Рішення

від 28.08.2007 по справі 22/283/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/283/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.07                                                                                        Справа №  22/283/07

Суддя   Скиданова Ю.О.

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжинка»,

           69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 39,

До відповідача:  Товариств з обмеженою відповідальністю «МТ Інтернешнл»,    юридична адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 51, кв. 58, фактична адреса: 69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 39

                    Суддя  Скиданова Ю.О.        

Представники:

Від позивача:        Колодка В.Д. – довіреність №27/1 від 05.04.2007 р.

                              Фідініч В.Г. –директор, наказ №1-К від 07.01.2002 р.

Від відповідача:    Кириченко Р.В. –довіреність №02 від 10.01.2007 р.

                              Міатов П.П. –довіреність № 08 від 14.08.2007 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Сніжинка»з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Інтернешнл»про виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 770 кв.м., розташованого у будівлі по пр. Леніна, 39 у м. Запоріжжя та стягнення з останнього 30600,00 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2007 р. порушено провадження по справі №22/283/07, судовий розгляд якої призначено на 15.08.2007 р.. У судовому засіданні 15.08.2007 р. оголошено перерву до 28.08.2007 р..

          На адресу господарського суду Запорізької області 23.08.2007 р. надійшла заява позивача від 21.08.2007 р. вих. №203 (вх. №02-6/20358) про уточнення позовних вимог в частині їх збільшення, в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача 74018,00 грн. неустойки за час прострочення повернення приміщення після закінчення строку дії договору, а саме з 16.07.2007 р. по 28.08.2007 р. ( тобто до часу винесення рішення суду по справі про виселення відповідача).

Заява позивача про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, забезпечена державним митом, не порушує діючого законодавства, прав та охоронюваних законом інтересів сторін учасників судового процесу та інших осіб, тому судом приймаються до розгляду уточненні позовні вимоги. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

На адресу господарського суду Запорізької області 28.08.2007 р. надійшло клопотання ( вх. №02-6/20575 від 28.08.2007 р.) від відповідача про зупинення провадження по справі до винесення Запорізьким апеляційним господарським судом рішення по справі №10/245/07. Зазначене клопотання підтримано представником відповідача у судовому засіданні.

Розглянувши зазначене клопотання, суд його відхилив, оскільки відсутні підстави для зупинення провадження по справі в розумінні ст. 79 ГПК України.

В судовому засіданні 28.08.2007 р., в  порядку ст. 85 ГПК України, суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників сторін.

Позивач підтримує позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, обґрунтовує їх ст.ст. 16, 291 ГК України, ст.ст. 20, 785 ЦК України, пояснив суду наступне. 20.05.2002 р. між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення б/н, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування окремо стоячу будівлю загальною площею 770 кв.м., що розташована по пр. Леніна, 39 у м. Запоріжжя. Зазначений договір було укладено на п'ять років, строком до 01.06.2007 р.. 01.11.2004 р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 20.05.2007 р., якою продовжено строк дії договору до 01.06.2011 р.. Зазначена додаткова угода на думку позивача є нікчемною, оскільки на момент її укладення, а саме з 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України, яким передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітально споруди (їх окремої частини) укладений строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Зазначені вимоги не були додержані сторонами при укладені додаткової угоди 01.11.2004 р., а тому вона є недійсною. Окрім того, в межах дії договору між сторонами 18.04.2006 р. було підписано додаткову угоду, відповідно до п. 1  якої орендна плата складає 15300, грн. за один місяць. Позивач стверджує, що строк дії договору оренди від 20.05.2002 р. сплинув 01.06.2007 р., тому він листом від 29.03.2007 р. запропонував відповідачу звільнити  орендоване приміщення в порядку та строки передбачені Договором. Однак, відповідач на час розгляду справи у суді не звільнив орендованого приміщення та продовжує користуватися ним. Враховуючи зазначене, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідач проти позову заперечив, у судовому засіданні 15.08.2007 р. надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких повідом суд, що дійсно 20.05.2002 р. між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення, для розташування казино «Посейдон»на термін до 01.06.2007 р.. Зазначений договір було укладено у простій письмовій формі оскільки на момент його укладення законодавством не передбачалося нотаріальне посвідчення такого виду договорів. 01.11.2004 р. між сторонами підписано додаткову угоду до зазначеного договору, за умовам якої майже вдвічі збільшено орендну плату та продовжено термін оренди до 01.06.2011 р.. Зазначена додаткова угода була укладена також у простій письмовій формі, оскільки відповідно до ст. 654 ЦК України ( в редакції від 01.01.2004 р.) зміна або розірвання договору вичиняється в тій самій формі що і договір. У кінці березня відповідачем було отримано лист від позивача в якому останній вимагав до 01.06.2007 р. повернути орендоване приміщення з тих підстав, що додаткова угода від 01.11.2004 р.  не має юридичної сили, оскільки вона укладена з порушенням ст.ст. 210, 793, 794 ЦК України, тобто юридично не посвідчена. Однак відповідач вважає, що зазначений факт не є підставою для визнання додаткової угоди недійсною, оскільки вона фактично виконується сторонами, а тому відсутні підстави для виселення відповідача з орендованого приміщення.

