Рішення

від 26.08.2020 по справі 703/2956/18

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2956/18

2/703/74/20 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.,

при секретарі Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації та визнання поновленими договорів оренди землі, -

встановив:

ТОВ Олімп звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест , в якому просило:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 10 липня 2018 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 липня 2018 року за № 42179231, за яким об`єктом оренди виступає земельна ділянка площею 2,6418 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 7123786000:02:002:0289, що знаходиться в адмінмежах Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області та належить ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 07 липня 2018 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 липня 2018 року за № 42196728, за яким об`єктом оренди виступає земельна ділянка площею 2,64 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 7123786000:02:002:0290, що знаходиться в адмінмежах Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області та належить ОСОБА_1

- скасувати державну реєстрацію Договору оренди землі з кадастровим номером 7123786000:02:002:0289, укладеного 10 липня 2018 року та Договору оренди землі з кадастровим номером 7123786000:02:002:0290, укладеного 07 липня 2018 року між відповідачами;

- визнати поновленим Договір оренди землі від 04 серпня 2012 року, укладений між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 , предметом якого була земельна ділянка загальною площею 2,64 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки 7123786000:02:002:0289, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 липня 2013 року за № 1554477;

- визнати поновленим Договір оренди землі від 04 серпня 2012 року, укладений між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 , предметом якого була земельна ділянка загальною площею 2,64 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки 7123786000:02:002:0290, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 липня 2013 року за № 1568700;

- визнати укладеними додаткові угоди між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 про поновлення терміну дії договорів оренди вказаних земельних ділянок № б/н від 04 серпня 2012 року, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 липня 2013 року за № 1554477 та 1568700, за умовами яких строк дії вказаних договорів продовжено на сім років та встановлено розмір орендної плати в розмірі 10 % відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 04 серпня 2012 року між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 були укладені договори оренди двох земельних ділянок б/н площами по 2,64 га, з кадастровими номерами 7123786000:02:002:0289 та 7123786000:02:002:0290, які зареєстровані у встановленому порядку реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 06 липня 2013 року за № 1568700 та за 1554477.

Відповідно до п.8 вказаних договорів, вони були укладені строком на п`ять років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Орендар також має переважне право на придбання земельної ділянки у власність у разі продажу її орендодавцем.

Позивач зазначає, що після закінчення строку договору оренди ТОВ Олімп має переважне право поновлення його на новий строк.

Виходячи з системного аналізу умов договору визначених п. 8, 19, 20, 42, ст. 210, ст. 631 ЦК України, момент укладення та початок строку дії вищевказаних договорів оренди землі настає з моменту їх державної реєстрації, тобто з 06 липня 2013 року.

Маючи намір продовжити строк дії даних договорів оренди ще на сім років та користуючись переважним правом на їх поновлення ТОВ Олімп 06 червня 2018 року звернулось до відповідача ОСОБА_1 з листами-повідомленнями про поновлення договорів оренди землі укладених між ними 04 серпня 2012 року та примірниками додаткових угод про поновлення договорів оренди землі від 04 серпня 2012 року, згідно яких ОСОБА_1 запропоновано було розмір орендної плати встановити в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вищевказані листи-повідомлення з додатковими угодами про поновлення договору оренди ОСОБА_1 отримав 09 червня 2018 року, однак до закінчення строку дії договорів, заперечень, щодо підписання договору або заперечень, щодо продовження його дії від орендодавця на адресу ТОВ Олімп не надходило.

За таких обставин, позивач вважав, що з врахуванням ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі та ст.777 ЦК України, вищевказані договори оренди землі, укладені між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 були автоматично поновлені на новий строк.

Однак, в подальшому позивачу стало відомо, що між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест 07 та 10 липня 2018 року було укладено договори належних ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 7123786000:02:002:0289 та 7123786000:02:002:0289 на менш вигідних умовах, ніж запропоновано позивачем ТОВ Олімп . Право оренди на підставі спірних договорів було зареєстровано у Державному реєстрі прав за № 42179231 від 23 липня 2018 року та за № 42196728 від 24 липня 2018 року.

Позивач вказує, що вчинив всі передбачені чинним законодавством України та положеннями договору оренди землі дії, спрямовані на поновлення договорів оренди землі з використанням свого переважного права оренди як добросовісного орендаря.

Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_1 лише 09 липня 2018 року направив на адресу позивача листи, отримані ним 23 липня 2018 року, тобто після закінчення дії договорів оренди землі, в яких повідомляв позивача про своє бажання припинити дію договорів оренди землі від 04 серпня 2012 року та відповідно небажання їх поновлювати.

Таким чином ТОВ Олімп вважає, що уклавши спірні договори ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест порушили переважне право оренди ТОВ Олімп , яке підлягає поновленню, а спірні договори визнанню недійсними.

Представник позивача в поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі з наведених в позовній заяві підстав. Вважає, що недобросовісна поведінка відповідача ОСОБА_1 , суперечить ст. 33 України Про оренду землі , ст. 777 ЦК України, що полягає у штучному створенні перешкод в реалізації права позивача на поновлення договорів оренди землі на новий термін, шляхом підписання нового договору оренди землі від 10 липня 2018 року, запис про реєстрацію іншого речового права оренди - 42179231 від 23 липня 2018 року, та договору оренди від 07 липня 2018 року, запис про реєстрацію іншого речового права оренди - 42196728 від 24 липня 2018 року. Просив визнати недійсними зазначені договори оренди землі укладені між відповідачами, скасувавши записи про їх державну реєстрацію та визнати укладеними додаткові угоди про поновлення терміну дії договорів оренди між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 .

Представник відповідачів ТОВ Агро-Рось-Інвест та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві, надісланому на адресу суду, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що хоча формально позивачем вимоги закону щодо використання наданого йому переважного права на поновлення договору оренди були виконані, так, позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було надіслано листи-повідомлення про поновлення договорів оренди землі, разом з тим, в порушення ст. 33 України Про оренду землі до листів-повідомлень про поновлення договорів оренди землі не було додано відповідні проекти додаткових угод, натомість, було надіслано зміни та доповнення до договорів оренди землі, що суперечить ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , якою чітко встановлено, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди .

Представник відповідачів у поданому відзиві також зауважив, що всупереч твердженням позивача, ОСОБА_1 27 червня 2018 року надсилав позивачу листи-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення від 21 червня 2018 року та від 22 червня 2018 року, які були відповідями на його пропозицію поновити дію договорів оренди. У вказаних листах-повідомленнях ОСОБА_1 заперечував проти поновлення договорів оренди на спірні земельні ділянки із ТОВ Олімп . При цьому відмова орендодавця в поновленні договірних відносин не була безпідставною, а ґрунтувалася на ряді причин. Таким чином, сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, що є підставою для припинення переважного права орендаря на укладення договорів оренди, що передбачено ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Окрім вказаного, ОСОБА_1 після закінчення дії договорів оренди було повторно надіслано позивачу листи-повідомлення від 09 липня 2018 року, якими він повідомляв ТОВ Олімп , що договірні відносини між ними припинились з моменту закінчення строку дії договорів та поновлювати їх він не збирається. Проте, ці листи, як і попередні, позивачем були проігноровані.

Таким чином, ОСОБА_1 дотримався передбаченої Законом України Про оренду землі процедури щодо направлення орендарю заперечень про відмову у поновленні договорів оренди землі. Натомість, позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, оскільки у встановленому Законом та Договором порядку не здійснив усіх юридично значимих дій, необхідних для застосування процедури поновлення договору оренди земельної ділянки.

На думку представника відповідачів, вказана позовна заява не підлягає до задоволення, в зв`язку з відсутністю у ТОВ Олімп переважного права на поновлення договорів оренди землі на новий строк, оскільки ним не було дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі та відсутні у спірних правовідносинах факти, наявність яких є обов`язковою підставою для поновлення договору оренди згідно вказаних вище вимог закону.

На підставі викладених обставин, представник відповідачів просив у задоволенні позову відмовити, оскільки існування на даний час договорів оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест не порушує законні права, свободи чи інтереси ТОВ Олімп , так як останнє не вчинило усіх передбачених законом дій для реалізації свого переважного права на поновлення договору, відтак у ТОВ Олімп не існує правових підстав просити про визнання недійсними договорів оренди спірних земельних ділянок, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест .

Представник позивача ТОВ Олімп в судове засідання не з`явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення судової повістки, а тому відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд прийняв рішення на підставі наявних у справі доказів, без участі відповідної особи. Крім того, в раніше поданій заяві від 27 квітня 2020 року представник ТОВ Олімп в особі директора товариства - Колосу М.М. просив розгляд справи проводити без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі та без участі його довірителів, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Врахувавши доводи сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення обох сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачу по справі ОСОБА_1 , на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЧР 092793 та ЧР 092794 виданих 23 січня 2004 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів Смілянської райдержадміністрації належать дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,64 га та 2,6418 га з кадастровими номерами № 7123786000:02:002:0289 та № 7123786000:02:002:0230, що розташовані в адмінмежах Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області, дана обставина об`єктивно підтверджується копіями державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЧР 092793 та ЧР 092794 (а.с. 26-28) копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.38-39).

04 серпня 2012 року між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 були укладені договори оренди двох вказаних земельних ділянок строком на п`ять років, які зареєстровані у встановленому порядку реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 06 липня 2013 року за № 1568700 та за 1554477.

Як стверджує позивач, вищевказані договори продовжили свою дію до теперішнього часу, укладені договори оренди землі не розірвані в порядку визначеному законом, їх не припинено та не скасовано їх державну реєстрацію. Крім того, спірні земельні ділянки не повернуті власнику на підставі актів прийому-передачі.

З метою продовження строку дії даних договорів оренди ще на сім років, користуючись переважним правом на їх поновлення ТОВ Олімп 06 червня 2018 року звернулось до відповідача ОСОБА_1 з листами-повідомленнями про поновлення договорів оренди землі укладених між ними 04 серпня 2012 року приєднавши до вказаних листів-повідомлень примірник змін та доповнень до договорів оренди землі, згідно яких ОСОБА_1 запропоновано було розмір орендної плати встановити в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 133784421 від 09 серпня 2018 року та № 134581086 від 16 серпня 2018 року позивачу стало відомо, що 07 та 10 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест було укладено нові договори належних ОСОБА_1 спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 7123786000:02:002:0289 та 7123786000:02:002:0289 строком на 10 років державна реєстрація яких відбулась відповідно 23 липня 2018 року та 24 липня 2018 року, що об`єктивно підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.38-39).

Позивач ТОВ Олімп стверджує, що відповідними договорами оренди спірних земельних ділянок порушено його переважне право на поновлення договорів оренди на новий строк.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15 квітня 2015 року у справі № 6-55цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого ст.33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п.2 ч.2 ст.16 ЦК України.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеними, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі Ващенко проти України (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до п. 27 Постанови ПВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Так, на підтвердження існування свого переважного права перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк (поновлення договорів оренди землі), позивач ТОВ Олімп посилається на те, що ним, як орендарем належно виконувались обов`язки за договорами оренди, крім того ТОВ Олімп вчасно повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, про що 06 червня 2018 року направив йому відповідні листи-повідомлення та проект додаткової угоди, а орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Надаючи аналіз відповідним доказам, суд, перш за все, з`ясовує чи була дотримана процедура поновлення договорів оренди спірних земельних ділянок.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Так, частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до п. 8 розділу Строк дії договору договору оренди земельної ділянки б/н від 04 серпня 2012 року, передбачено, що договір укладено на п`ять років (а.с.10), який набирає чинності, згідно п.42 розділу Прикінцеві положення зазначеного договору, після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.20,23).

Отже, строк дії договорів оренди земельних ділянок від 04 серпня 2012 року починається після набрання ними чинності, а не з моменту їх укладення чи фактичної передачі земельної ділянки орендарю.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 18 січня 2017 року по справі №6-2777 цс16, висновки якого є обов`язкові до застосування судами згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України (лист ВССУ України від 15 травня 2012 року № 648/0/4-12).

Відповідно до договорів оренди земельних ділянок від 04 серпня 2012 року укладених між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 , вони зареєстровані 06 липня 2013 року у реєстраційній службі Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області за №1554477 та за № 1568700.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З урахуванням зазначених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що строк дії договорів оренди земельних ділянок від 04 серпня 2012 року укладених між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 визначений до 06 липня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Олімп направило на адресу ОСОБА_1 листи-повідомлення та Зміни та доповнення до договору оренди землі 06 червня 2018 року.

