використання земель, що спричинило виведення земельної ділянки з сільськогосподарського обороту та порушення структури грунту, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 254 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 4 Кримінального кодексу України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кримінального кодексу України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності з 01 липня 2020 року, внесено зміни до Кримінального кодексу України, якими введено такий вид кримінальних правопорушень як кримінальний проступок, визначено строки погашення судимості за цей вид кримінального правопорушення, тощо. Також вказаним законом санкція кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 254 Крмиінального кодексу України викладена в іншій редакції, що відповідно відносить вказане кримінальне правопорушення до кримінальних проступків.

Санкція частини 1 статті 254 Кримінального кодексу України (в редакції зазначеного закону) передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

При цьому, відповідно до приписів частини 3 статті 5 Кримінального кодексу України, розмір штрафу, який в новій редакції частини 1 статті 254 Кримінального кодексу України більший, ніж в попередній, повинен визначатися в розмірі, встановленому попередньою редакцією санкції статті, а саме, до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, щире каяття, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька ЦРЛ".

Також суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України пом`якшують покарання, суд відносить те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину.

Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.

Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який щиро розкаявся у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом`якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 254 Кримінального кодексу України (в редакції Закону №402-IX від 19 грудня 2019 року), з урахування вимог частини 3 статті 5 Кримінального кодексу України, а саме у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні - відсутні.

Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 254 Кримінального кодексу України (в редакції Закону №402-IX від 19 грудня 2019 року) та призначити йому покарання - штраф в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1