На адресу суду 21.08.2007 р. від відповідача надійшли письмові доповнення до запечення на позовну заяву, в яких останній звертає увагу суду на той факт, що фактично позивач вважає укладені  додаткові угоди до договору від 20.05.2002 р. дійсними, що підтверджується тим, що весь час його дії він отримував підвищену орендну плату згідно договору який вважає недійним.  Окрім того, позивачем у червні та липні 2007 р. було виставлено відповідачу рахунки на сплату орендної плати за зазначені місяці, таким чином можливо вважати, що позивач визнає дійсність додаткових угод. Окрім того, відповідач спростовує твердження позивача про те, що він не ухиляється від нотаріального посвідчення додаткової угоди, стверджує, що він неодноразово пропонував останньому посвідчити договір, однак позивач жодного разу не з'являвся у визначений час. На підставі зазначеного, відповідач вважає, що додаткова угода від 01.11.2004 р. є дійсною, а Договір оренди продовженим до 01.06.2011 р., тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просить суд у задоволенні позову відмовити.

          За клопотанням представників сторін судові засідання проводилися без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що 20 травня 2002 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Сніжинка»(орендодавець, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «МТ Інтернешнл»(орендар, відповідач по справі) було укладено у простій письмовій формі договір оренди нежитлового приміщення б/н ( надалі Договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, що є  частиною окремо стоячого кафе, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 39. Загальна площа орендованого приміщення –770 кв.м. (п.1.2. Договору).

Згідно з п.3.1. Договору, строк оренди встановлено на п'ять  років, з 01 червня 2002 р.  по 01 червня 2007 р..

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.06.2002 р. відповідач прийняв за Договором майно у строкове платне користування.

Окрім того, як передбачає п.4.1. зазначеного Договору,  на період з 01 червня 2002 р. по 30 листопада 2002 р. сторони встановили орендну плату за користування нежитловим приміщенням в розмірі 7950,00 грн. на місяць, а з 01 грудня 2002 р. по 01 червня 2007 р. орендна плата за користування нежитловим приміщенням складає 13250,00 грн. за один місяць. Розмір орендної плати підлягає кожного місяця корекції з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

01 листопада 2004 р. сторони підписали у простій письмовій формі додаткову угоду до Договору, відповідно до п.1. якої визначили: викласти п.3.1. розділу «Строк оренди»в редакції: 3.1. –«Строк оренди нежитлового приміщення продовжується до 01 червня 2011 року».

Надаючи правову оцінку зазначеній додатковій угоді, судом встановлено, що вона є нікчемною з наступних підстав.

Договір оренди нежитлового приміщення було укладено сторонами в період дії Цивільного кодексу УРСР від 1963 р., який не вимагав вчинення такого виду договорів у нотаріальній формі.

Під час дії договору, а саме з 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України.

Відповідно до п.4 ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при укладенні додаткової угоди 01.11.2004 р.  сторони повинні були керуватися Цивільним кодексом України.

Стаття 203 ЦК України, закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких п. 4 визначає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як вище встановлено, між сторонами виникли орендні правовідносини, які регулюються параграфом 4 глави 58 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.793 ЦК України  (в редакції, що діяла на момент укладення додаткової угоди від 01.11.2004 р.), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Окрім того, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим  з моменту його державної реєстрації ( ч.1 ст. 210 ЦК України).

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений строком не менше одного року, підлягає державній реєстрації ( ст. 794 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору  такий договір є нікчемним.

Враховуючи ту обставину, що додатковою угодою, що підписана між сторонами 01.11.2004 р., Договір оренди нежитлового приміщення продовжено строком більш ніж на один рік, то  відповідно до вимог ЦК України така угода повинна була бути посвідчена нотаріально та підлягала державній реєстрації. Зазначені вимоги не додержані сторонами, тому додаткова угода від 01.11.2004 р. не відповідає  формі передбаченій для  такого роду договорів, та з цих підстав є некчемною.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагаться.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Всі заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним.

Оскільки Договір оренди не було пролонговано сторонами у встановленій для того формі та  ними не вживалися активні дії щодо його поновлення, суд має підстави, зробити висновок, що Договір оренди нежитлового приміщення від 20.05.2002 р. припинив свою дію після сплину строку на який його було укладено, а саме 01 червня 2007 р..