При вирішенні даного спору слід керуватись актуальною судовою практикою при застосуванні норм ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі N 594/3 76/17- ц Верховний суд дійшов наступних висновків.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення відповідачу ОСОБА_1 відповідного листа-повідомлення з проектом додаткової угоди, натомість, ним із листами-повідомленнями про поновлення договору було направлено орендодавцю зміни та доповнення до договорів оренди землі, що суперечить ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , якою передбачено, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відтак, з урахуванням вищезазначених вимог закону слід дійти правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Аналогічний викладеному вище висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (№ 6-3цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-70цс15), 23 березня 2016 року (№6-146цс16), 13 квітня 2016 року (№ 6-2027цс15).

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, надіслання орендодавцю проекту додаткової угоди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Олімп не дотрималося вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , щодо поновлення договору оренди, оскільки у встановленому Законом та Договором порядку не здійснив усіх юридично значимих дій, необхідних для застосування процедури поновлення договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи, що позивач припинив користуватись спірною земельною ділянкою в 2018 році, не продовжував користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, а тому суд не має жодних правових підстав задовольняти позовну заяву позивача, оскільки з обставин справи та з наданих позивачем доказів можна дійти висновку про відсутність в позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки ним не було дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі та відсутні у спірних правовідносинах фактів, наявність яких є підставою для поновлення договору оренди згідно вказаних вище вимог закону.

Такий висновок не суперечить викладеним у постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного суду від висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах цієї норми матеріального права.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 9 вересня 2015 року у справі № 6-531цс15 вбачається наступне.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі об`єднує два випадки поновлення договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право:

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих у мовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Як вбачається із копій листів-повідомлень про прийняте орендодавцем рішення від 21 червня 2018 року, та 22 червня 2018 року ОСОБА_1 27 червня 2018 року надсилав на адресу позивача відповідь на його пропозицію поновити дію договорів оренди (а.с.74-76).

У вказаних листах-повідомленнях ОСОБА_1 заперечує проти поновлення договорів оренди на спірні земельні ділянки із ТОВ Олімп з підстав недосягнення згоди щодо істотних умов договору. Вказані обставини є підставою для припинення переважного права орендаря на укладення договорів оренди, що передбачено ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Окрім вказаного, ОСОБА_1 вже після закінчення дії договорів оренди було повторно надіслано позивачу листи-повідомлення від 09 липня 2018 року, якими він повідомляв ТОВ Олімп , що договірні відносини між ними припинились з моменту закінчення строку дії договорів, та що поновлювати їх він не збирається.

Таким чином, ОСОБА_1 дотримався передбаченої Законом України Про оренду землі процедури щодо направлення орендарю заперечень про відмову у поновленні договорів оренди землі. Натомість, позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, оскільки у встановленому Законом та Договором порядку не здійснив усіх юридично значимих дій, необхідних для застосування процедури поновлення договору оренди земельної ділянки.

3 огляду на наведене, та виходячи зі змісту ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі та правових позицій Верховного Суду щодо необхідності встановлення кола певних юридичних фактів для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди, суд приходить до висновку, що таке переважне право позивачем було втрачено, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки, суд не знайшов підстав для визнання укладеними додаткових угод про поновлення терміну дії договорів оренди земельних ділянок між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 , підстав для визнання недійсними нових договорів між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест не вбачається, як і підстав для скасування рішення про їх державну реєстрацію.

Отже, суд приходить до висновку, що саме позивачем порушено визначену Законом і Договором процедуру поновлення дії договору, тому в задоволенні позовних вимог товариству слід відмовити.

Ст. 141 ЦПК України вказує на те, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов ТОВ Олімп не підлягає до задоволення, відтак у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат також слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 12, 58, 60, 88, 89, 141, 214, 263, 265, 268 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 210, 626, 638, 792 ЦК України, Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року, -

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації та визнання поновленими договорів оренди землі - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення протягом 30 днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 354 ЦПК України щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 01 вересня 2020 року.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Олімп - юридична адреса: вул. Підлісна, 8, с. Ревівка Кам`янського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 32230658.

Відповідач 1: ОСОБА_1 - РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області, адреса: с. Пастирське Смілянського району Черкаської області.

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест - юридична адреса: вул. Богдана Хмельницького, 103, с. Ташлик Смілянського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 32347925.

Головуючий О.П.Опалинська