Рішення

від 03.07.2020 по справі 757/3313/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3313/20-ц

Категорія 79

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Соколова О.М.

при секретарі - Проскурні А.Г.

справа № 757/3313/20-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Банк кадрів про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Банк кадрів про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог на те, що з 01.08.2018 року позивач працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю Банк кадрів на посаді провідного бухгалтера. З 24.06.2019 ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За період з 01.01.2019 по 30.06.2019 року ТОВ Банк кадрів нарахувало заробітну плату в розмірі 70 281,09 грн. та допомогу по вагітності та пологах у сумі 62 421,66 грн. Позивач вказує, що заборгованість із заробітної плати у розмірі 65106,09 грн. не була невиплаченою. Вказує, що листом від 05.11.2019 вона зверталась до відповідача з вимогою про виплату вказаної заборгованості, проте відповіді позивачу не надано. Внаслідок невиплати заборгованості позивачу завдано моральних страждань. У зв`язку з чим, просить задовольнити позов у викладений нею спосіб.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлений належним чином, проте подав заяву в якій просив позов задовольнити в повному обсязі, та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.08.2018 року позивач працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю Банк кадрів на посаді провідного бухгалтера, що стверджується копією трудової книжки та наказу про прийняття на роботу.(а.с. 8-13)

З 24.06.2019 року ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

За період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року ТОВ Банк кадрів нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 70 281,09 грн. та допомогу по вагітності та пологах у сумі 62 421,66 грн.,

Проте, на час подання позову до суду заробітну плату у розмірі 65106,09 грн. не виплачено.

З метою з`ясування причин не виплати ОСОБА_1 , останньою було направлено листа від 31.10.2019 року, на який відповіді не надано.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа Будченко проти України , заява № 38677/06) концепція майна не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав законні сподівання щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст. 2 Закону України Про оплату праці до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається матеріалів позову позивачу не було виплачено суму заборгованості у розмірі 65106,09 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній, як роботодавець, до теперішнього часу, порушуючи вимоги ст. 116 КЗпП України, не виплатив позивачу ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 65106,09 грн., та компенсацію за втрату доходу у розмірі 1 114, 39 грн.

Враховуючи наведене заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості та стягнення компенсацію, підлягають задоволенню, в загальному розмірі 65106,09 грн. та 1114,39 грн.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Судом також встановлено, що позивачу завдано моральних страждань внаслідок невиплати заробітної плати, що виразились у негативних емоціях та переживаннях з приводу даної ситуації. Також позивачем зазначено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, у неї були відсутні кошти для нормального існування. На час коли позивачу нараховувалась, але невиплачувалась заробітна плата, позивач була вагітна, проте через невиплату коштів не змогла належним чином підготуватись до пологів та придбати необхідні речі для дитини. Внаслідок чого вона втратила впевненість в собі та перебувала на межі розпачу та вимушена була звертатись до знайомих та друзів за допомогою, що принижувало її честь та гідність як людини та зумовило зміну способу життя.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Враховуючи те, що відповідач своїми неправомірними діями порушив трудові права позивача, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, оцінює розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду у 50 000 грн.

Згідно з частиною третьою, четвертою ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом здійснюється на засадах змагальності сторін, несучи самостійно ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, відповідачем не надано.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1680,80 грн.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 115, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст.1-16, 23 Цивільного кодексу України,ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Банк кадрів про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Банк кадрів на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 65106 грн 09 коп.,

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Банк кадрів на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів в розмірі 1114 грн 39 коп.,

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Банк кадрів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розімі 50 000 грн,

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Банк кадрів на користь держави 1680,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Банк кадрів , вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, оф. 1207, м.Київ, 01042, код 41870105.

Повний текст рішення складено 03.07.2020 року

Суддя О.М. Соколов