В матеріалах справи міститься оригінал листа позивача від 29.03.2007 р., яким останній повідом відповідача, що  строк оренди приміщення за Договором від 20.05.2002 р. припиняє свою дію 01.06.2007 р., а додаткова угода від 01.11.2004 р. не має юридичної сили, т.я. вона укладена з порушенням  ст.ст. 210, 793, 794 ЦК України, тобто без нотаріального посвідчення та державно реєстрації. У зв'язку з зазначеним позивач, просив відповідача своєчасно, повністю звільнити орендоване приміщення для приймання-передачі приймальною комісією. Зазначений лист було відправлено на адресу відповідача 30.03.2007 р., та отримано останнім 31.03.2007 р., про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №1945036.

На зазначений лист позивача від 29.03.2007 р., відповідач направив лист-пропозицію, в якому запропонував першому  з'явитися до приватного нотаріуса  Нечипуренко Г.Ф. 28.05.2007 р. об 09-00 год., для нотаріального посвідчення  договору оренди від 20.05.2002 р. та додаткових угод до нього.

На зазначену пропозицію, позивач надав відповідь листом від 25.05.2007 р. №114, в якому зазначив, що додаткова угода від 01.11.2004 р. є нікчемною. Зазначеним листом  позивач повторно запропонував звільнити спірне приміщення у встановлений строк.

Проте як свідчать матеріали справи ТОВ «МТ Інтернешнл»приміщення не звільнило, що підтверджується актом (про порушення договірних зобов'язань) від 23.07.2007 р. та поясненнями представників відповідача.

Після порушення провадження у справі, 31.07.2007 р. відповідач повторно звертався з листом-пропозицією №90 до позивача, та повторно пропонував здійснити нотаріальне посвідчення  договору оренди від 20.05.2007 р. та додаткових угод до нього.

Згідно з ст. 220 ЦК України, у  разі   недодержання   сторонами   вимоги   закону   про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

Відповідач не надав суду документального підтвердження визнання додаткової угоди від 01.11.2004 р. дійсною у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання –відповідно до  вимог, що у  певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст. ст. 525, 526 ЦК України.   

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 ЦК України).

Згідно з п.6.1. Договору орендар, в строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня припинення договору, зобов'язаний передати орендодавцеві орендоване приміщення за актом приймання-здачі.

Враховуючи вищевикладене, строк звільнення ТОВ «МТ Інтернешнл»орендовано приміщення та передачі  його ТОВ «Сніжинка»сплинув 15.06.2007 р.. Однак як вище встановлено, відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання щодо повернення спірного приміщення позивачеві, та без достатніх правових підстав продовжує користуватися ним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо виселення ТОВ «МТ Інтернешнл»з  нежитлового приміщення загальною площею 770 кв.м., розташованого у будівлі по пр. Леніна, 39 у м. Запоріжжя є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, ТОВ “Сніжинка” заявлено вимогу, щодо стягнення з відповідача на його користь 74018,00 грн. неустойки за прострочення повернення не житлового приміщення за період з 16.06.2007 р. по 28.08.2007 р..

Частина 2 ст. 785 ЦК України передбачає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати  неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення.

Сторони під час дії Договору додатковими угодами неодноразово змінювали суму орендної плати, так п.1. додаткової угоди №2 від 18.04.2006 р. сторони визначили: орендна палата за користування нежитловим приміщенням  встановлюється в розмірі 15300,00 грн. за один місяць.

З урахуванням зазначеного, суд знаходить позовні вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 74018,00 грн. неустойки, такими, що підлягають задоволенню.

Всі заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

До матеріалів даної справи позивачем надано документи, які свідчать, що послуги по захисту його інтересів надано саме адвокатом (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір №27 від 05.04.2007 р. на юридичні послуги, додаткова угода №1 від 16.07.2007 р. до договору на юридичні послуги від 05.04.2007 р. №27) з яких можливо зробити висновок, що послуги по даній справі надано саме адвокатом та віднести ці витрати до складу понесених позивач судових витрат. Окрім того, встановлено, що  платіжним дорученням №125 від 07.08.2007 р.  позивачем оплачено послуги адвоката у розмірі 1500,00 грн..

В зв'язку з викладеним судові витрати (у тому числі понесені позивачем витрати по оплаті послуг адвоката) підлягають стягненню з відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «МТ Інтернешнл»(69000, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 51, кв. 58; 69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 39, п/р 26002355023001 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 31970514) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжинка»(69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 39, п/р 26005301310101 в Комунарському відділенні АК ПІБ, МФО 313344, код ЄДРПОУ 23793753) з нежитлового приміщення загальною площею 770 кв.м., розташованого у будівлі по пр. Леніна, 39 у м. Запоріжжя. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Інтернешнл»(69000, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 51, кв. 58; 69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 39, п/р 26002355023001 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 31970514) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжинка»(69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 39, п/р 26005301310101 в Комунарському відділенні АК ПІБ, МФО 313344, код ЄДРПОУ 23793753) 74018,00 грн. неустойки, 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 825,18  грн.  державного мита, 118,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84  ГПК України  28.08.2007 р..   

Суддя                                                             Ю.О. Скиданова