Ухвала

від 31.08.2020 по справі 631/734/20

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/734/20

провадження № 2-а/631/32/20

У Х В А Л А

про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого

31 серпня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2020 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, у якій позивач просив суд:

-визнати протиправними дії Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області щодо відмови у прийнятті рішення за заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі в приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,6000 га по АДРЕСА_1 ;

-скасувати рішення ХХХV сесії VІІ скликання Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 632 від 12 червня 2019 року;

-зобов`язати Охоченську сільську раду Нововодолазького району Харківської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі в приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,6000 га по АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що справа за позовом ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії не підсудна Нововодолазькому районному суду Харківської області з наступних підстав.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влад здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Положеннями частини 19 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Статтями 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15 (провадження № 11-488апп18), від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18 (провадження № 14-78цс20).

Згідно з приписами частин 5 та 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У даній справі позивач хоча й назвав свій позов цивільний позов , проте по суті звернувся до суду за правилами адміністративного судочинства посилаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, суть спірних правовідносин полягає в оспорюванні ОСОБА_1 правомірності ухвалених рішень, речового права або спору щодо такого права позивача чи інших осіб на цю земельну ділянку немає, а право особи на земельну ділянку на підставі цього рішення ще не виникло. Зі змісту позову та доданих до нього документів не встановлено наявності порушеного приватного майнового права ОСОБА_1 , що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, оскільки позивачем не набуто право власності на спірну земельну ділянку. Даний спір стосується захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, пов`язаних з вирішенням питань, які в силу законодавчих приписів належать до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, а отже законність таких дій (бездіяльності), як правильно вказав ОСОБА_1 , підлягає перевірці адміністративним судом.

За змістом положеньстатті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частини 10, 13 та 14 статті 123 Земельного кодексу України).

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 березня 2018 року справа № 536/233/16(провадження № 14-5зц18).

Крім того, 28 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), де відзначила, що спірні правовідносини у цій справі є аналогічними тим, яким вона вже надала оцінку у постанові від 30 травня 2018 року, переглядаючи справу № 826/5737/16 між цими ж сторонами, а підстав для відступлення від наведених у зазначеному рішенні висновків, не встановлено.

Зокрема, у згаданому рішенні Велика Палата Верховного Суду встановила, що предметом спору в цій справі є рішення Міськради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Питання, пов`язаного з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, у позивача не виникало. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

Отже, Велика Палата дійшла висновку, що Міськрада під час прийняття спірного рішення про відмову позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах орган місцевого самоврядування реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Також правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 346/2888/16-а (провадження № 11-1222апп18), аналогічні з обставинами справи Нововодолазького районного суду Харківської області № 631/734/20 та зводяться до наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у оспорюванні правомірності прийнятого Міськрадою рішення про повторну відмову особі у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Наявність існуючого речового права або спору щодо такого права позивачки або інших осіб на цю земельну ділянку судами не встановлено.

Велика Палата Верховного Суду наголошує й на тому, що позивачка в своєму позові не порушує питання щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає їй в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес позивача на час звернення до суду з адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації її права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що особа не набула права власності на спірну земельну ділянку і в установленому законом порядку не отримала свідоцтво про право власності на цю ділянку, оскільки Міськрада рішення про передачу їй у власність земельної ділянки не приймала.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування, підлягає перевірці адміністративним судом.

Як вже зазначалось вище у справі Нововодолазького районного суду Харківської області № 631/734/20 ОСОБА_1 просить суд про визнання дій Охочанської сільської ради Нововодолазького району Харківської області протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; при цьому, не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку і як свідчать матеріали справи - в установленому законом порядку не отримав свідоцтва про право власності на цю ділянку. Тобто, у вказаній справі приватний інтерес ОСОБА_1 на час звернення до суду з цим позовом, як зазначено самим позивачем, відсутній.

З огляду на вказане, даний спір є публічно-правовим і в силу законодавчих приписів належить до виключної компетенції Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування, підлягає перевірці адміністративним судом.

Разом із тим, статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, частиною 1 якої регламентовано, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;уточнення списку виборців;оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у

правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років .

При цьому, приписами частини 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом(частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, справа за позовом ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, як вказано й самим позивачем, належить до юрисдикції адміністративного суду, проте не відноситься до переліку справ, визначених частиною 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже підсудна Харківському окружному адміністративному суду. При цьому, зазначення самим позивачем позову як цивільного, суддя вважає помилковим.

У пункті 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Приписами частин 6 вищенаведеної норми права передбачено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що справу за позовом ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії належить передати за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , статтями2, 4, 19, 20, 25, 29, 30, 248, 294 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - передати за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Копію ухвали направити позивачу та роз`яснити, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно достатті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, а саме Другого апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.М.Трояновська